01 серпня 2013 р.Справа № 591/4259/13-ц
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Зеленського В.В.
Суддів: П'янової Я.В. , Чалого І.С.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17.06.2013р. по справі № 591/4259/13-ц
за позовом Прокурора Сумської області , в інтересах держави в особі ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради
про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення,
18.05.2013 року державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області звернувся до суду із поданням, у якому просив змінити спосіб та порядок виконання виконавчого листа № 2-84/2008, виданого 11.05.2010 року Зарічним районним судом м. Суми, шляхом стягнення суми допомоги.
Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 17.06.2013 року відмовлено у задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області, про заміну способу та порядку виконання рішення.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт посилається на прийняття оскаржуваної ухвали при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.
На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що постановою Зарічного районного суду м. Суми від 05.02.2008 року у справі за адміністративним позовом прокурора Сумської області в інтересах ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення, позовні вимоги позивача задоволено. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суд від 09.12.2008 року вище вказану постанову скасовано, позовні вимоги позивача задоволено частково, зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради нарахувати та здійснити дії щодо виплати ОСОБА_1 різниці між отриманою сумою соціальної допомоги в 2007 році та тією сумою, яку ОСОБА_1 має право отримати відповідно до ст. 48 Закону України «По статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На виконання постанови Харківського апеляційного адміністративного суду було видано виконавчий лист.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні подання державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Сумській області про зміну способу та порядку виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що зміна способу та порядку виконання виконавчого листа № 2-84/2008 шляхом стягнення суми недоплаченої пенсії змінить резолютивну частину постанови суду, тобто весь зміст судового рішення, що є недопустимим.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
У відповідності до ч.1 ст.263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурні, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Тобто зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту, при цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.
Звертаючись до суду із поданням про зміну способу та порядку виконання виконавчого листа № 2-84/2008, виданого 11.05.2010 року Зарічним районним судом м. Суми, державний виконавець посилався на здійснення Управління праці та соціального захисту населення Сумської міської ради перерахунку ОСОБА_1 вказаних у виконавчому листі розмірів допомоги, яка буде виплачена за наявності фінансування з Державного бюджету України на зазначені цілі.
Колегія суддів зазначає, що при зміні способу виконання судового рішення, статтею 263 КАС України передбачено зміну чи встановлення способу виконання саме резолютивної частини рішення, яка містить висновки по суті позовних вимог, тому суд не може змінювати змісту резолютивної частини судового рішення та способу захисту порушеного права, обраного судом при вирішенні справи по суті.
Враховуючи вимоги ст.263 КАС України та вимоги подання державного виконавця, заявник просить суд фактично змінити зміст резолютивної частини відповідного судового рішення, що є неприпустимим.
Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15 жовтня 2009 року по справі "Комнацький проти України" визначив, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").
Отже, колегія суддів зазначає, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не звільняє боржника від виконання рішення суду, та не є обставиною, яка ускладнює його виконання.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 17.06.2013р. по справі № 591/4259/13-ц залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Зеленський В.В.
Судді(підпис) (підпис) П'янова Я.В. Чалий І.С.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.