29 липня 2013 р.Справа № 816/2502/13-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2502/13-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс"
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс", звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0005641503 від 22.04.2013 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства. Так, підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення, слугував висновок контролюючого органу про завищення позивачем суми від'ємного значення податку на додану вартість за грудень 2012 року у загальному розмірі 580000 грн., у зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, які були виписані контрагентом - ДГП "Укргеофізика" Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція" у іншому податковому періоді, а саме № 6/2 від 27.09.2012 року на суму 1750000 грн. (в тому числі ПДВ - 291666 грн. 67 коп.) та № 4/2 від 30.11.2012 року на суму 1730000 грн., в тому числі ПДВ - 288333 грн. 33 коп. В свою чергу, підприємством у відповідності до вимог п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) разом із податковою декларацією за звітний період було подано заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (Додаток 8), у якій підприємство заявило про складання контрагентом податкових накладних з порушенням встановленого порядку їх заповнення. Таким чином, ТОВ "АС-Нафтогазресурс" було правомірно сформовано податковий кредит у грудні 2012 року, в зв'язку з чим, у податкового органу відсутні правові підстави для зменшення суми від'ємного значення податку на додану вартість на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Постановою Полтавського окружного адміністративного від 04.06.2013 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Полтаві від 22.04.2013 року № 0005641503.
Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного від 04.06.2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, що призвело до неправильного вирішення справи.
Вказує, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення слугували встановлені за наслідками перевірки висновки перевіряючи про завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 580000 грн., в зв'язку з включенням до складу податкового кредиту податкових накладних, які були виписані у іншому податковому періоді. Зазначив, що посилання позивача, як на підставу правомірності формування суми податкового кредиту, на положення п. 201.10 ст. 201 ПК України, в частині звернення із заявою зі скаргою на постачальника є необґрунтованими, оскільки заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувся факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг та, відповідно, право на податковий кредит покупця. Таким чином, оскільки позивачем заяву зі скаргою на постачальників було подано після закінчення встановленого ПК України терміну звітного податкового періоду, в якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, то дана заява не є підставою для включення до складу податкового кредиту за грудень 2012 року податкових накладних, виписаних ДГП "Укргеофізика" Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція" у іншому податковому періоді, а саме № 6/2 від 27.09.2012 року на суму 1750000 грн. (в тому числі ПДВ - 291666 грн. 67 коп.) та № 4/2 від 30.11.2012 року на суму 1730000 грн., в тому числі ПДВ - 288333 грн. 33 коп. Враховуючи наведене, податковий орган вказує, що оскільки ТОВ "АС-Нафтогазресурс" було завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість, то спірне податкове повідомлення-рішення є законним та обґрунтованим.
Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АС-Нафтогазресурс" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у ДПІ у м. Полтаві.
21.01.2013 року ТОВ "АС-Нафогазресурс" подано до ДПІ у м. Полтаві податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2012 року з відповідними додатками, згідно якої від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене в рядку 19 податкової декларації, складає 843 399 грн.
У період з 02.04.2013 року по 08.04.2013 року співробітниками ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування ТОВ "АС-Нафогазресурс" від'ємного значення за грудень 2012 року, за наслідками якої складено Акт № 1978/15.3/37959056 від 08 квітня 2013 року.
Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог п.п. 198.2, 198.6 ст. 198, п.п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого ТОВ "АС-Нафогазресурс" було завищено суму від'ємного значення по податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 580000 грн.
На підставі вищезазначеного акту перевірки, ДПІ у м. Полтаві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005641503 від 22.04.2013 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 580 000 грн.
Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду із даним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої виходив з того, що ТОВ "АС-Нафогазресурс" правомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2012 року суму ПДВ по податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах, проте отриманих позивачем у звітному. Посилання податкового органу на те, що заява зі скаргою повинна бути подана разом з декларацією за той період, у якому мала місце господарська операція, є неправомірним, оскільки відповідно до ПК України факт виникнення права на податковий кредит пов'язаний безпосередньо з отриманням податкової накладної (п. 198.2 ст. 198 ПК України), та платник податку має право на включення до податкового кредиту суми ПДВ протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що 10.09.2012 року між ТОВ "АС-Нафогазресурс" (Замовник) та ДГП "Укргеофізика" Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція" (Виконавець) укладено Договір № 7/2012, згідно якого виконавець зобов'язаний виконати деталізацій ні сейсмічні дослідження за технологією 3D Бутівсько - Коломийцівської площі в обсязі 32,5 квадратні кілометри повно кратної площі: польові роботи, обробку та інтерпретацію отриманих матеріалів зі складанням кінцевого звіту та рекомендаціями на подальше проведення геологорозвідувальних робіт, а замовник зобов'язується прийняти у власність результати робіт і оплатити їх вартість.
На підтвердження факту виконання господарської операції між ТОВ "АС-Нафогазресурс" та ДГП "Укргеофізика" Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція" укладені відповідні акти здачі-приймання робіт №1 від 30.11.2012 року та № 2 від 07.02.2013 року.
Вартість наданих послуг повністю сплачена шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ДГП "Укргеофізика" Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція", про що свідчать надані позивачем копії відповідних платіжних доручень.
На виконання договірних відносин контрагентом на адресу позивача виписано податкові накладні № 6/2 від 27.09.2012 року на загальну суму 1750000 грн. (у т.ч. ПДВ - 291666 грн. 67 коп.) та № 4/2 від 30.11.2012 року на загальну суму 1730000 грн., у тому числі ПДВ - 288333 грн. 33 коп.
Колегія суддів зазначає, що податковим органом як під час проведеної перевірки так і під час судового розгляду справи не ставиться під сумнів факт реальності укладених між позивачем та контрагентом господарських відносин.
Як вбачається з реєстру виданих та отриманих податкових накладних за грудень 2012 року, зазначені податкові накладні позивачем від контрагента фактично отримані 28 грудня 2012 року, після чого ТОВ "АС-Нафогазресурс" суму ПДВ за вересень 2012 року в розмірі 291666 грн. 67 коп. та суму ПДВ за листопад в розмірі 288333 грн. 33 коп. було включено до податкової декларації за грудень 2012 року, що підтверджується додатком № 5 до вказаної декларації.
Перевіряючи правомірність вказаних дій позивача щодо віднесення даних сум до складу податкового кредиту, суд дійшов висновку про наступне.
З 01.01.2011 року порядок обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений ПК України.
Відповідно до підпункту а) пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пунктом 201.4 статті 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункти 201.6, 201.7 статті 201 ПК України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Виходячи із системного аналізу вищезазначених норм права, колегія суддів дійшла висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен отримати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Податковим органом не виявлено будь-яких порушень у формуванні позивачем податкового кредиту або податкових зобов'язань з ПДВ, не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, як-безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.
Як вбачається із змісту акту перевірки, підставою для визначення позивачу суми грошового зобов'язання на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, слугували встановлені за наслідками перевірки висновки податкового органу про неправомірність включення ТОВ "АС-Нафогазресурс" у грудні 2012 року до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 580 000 грн. в результаті включення податкових накладних отриманих в іншому податковому періоді та складених з порушенням встановленого порядку. Відповідач вказує, що заява зі скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією з ПДВ за звітний (податковий) період, в якому відбувався факт сплати податку постачальнику або факт отримання товарів/послуг та відповідно права на податковий кредит покупця. Отже, враховуючи, що отримання товарів/послуг відбувалося в вересні, листопаді 2012 року, то ТОВ "АС-Нафогазресурс" подано заяву зі скаргою на постачальника після закінчення встановленого ПК України терміну звітного податкового періоду, у якому виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту, а тому вона не є підставою для включення до складу податкового кредиту грудня 2012 року податкових накладних, виписаних продавцем ДГП "Укргеофізика" Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція" в іншому податковому періоді.
Колегія суддів вважає необґрунтованими дані доводи податкового органу, виходячи з наступного.
У відповідності до пункту 201.10 статті 200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
З огляду на викладене, підставою для формування податкового кредиту ПДВ покупця товару є податкова накладна, виписана продавцем. У разі ж, зокрема, порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі, покупець таких товарів має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.
При цьому, заява із скаргою на постачальника подається лише з податковою декларацією за той звітний період, у якому платник включив суму податку на додану вартість.
Колегія суддів зазначає, що загальні правила щодо дати виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту містяться у пункті 198.2 статті 198 ПК України, згідно із яким такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За змістом вказаної норми, із датами списання коштів або отримання товарів/послуг пов'язується право платника податку на податковий кредит, проте це право не обмежується звітним податковим періодом, в якому виписані податкові накладні та платник податку приймає самостійне рішення про реалізацію свого права на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення такого права на податковий кредит.
Такий висновок можна зробити на підставі аналізу положень абзаців 1-3 пункту 198.6 статті 198 ПК України, згідно із якими не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Отже, чинним законодавством не встановлено зв'язок між датою складення податкової накладної та датою її отримання, натомість чітко передбачено, що право на податковий кредит виникає з дати отримання податкової накладної.
Крім того, абзацом 3 пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Виходячи із системного аналізу положень розділу V "Податок на додану вартість" Податкового кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що податкова накладна, заповнена без порушень порядку її заповнення та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлені строки, дає право на включення зазначених в ній сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту покупця у тому податковому періоді, в якому відбулася перша з подій, визначених пунктом 198.2 статті 198 Кодексу, у разі отримання її у такому звітному періоді. В разі отримання податкової накладної із запізненням в інших податкових періодах право на включення сум ПДВ, зазначених в ній, до податкового кредиту виникає у покупця в тому податковому періоді, в якому податкова накладна була отримана покупцем, з урахуванням того, що зазначене право зберігається за ним протягом 365 днів з дати виписки такої податкової накладної.
За приписами пунктів 201.14, 201.15 статті 201 ПК України платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з цим розділом.
Зведені результати такого обліку відображаються в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума постачання та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку - продавця, який видав податкову накладну такому платнику податку. Форма і порядок заповнення реєстру виданих та отриманих податкових накладних встановлюються відповідно до вимог розділу II цього Кодексу.
Платники податку щомісяця в терміни, що передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі для яких цим розділом встановлено звітний податковий період - квартал, подають органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за такий період в електронному вигляді.
Отже, зазначеними нормами Податкового кодексу України передбачено, що в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних відображується, зокрема, й дата отримання платником податків відповідної податкової накладної.
Крім цього, наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 № 1002 "Про затвердження форми Реєстру виданих та отриманих податкових накладних та Порядку його ведення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 у за № 1402/18697) затверджено форму Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, в якій передбачено, що в реєстрі відображається дата виписки та дата отримання податкових накладних в окремих рядках реєстру.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що позивач за датою отримання податкових накладних, вказаних у акті перевірки, вніс всі передбачені законодавством відомості, зокрема, й відомості щодо дати отримання податкових накладних та згідно вказаних відомостей сформував податковий кредит з податку на додану вартість в податковій декларації за грудень 2012 року.
Також колегія суддів зазначає, що оскільки ДГП "Укргеофізика" Східно-Українська геофізична розвідувальна експедиція" в порушення вимог ПК України було невірно зазначено номенклатуру послуг, кількість (об'єм, обсяг) послуг та ціну постачання послуги без урахування ПДВ, місцезнаходження продавця, позивачем правомірно, у відповідності до вимог діючого законодавства разом з декларацією з ПДВ за грудень 2012 року було подано Заяву про відмову постачальника надати податкову накладну (порушення ним порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному державному реєстрі податкових накладних) (Додаток №8), а також всі документи, що підтверджують факт придбання послуг у контрагента.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності включення ТОВ "АС-Нафогазресурс" до складу податкового кредиту в податкових деклараціях по податку на додану вартість з врахуванням поданих заяв із скаргами на постачальників за грудень 2012 року, податкових накладних, виписаних постачальниками в попередніх звітних періодах, проте отриманих позивачем у звітному.
Таким чином, оскільки висновки контролюючого органу про завищення позивачем суми податкового кредиту податку на додану вартість за грудень 2012 року на суму 580000 грн. є необґрунтованими, то колегія суддів дійшла висновку про відсутність у податкового органу встановлених законом підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання на підставі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що позивач, надавши письмові докази, що були предметом дослідження при проведенні перевірки та при розгляді справи судом першої інстанції, виконав вимоги ч.1 ст. 71 КАС України.
Натомість, відповідач, заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних належних і допустимих доказів на підтвердження законності та обґрунтованості прийнятого податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного від 04.06.2013 року по справі №816/2502/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, відповідача у справі.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2013р. по справі № 816/2502/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Калитка О. М. Калиновський В.А.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.