Категорія статобліку - 75
Справа № 2а-1278/08
14 листопада 2008 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шлай А.В.,
при секретарі Черненко А.А.,
за участю
представників:
позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про перерахунок та відшкодування недоплат до пенсії. Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги. 15.10.2008 року представником позивача, допущеного до участі у розгляді справи за усною заявою позивача з усім обсягом прав позивача, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, подана заява про уточнення позовних вимог за якими, позивач просив суд визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська по використанню з 01 січня 2005 року Урядового розрахункового показника 19 грн.91 коп. замість встановленого Законом розміру мінімальної пенсії за віком при нарахуванні і обчисленні йому державної пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду Чорнобиля 2-ої групи, та щомісячного підвищення, як інваліду війни 2-ої групи; визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська по нарахуванню та обчисленню з 01 січня 2008 року і по теперішній час державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду Чорнобиля 2-ої групи, керуючись пунктом 28 другого розділу Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», оскільки ця правова норма вищеназваного закону визнана 22 травня 2008 року неконституційною та такою, що втратила чинність з підстав прямого Рішення Конституційного суду України № 10-рп; визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська по обчисленню та нарахуванню з 01 січня 2006 року щомісячного підвищення, як інваліду війни 2-ої групи, керуючись пунктом 3 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки внесені п.3 розділу 1 цього Закону зміни значно зменшили рівень гарантованої частиною 4 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» цієї соціальної виплати з 350% розміру мінімальної пенсії за віком до 40 % розміру прожиткового мінімуму і таким чином дуже звузили зміст та обсяг передбачених цим законом матеріальних прав інваліда війни, що прямо проти ричіть ст. 2 цього Закону та вимогам ст.ст. 22, 46, 48 Конституції України, а також суперечать сформульовані правові позиції і офіційному тлумаченню багатьох Рішень Конституційного Суду України, у тому числі, 8-рп від 11.10.2005 р., № 6-рп від 09.07.2007 р., № 10-рп від 22.05.2008 р.; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська з 01.05.2005 року по 01.01.2008 року, у відповідності з вимогами статей 50 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 2 та 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», сформульованої правової позиції та офіційному тлумаченню і багатьох Рішень Конституційного Суду України, у тому числі, 8-рп від 11.10.2005 р., № 6-рп від 09.07.2007 р., № 10-рп від 22.05.2008 р., здійснити перерахунок, повернути недоплати і заборгованість на загальну суму 96273,03 грн., у тому числі: до державної пенсії, як інваліду 2-ої групи щодо захворювання якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з розміру восьми мінімальних пенсій за віком в сумі 51000 грн., до щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру 75 % мінімальної пенсії за віком у сумі 7585,44 грн., до щомісячного підвищення, як інваліду війни 2-ої групи, виходячи з розміру 350 % мінімальної пенсії за віком у сумі 37687,59 грн. В подальшому з 01 січня 2008 року здійснювати нарахування і обчислення державної пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду Чорнобиля 2-ої групи та щомісячного підвищення, як інваліду війни 2-ої групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого виключно Законами України.
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги від 15.10.2008 року підтримав, просив їх задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, виклавши свої заперечення письмово та зазначив, що позивач перебуває на обліку у відділі з призначення пенсії з 01.01.2004 року та отримував пенсію за віком за умовами набуття статусу ліквідатора наслідків Чорнобильській АЕС (2 категорії). На підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», розрахунок додаткової пенсії позивачу проводився виходячи з розміру 19 грн. 91 коп. З травня 2005 року, коли позивач отримав статус ліквідатора 1 категорії, розрахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю таж здійснювався на підставі зазначеної постанови Кабінету Міністрів України. У 2006 році позивач виявив бажання отримувати пенсію по інвалідності і з 01.01.2006 року йому був зроблений перерахунок. Відповідач при розрахунку додаткових виплат позивачу, діяв на підставі та в межах повноважень, тому у задоволенні позову має бути відмовлено.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані ними докази, встановив, що ОСОБА_3є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 виданим Дніпропетровською обласною державною адміністрацією 14.10.2005 року безстроково, інвалідом другої групи, захворювання якого пов'язано з виконання обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії Є № 057036, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Самарської районної у місті Дніпропетровську ради 26.04.2006 року - довічно та довідкою Обласної МСЕК серії МСЕ-ДНА-01 № 478402 виданою 06.04.06 безстроково.
Відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком - інвалідам ІІ групи. Нормами статті 54 Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, які розповсюджуються на позивача.
Як встановлено у судовому засіданні позивачу щомісячна додаткова пенсія нараховувалась на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету виходячи 19 грн. 91 коп.
Однак, порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523, яка є чинною і положення якої стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Кабінет міністрів встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визнається мінімальний розмір пенсії за віком. Положення частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком. Висновки суду збігаються з позицією Верховного суду України, висловленій у постанові колегії судової палати в адміністративних справах від 27 травня 2008 року.
Позивач також вважає, що з 01 січня 2006 року, тобто з часу, коли він виявив бажання отримувати пенсію по інвалідності, має відбуватись підвищення у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком.
Вирішуючи зазначені позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції ЗУ № 2212 від 18.11.2004 року) інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 400 процентів мінімальної пенсії за віком, II групи - 350 процентів мінімальної пенсії за віком, III групи - 200 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак, Законом України № 2939 від 05.10.2005 року стаття 13 була викладена у новій редакції, згідно з якою інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: інвалідам I групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про отримання пенсії по інвалідності з 01.01.2006 року, то підвищення до його пенсії має здійснюватись у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по ІІ групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком. Як встановлено у судовому засіданні, відповідач керувався розміром 19 грн. 91 коп., визначеним Кабінетом Міністрів України - постановою № 1 від 3 січня 2002 року. Однак, суд вважає, що правовою підставою позовних вимог є частина 3 статті 67 зазначеного Закону, відповідно до якої у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закону України «Про прожитковий мінімум», частино 3 статті 4 якого передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
За таких обставин суд вважає, що ці позовні вимоги підлягають задоволенню в частині визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплатити заборгованість. Підставою для звернення позивача до суду є дії відповідача щодо застосування ним правових актів при нарахуванні соціальних виплат. Визначаючи дії протиправними, суд зобов'язує відповідача здійснити дії, спрямовані на поновлення прав позивача, як особи, яка має право на державну соціальну підтримку, передбачену зазначеним вище законом. Перевірка правильності нарахування цих виплат не є предметом судового розгляду по справі. За таких обставин суд вважає, що у задоволенні позову в цій частині позивачу має бути відмовлено.
Вирішуючи позов щодо зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати нарахування та обчислення державної пенсії, щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду Чорнобиля 2-ої групи та щомісячного підвищення, як інваліду війни 2-ої групи, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого виключно Законами України, суд виходить з того, що зазначена вимога не відповідає змісту законодавства тому, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська щодо нарахування та виплати ОСОБА_3 державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії, як особі, яка віднесена до 1 категорії, у розмірах, менших, ніж передбачено ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити заборгованість ОСОБА_3 з 01.01.2006 року пенсію по інвалідності у розмірі, передбаченому ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Самарському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 заборгованість по додатковій пенсії, у розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з часу віднесення його 1 категорії.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі, заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги або в порядку, встановленому ч.5 ст. 186 КАС України без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова виготовлена у повному обсязі 20.11.2008 року.
Суддя А.В. Шлай