01 серпня 2013 р.Справа № 2027/2а-10875/12
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2013р. по справі № 2027/2а-10875/12
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова
про зобов'язання відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання,
ОСОБА_1 (далі по справі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі по справі - відповідач), в якому просив суд:
- визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова в невиконанні постанови Московського суду від 24.10.2011 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду 05.04.2012 року щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання .
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеного 27.07.2011 року щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків від заробітної плати в розмірі 11938 грн. 59 коп., починаючи з дня його призначення і з урахуванням раніше виплачених сум.
Постановою Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2013 року зазначений позов задоволено .
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова в невиконанні постанови Московського суду від 24.10.2011 року та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду 05.04.2012 року щодо перерахунку і виплати ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання .
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Московському районі м. Харкова здійснити ОСОБА_1 перерахунок призначеного 27.07.2011 року щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків від заробітної плати в розмірі 11938 грн. 59 коп., починаючи з дня його призначення і з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2013 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про статус суддів " та Закону України " Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи".
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно поданої заяви про відставку від 27.07.2010 року, Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року ОСОБА_1 було звільнено з посади судді на підставі діючого на час звільнення Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2762-Х11 і наказом № 02- 0912 від 02.02.2011 року, на підставі вищезазначеної Постанови Верховної Ради, його було відраховано зі штату Московського райсуду, про що аналогічну відповідну запис зроблено в трудовій книжці.
При нарахуванні позивачу щомісячного довічного грошового утримання УПФ в Московському районі не прийнято до уваги зазначену в довідці про заробітну плату суму матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань в розмірі 6002,99 грн.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У частині першій статті 126 Основного Закону України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 130 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до якої зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання.
Згідно поданої заяви про відставку від 27.07.2010 року, Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року ОСОБА_1 було звільнено з посади судді на підставі діючого на час звільнення Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2762-Х11 і наказом № 02- 0912 від 02.02.2011 року, на підставі вищезазначеної Постанови Верховної Ради, його було відраховано зі штату Московського райсуду, про що аналогічну відповідну запис зроблено в трудовій книжці.
Посилання відповідача на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» є безпідставними оскільки питання про відрахування позивача зі штату суду вирішується на підставі рішення компетентного органу, яким вирішено питання про звільнення судді. В даному випадку питання щодо звільнення позивача з посади судді вирішено 02.12.2010 року Верховною Радою України у відповідній Постанові, яку надіслано до державної судової адміністрації України для подальшого вирішення питання про відрахування зі штату суду.
Вказані в наказі підстави відрахування зі штату Московського райсуду ОСОБА_1 з посиланням на ст. 109 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів» та лист Територіального управління Державної судової адміністрації від 02.02.2011 року, Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2012 року (справа № 2-а-8541/12/2070), визнані незаконними.
З матеріалів справи вбачається, що при нарахуванні позивачу щомісячного довічного грошового утримання УПФ в Московському районі не прийнято до уваги зазначену в довідці про заробітну плату суму матеріальної допомоги на вирішення соціально - побутових питань в розмірі 6002,99 грн., посилаючись в своїх висновках про відмову в перерахуванні на зміни внесені 28.12.2007 року до ст. 43 ЗУ «Про статус суддів», якими було визначено, що максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, з урахуванням всіх надбавок, не може перевищувати десяти тисяч гривень на місяць, не враховуючи при цьому, що вказану зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду від 22.05.2008 року, тому в подальшому рішенням суду Московського району від 24.10.2011 року, залишеного без змін 05.04.20012 року Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, дії УПФ в Московському районі були визнані протиправними і останній було зобов'язано провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, починаючи з дня його призначення, відповідно довідки про заробітну плату в розмірі 11938,59 грн. та виплатити недоплачену суму за відповідний період.
Разом з тим, після отримання рішень Московського району і Харківського апеляційного адміністративного судів, як вбачається з наданої позивачу відповіді, адміністрація УПФ з посиланням на Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01.10.2011 року, не виконала рішення зазначених судів і самостійно здійснила перерахунок згідно зазначеного закону з посиланням на те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Між тим в подальшому, в тій-же відповіді зазначають, що цей закон не відноситься до пенсійних виплат, призначених відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що свідчить про те, що працівники УПФ, при нарахуванні позивачу пенсійних виплат свідомо застосували норми закону, який не відноситься до правовідносин при призначені суддям щомісячного довічного грошового утримання.
Крім того, в ч. 1 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зазначено, що цей Закон набирає чинності з 01.10.2011 року.
Частиною 2 зазначених положень Закону встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, щомісячне довічне грошове утримання було призначено ОСОБА_1 27.07.2011 року, в той час як ЗУ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», набрав чинності з 01.10.2011 року, тобто, уже після призначення позивачу пенсії, тому посилання адміністрації УПФ в Московському районі на зазначений Закон, також як і повідомлення позивачу про виконання постанови суду являються надуманими, а призначена йому сума щомісячного довічного грошового утримання, не відповідають вимогам ст. 43 ЗУ «Про статус суддів» від 15.12.1992 року та положень Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання судців» № 865 від 03.09.05 року.
Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова залишити без задоволення.
Постанову Московського районного суду м. Харкова від 13.05.2013р. по справі № 2027/2а-10875/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.
Судді(підпис) (підпис) П'янова Я.В. Чалий І.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.