06 листопада 2008 р. № 2-718-1/08
Печерський районний суд м. Києва у складі
головуючого судді - Карабань В.М.,
при секретарі Серебряковій М.М.,
У вересні 2004 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3., ОСОБА_5., ОСОБА_6.,ОСОБА_7., 3-я особа приватний нотаріус ОСОБА_8. про визнання угоди частково недійсною, визнання права власності на частину будинку.
В позові зазначала, що з 1943 року проживає однією сім'єю з ОСОБА_3. В 1944 та в 1946 роках у них народились діти.
В 1950 році між ними повторно був зареєстрований шлюб, оскільки документи про шлюб, який був зареєстрований у грудні 1943 року у м. Сквирі не збереглися.
Під час шлюбу вони придбали одну кімнату у будинку АДРЕСА_1, здійснили до неї прибудову, і в 1988 році ОСОБА_3. отримав свідоцтво про право власності на будинок та приватизував прибудинкову земельну ділянку.
25 березня 2003 року ОСОБА_3. відновлюючи втрачені документи на домоволодіння видав довіреність на ім'я онука ОСОБА_5., який скориставшись цим дорученням, подарував будинок своїй сестрі ОСОБА_6.
Посилаючись на те, що будинок та земельна ділянка набуті ОСОБА_1 в шлюбі з ОСОБА_3., в Ѕ частині належать їй, згоди на їх відчудження вона не давала, просила визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій будинок розташований, визнати недійсним договір дарування будинку ОСОБА_6., укладений ОСОБА_5. від імені її чоловіка ОСОБА_3.
В ході розгляду справи ОСОБА_1. збільшила позовні вимоги та просила визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, на якій розташований даний будинок, визнати недійсним договір дарування АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією адресою, укладені 25 березня 2003 року ОСОБА_5. від імені ОСОБА_3. на користь ОСОБА_6.,ОСОБА_7., скасувати державні акти на право власності на землю на ім'я ОСОБА_6.,ОСОБА_7., визнати, що будинок та земельна ділянка поАДРЕСА_1належать ОСОБА_1та ОСОБА_3на праві сумісної власності по Ѕ частині кожному (а.с. 112 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1. померла, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Їх правонаступниками стали ОСОБА_2 та ОСОБА_4.
ОСОБА_2. та ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6.,ОСОБА_7., ОСОБА_5., ОСОБА_9 про визнання договорів дарування, купівлі-продажу будинку та земельної ділянки розташованих за адресоюАДРЕСА_1 недійсними.
Згідно з ухвалою суду від 24 червня 2008 року справи об'єднані в одне провадження.
В подальшому представник ОСОБА_2 таОСОБА_4 - ОСОБА_10уточнила позовні вимоги, просила визнати недійсними договори дарування АДРЕСА_1 та земельної ділянки за цією ж адресою, укладені 25 березня 2003 року ОСОБА_5. від імені ОСОБА_3. на користь ОСОБА_6., ОСОБА_7., скасувати державні акти на право власності на землю на ім'я ОСОБА_6.,ОСОБА_7., визнати право власності за ОСОБА_2 на 31/40 частину будинку та земельної ділянки розташованих за адресою АДРЕСА_1, витребувати будинок та земельну ділянку з чужого незаконного володіння шляхом визнання недійсним договору купівлі-продажу укладеного 05 липня 2005 року між ОСОБА_6., ОСОБА_7. та ОСОБА_9, судові витрати та послуги адвоката в розмірі 1000 гривень покласти на відповідачів.
Позивач в судове засідання не з'явився. Про день та час слухання справи повідомлений належним чином, просив слухати справу у його відсутність.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 27 квітня 1948 року ОСОБА_3. купив у ОСОБА_11право на половину в належному останньому праві забудови в АДРЕСА_1, між сторонами було укладено договір (а.с.79). Згідно цього договору здана під забудову дільниця землі має розміри 905 кв.м., на якій побудовано будинок дерев'яний, одноповерховий на 4 кімнати та сарай.
Того ж дня ОСОБА_11. продав другу половину у праві забудови за вказаною адресою громадянці ОСОБА_12., про що було складено відповідний договір (а.с. 78).
Рішенням виконкому Печерської районної ради народних депутатів №274 від 26 квітня 1988 року було задоволено заяву ОСОБА_3. про внесення змін у правовстановлюючий документ, за якою він просив вважати його власником цілого будинку, оскільки власник Ѕ частини будинку ОСОБА_12. свою частину знесла, а Ѕ частина, належна ОСОБА_3, після ремонту набула вигляду окремого будинку. Вирішено також визнати право особистої власності за громадянином ОСОБА_3. на будинок АДРЕСА_1та видати йому свідоцтво про право власності (а.с. 81).
Як зазначали позивачі в судовому засіданні, шлюб між ОСОБА_3. та ОСОБА_1був зареєстрований в грудні 1943 року, оскільки свідоцтво про шлюб було втрачено вони зареєстрували шлюб повторно у 1950 році, але ці доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.
Як вбачється з відміток у паспортах ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та з копії актового запису акта про шлюб №880, шлюб між ними був зареєстрований 10 вересня 1950 року (а.с. 172-175, 193). Згідно довідки відділу реєстрації актів цивільного стану Сквирського районного управління юстиції Київської області актового запису про шлюб ОСОБА_3. та ОСОБА_1 за період з 1939 по 1947 роки не виявлено (а.с. 93). Таким чином, будинок АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_3. до реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 Крім того, свідоцтво про шлюб, яке видане 10 вересня 1950 року не містить відміток про те, що воно видавалося повторно, як це стверджують позивачі.
Як вбачається з військового квитка НОМЕР_1 виданого Печерським райвійськоматом ОСОБА_3. з 1939 року по 4 серпня 1945 року проходив військову службу у збройних силах СРСР (а.с. 176). Згідно записів у трудовій книжці з 10 вересня 1945 року по 1 вересня 1949 року працював у Київському обласному управлінні культури, а з 31 березня 1949 року у Київському міському інституті удосконалення кваліфікації вчителів (а.с. 171)
ОСОБА_1. з 1 червня 1937 року по грудень 1947 року працювала в м. Сквирі, Київської області. Лише 18 серпня 1948 року почала працювати у м. Києві (а.с. 170). Прибула у м. Київ та зареєструвалася за адресою по АДРЕСА_1 з 9 березня 1948 року (а.с. 60).
Безспірно встановлено, що подружжя ОСОБА_1 почало сумісне проживання з 1948 року і офіційно зареєстрували шлюб 10 вересня 1950 року.
Оскільки Ѕ частина спірного будинку, яка в подальшому набула статусу окремого будинку, була придбана ОСОБА_3. фактично ще 4 лютого 1945 року, а шлюб між ОСОБА_3. та ОСОБА_1 був зареєстрований 10 вересня 1950 року , не можна вважати спірний будинок спільною сумісною власністю подружжя.
Слід зазначити, що рішенням Апеляційного суду м.Києва від 06 квітня 2005 року в задоволенні позову ОСОБА_1 вже відмовлялося. Зазначене рішення скасовано за нововиявленою обставиною, якою на момент скасування рішення був встановлений Дніпровським районним судом м.Києва факт реєстрації шлюбу між ОСОБА_3. таОСОБА_1 20 грудня 1943 року.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 23 жовтня 2007 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 29 грудня 2005 року скасовано та встановлено відсутність сімейно-шлюбних відносин між подружжям ОСОБА_1 до 1950 року, коли вони вперше уклали шлюб.
Тобто рішення, яке було підставою для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування рішення Апеляційного суду м. Києва від 06 квітня 2005 року за нововиявленими обставинами на даний час скасовано.
Будь-яких додаткових доказів або інших фактичних даних, які б суттєво вплинули на спірні правовідносини, протягом розгляду справи позивачами не надано.
Не підлягають задоволенню позовні вимоги заявлені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до ОСОБА_6.,ОСОБА_7., ОСОБА_5., ОСОБА_9про визнання договорів дарування та купівлі-продажу будинку недійсними, скасування державних актів на земельну ділянку розташованих за адресою:АДРЕСА_1 та витребування майна з чужого незаконного володіння.
Зазначені вимоги випливають з первинних позовних вимог заявлених ОСОБА_1 ще у вересні 2004 року. За таких обставин суд не має підстав ставити під сумнів та визнавати недійсними договори купівлі-продажу будинку та земельної ділянки укладених між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 5 липня 2005 року, посвідчених приватним нотаріусом ОСОБА_8
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 16, 58, 60, 158, 169, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
В позові ОСОБА_2 правонаступника ОСОБА_1, ОСОБА_4 правонаступниці ОСОБА_3до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9 про визнання недійсними договорів дарування будинку та земельної ділянки розташованих по АДРЕСА_1 укладених 25 березня 2003 року між ОСОБА_5 діючим від імені ОСОБА_3на користь ОСОБА_6, ОСОБА_7 та визнання недійсними договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки укладених між ОСОБА_6, ОСОБА_7 з ОСОБА_9 05 липня 2005 року - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі заяви на апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня подачі заяви на апеляційне скарження.
Суддя В. Карабань