Справа: № 2а-4703/11 Головуючий у 1-й інстанції: Бесараб Н.В. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
01 серпня 2013 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Аліменка В.О., Ісаєнко Ю.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області на постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 03.08.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач 18.07.2011 року звернулася до Лисянського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до УПФУ в Лисянському районі Черкаської області про зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної доплати до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. ст. 39, 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 05.02.2011 року по день ухвалення судом рішення.
Постановою Лисянського районного суду Черкаської області від 03.08.2011 року позов задоволено частково, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу доплат до пенсії, передбачених ст. ст.39, 50 ЗУ« Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 05.02.2011 року по 18.06.2011 року, з врахуванням раніше отриманих виплат.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідом ІIІ групи, проживає на території радіоактивного забруднення.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:… інвалідам ІІІ групи, - 50 процентів мінімальної пенсії за віком…
Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Всупереч ст. ст. 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу вказана доплата виплачувалися частково, у фіксованому розмірі 5 грн. 20 коп., визначеному відповідно до ПКМУ, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
Всупереч ст. 50 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу додаткова пенсія виплачувалася частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ, а не в кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з ПКМУ відповідач не правомірно виплачував доплату до пенсії та додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 50 зазначеного Закону.
Мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (ч. 1 ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
В свою чергу, чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого даною правовою нормою, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області - залишити без задоволення.
Постанову Лисянського районного суду Черкаської області від 03.08.2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Аліменко В.О.
Ісаєнко Ю.А.