06.08.13р. Справа № 904/4601/13
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Перещепине
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Перещепине
про стягнення 17 338,61 грн.
Суддя Петренко Н.Е.
секретар судового засідання Шевцова В.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_3, представник за договором про надання правової допомоги
від 22.02.13р.
від відповідача: не з'явився
Ухвалою господарського суду від 12.06.13р. порушено провадження у справі №904/4601/13 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі-позивач) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі-відповідач) про стягнення 17 338,61 грн. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.08.13р.
06.08.13р. в судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.
В свою чергу, відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позов на інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. Про день, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджує повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.27).
Враховуючи зазначене, господарський суд прийшов до висновку про те, що відповідач у судове засідання не з'явився та не подав відзив на позов та інші витребувані судом документи без поважних причин, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 06.08.13р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -
01.03.11р. між позивачем та відповідачем було укладено договір суборенди (майнового найму) нежитлового приміщення (далі-Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого, позивач зобов'язується надати в суборенду за цим договором відповідачу приміщення загальною корисною площею 32,04 кв.м, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, Новомосковський район, м.Перещепине, вул. Шевченка, буд. 16, для використання під офісне приміщення та магазин, а також забезпечити відповідачу вільний доступ в зазначене приміщення.
Пунктом 1.2. Договору передбачено, що позивач користується зазначеним приміщенням згідно договору оренди (майнового нежитлового приміщення від « 01» квітня 2010р. (копія додається).
В п. 2.1. Договору зазначено про те, що позивач у одноденний термін після підписання цього договору передає відповідачу приміщення по акту здачі-приймання, який підписують представники позивача та відповідача.
Приміщення повинно бути передано в стані, що відповідає умовам цього договору, і призначенню майна (п. 2.2. Договору).
Як зазначено в п. 3.1. Договору, відповідач зобов'язаний користуватися приміщенням відповідно до цього договору і призначення майна.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що відповідач зобов'язується сплачувати позивачу за користування зазначеним приміщенням протягом встановленого в цьому договорі терміну орендну плату, виходячи з розрахунку 1500 грн. на місяць. Крім орендної плати, відповідач сплачує позивачу суму витрат на оплату комунальних послуг, які надані за період користування приміщенням.
Згідно п. 4.2. Договору, вказана ставка орендної плати є остаточною, перегляду та зміні не підлягає. Позивач не несе ніяких інших витрат, пов'язаних з суборендою зазначеного приміщення і з виплатою будь-яких додаткових винагород, податків і зборів, крім передбачених у цьому договорі.
Відповідно до п. 4.5. Договору, орендна плата за користування приміщенням вноситься відповідачем не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця. Сума витрат на оплату комунальних послуг сплачується у тому ж порядку.
Відповідач має право внести орендну плату за будь-який термін в межах терміну дії цього договору достроково (п. 4.6. Договору).
В п. 4.7. Договору зазначено, що сплата орендної плати в грошовій формі здійснюється шляхом перерахування відповідачем на розрахунковий рахунок позивача .
Зміна розмірів орендної плати та порядку її внесення допускається лише за згодою сторін (п. 4.8. Договору).
Пунктом 7.4. Договору передбачено, що термін суборенди приміщення за цим договором встановлюється в одинадцять місяців. Перебіг строку суборенди приміщення починається з дня складання акта здачі-приймання приміщення відповідно до п. 2.1. цього договору.
01.03.11р. позивач передав відповідачу в оренду передбачене вищезазначеним Договором приміщення загальною корисною площею 32,04 кв.м та основні засоби, що підтверджують Акти приймання-передачі (а.с.14, 15).
Позивач вважає, що свої обов'язки по Договору він виконав повністю, а відповідач свого обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати за оренду приміщення не виконав, чим порушив умови Договору та право позивача на отримання своєчасної та повної оплати за надане в суборенду нерухоме майно.
Як зазначає позивач, станом на 20.05.13р., сума основного боргу відповідача перед позивачем за оренду майна за Договором складає 16 500 грн.
Крім того, за неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків по Договору, позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України були нараховані для сплати відповідачу 3 % річних в розмірі 838,61 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить сягнути з відповідача заборгованість по орендній оплаті в розмірі 16 500 грн., 3 % річних в розмірі 838,61 грн., всього 17 338,61 грн.
В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
З урахуванням вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: невиконання відповідачем зобов'язань з оплати за суборенду нерухомого майна в повному обсязі та ненадання ним належних та допустимих доказів, які б спростовували таке невиконання, позовні вимоги слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).
Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
В статті 774 Цивільного кодексу України зазначено про те, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.
В статті 762 Цивільного кодексу України зазначено про те, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Господарським судом встановлено, що позивач мав право передавати в суборенду нерухоме майно, оскільки п. 1.3. Договору оренди (майнового найму) нежитлового приміщення від 01.03.11р. дане право йому надано (а.с.16-17).
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що позивач свої зобов'язання по Договору виконав належним чином, а саме надав відповідачу в суборенду передбачене Договором приміщення, що підтверджують відповідні Акти (а.с. 14-15), які підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень.
Відповідач не надав суду докази належного виконання зобов'язань по Договору. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.
Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України та умови укладеного між сторонами Договору, господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній оплаті в розмірі 16 500 грн. є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані для сплати відповідачу 3% річних в розмірі 838,61 грн., розрахунок яких господарським судом був перевірений та визнаний таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 759, 761, 762, 774 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (51220, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (51220, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) заборгованість по орендній оплаті в розмірі 16 500 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот грн. 00 коп.), 3% річних в розмірі 838,61 грн. (вісімсот тридцять вісім грн. 61 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 720,50 грн. (одні тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Суддя Н.Е. Петренко
Повне рішення складено 07.08.13р.