номер провадження справи 3/66/13
31.07.2013 Справа № 908/2195/13
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 03345716)
про стягнення 2 007 105, 80 грн.
Суддя Соловйов В.М.
при секретарі Осоцькому Д.І.
Представники:
від позивача: Станішевський І.С., начальник Сектору проваджень в міжнародних арбітражних установах Відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи Юридичного департаменту, довіреність № 14-69 від 22.03.2013р.
від відповідача: Демченко Р.В., довіреність № 34/0866 від 12.02.2013р.
ПуАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ПуАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" про стягнення 2 007 105,80 грн.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 26.06.2013р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.
Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 11-16, 258, 525, 526, 530, 611, 625, 712 ЦК України, ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 ГК України, ст. 1, 2, 12, 15, 54-57, 61, 64, 66, 67, 82-85 ГПК України.
Ухвалою від 27.06.2013р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/2195/13, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 11.07.2013р. о 10 год. 00 хв.
Ухвалою від 11.07.2013р. розгляд справи відкладений на 31.07.2013р. об 11 год. 00 хв.
В судовому засіданні 31.07.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 05.08.2013р.
Під час розгляду справи представники сторін вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.
В судовому засіданні 31.07.2013р. представник ПуАТ "НАК "Нафтогаз України" підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві (а.с.3-5), та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 468 084, 58 грн. пені, 1 445 404, 30 грн. штрафу та 93 616, 92 грн. - 3 % річних від простроченої суми за договором на купівлю - продаж природного газу № 2/12-ПР від 04.04.2012р.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, зазначив, що 04.04.2012р. між сторонами був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 2/12-ПР, на виконання якого позивач передав у власність відповідача протягом березня - червня 2012р. природний газ на загальну суму 115 518 750, 34 грн., що підтверджується чотирма актами приймання - передачі природного газу.
Пунктом 6.2 Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20 числа наступного за місяцем поставки газу.
Проте ПуАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" невчасно виконав свої грошові зобов'язання та прострочив оплату природного газу, у зв'язку із чим йому нараховано пеню, штраф та 3 % річних від простроченої суми.
Представник відповідача в судовому засіданні 31.07.2013р. проти позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві від 10.07.2013р. № 34/3739, зокрема зазначив, що позовні вимоги не відповідають чинному законодавству та підлягають задоволенню частково з наступних підстав:
ПуАТ "Запоріжгаз" здійснює свою статутну діяльність з постачання природного газу на підставі Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 16.06.2011р. Цим же Законом і врегульовано питання взаємодії та правовідносин між позивачем та відповідачем.
На період укладання договору № 2/12-ПР на купівлю-продаж природного газу Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері енергетики, постановою № 121 від 10.02.2011р. був затверджено типовий договір на купівлю-продаж природного газу (між власником та постачальником природного газу).
Позивач, як монопольний власник ресурсу, вніс зміни щодо введення додаткової штрафної санкції у вигляді штрафу у розмірі 7 відсотків у типовий договір, форма якого затверджена державним органом - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Таким чином, на думку відповідача, на підставі ч. 4 ст. 179 ГК України та ст. 648 ЦК України він не має обов'язку сплатити на користь позивача штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу, оскільки ця вимога не відповідає умовам типового договору.
Також відповідач стверджує, що позивач неправомірно збільшив розмір штрафних санкцій шляхом нарахування додаткового штрафу у розмірі в розмірі 7 % понад встановлений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничний розмір штрафної санкції (подвійна облікова ставка Нацбанку України), що є неприпустимим.
Крім того, позивачем неправомірно розрахований період нарахування штрафних санкцій, зазначених у п. 9.2 Договору, оскільки він суперечить приписам ч. 6 ст. 232 ГК України.
У зв'язку з цим відповідач просить в задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 468 084, 58 грн. та 7 % штрафу з простроченої суми у розмірі 1 445 404, 30 грн. відмовити повністю. В задоволенні позову в частині 3 % річних від простроченої суми у розмірі 93 616, 92 грн. відмовити частково, зменшивши розмір суми, що підлягає стягненню, до 1 000,00 грн.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
Між НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" укладений договір на купівлю-продаж природного газу від 04.04.2012р. № 2/12-ПР за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ (далі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1 Договору).
Як зазначено в п. 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.
Згідно до приписів п. 2.1 Договору, Продавець передає Покупцеві у період з 01.01.2012р. по 31.12.2012р. газ в обсязі до 876 000 тис. куб.м., у тому числі по місяцях кварталів.
Відповідно до п. 3.1 Договору, Продавець передає Покупцю імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") у пунктах приймання - передачі газу на газовимірювальних станціях (ГВС), які знаходяться на кордоні України та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.
Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.
Пунктом 3.6 Договору визначено, що приймання - передачі газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Як зазначено в п. 5.2 Договору, ціна за 1 000 куб.м. природного газу на дату укладення цього договору становить 3 509, 00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того - ПДВ за ставкою - 0%.
До сплати ціна за 1 000 куб. м. природного газу - 3 509, 00 грн., крім того ПДВ - 0 %, усього з ПДВ - 3 509,00 грн.
Пунктом 6.1 Договору визначено, що Оплата за природний газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку:
- оплата в розмірі 30 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу;
- оплата в розмірі 70 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться в порядку, визначеному у п. 6.2 Договору.
Згідно п. 6.2 Договору, оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.
За наявності заборгованості за попередній періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця.
На виконання умов договору ПуАТ "НАК "Нафтогаз України" передало, а ПуАТ по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" прийняло імпортний природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами за період з березня по червень 2012р. на загальну суму 115 518 750, 34 грн., про що свідчать акти приймання - передачі природного газу, а саме:
за березень від 31.03.2012р. на суму 42 846 521, 69 грн.;
за квітень від 30.04.2012р. на суму 27 825 478, 71 грн.;
за травень від 31.05.2012р. на суму 22 338 160, 66 грн.;
за червень від 30.06.2012р. на суму 22 508 589, 28 грн.
Проте відповідач несвоєчасно виконав грошові зобов'язання за договором від 04.04.2012р. № 2/12-ПР та прострочив строки оплати прийнятого природного газу, визначені в пункті 6.2 даного Договору, а саме:
- за актом приймання - передачі природного газу за березень 2012р. оплата повинна бути здійснена до 20.04.2013р. включно; відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 15 957 245, 82 грн. в період з 30.03.2012р. до 20.04.2012р. та після 20.04.2012р. на суму 26 889 275, 87 грн., а саме:
23.04.2012р. на суму 375 210, 45 грн.;
24.04.2012р. на суму 1 512 152, 59 грн.;
25.04.2012р. на суму 4 395 161, 91 грн.;
26.04.2012р. на суму 3 099 364, 83 грн.;
27.04.2012р. двома платежами на суму 1 395 234, 90 грн. та на суму 16 112 151, 19 грн.
- за актом приймання - передачі природного газу за квітень 2012р. оплата повинна бути здійснена до 20.05.2012р. включно; відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 16 722 169, 91 грн. в період з 27.04.2012р. по 20.05.2012р. та після 20.05.2012р. на суму 11 103 308, 80 грн., а саме:
21.05.2012р. на суму 94 005, 88 грн.;
22.05.2012р. на суму 310 608, 54 грн.;
23.05.2012р. на суму 287 869, 54 грн.;
24.05.2012р. на суму 507 249, 51 грн.;
25.05.2012р. на суму 3 039 885, 84 грн.;
28.05.2012р. на суму 3 383 368, 71 грн.;
29.05.2012р. на суму 1 323 101, 17 грн.;
30.05.2012р. на суму 343 479, 01 грн.;
31.05.2012р. на суму 1 813 740, 60 грн.
- за актом приймання - передачі природного газу за травень 2012р. оплата повинна бути здійснена до 20.06.2012р. включно; відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 10 669 709, 15 грн. в період з 31.05.2012р. по 20.06.2012р. та після 20.06.2012р. на суму 11 668 451, 51 грн., а саме:
26.06.2012р. на суму 8 440 688, 80 грн.;
03.07.2012р. на суму 312 972, 00 грн.;
26.07.2012р. на суму 2 914 790, 71 грн.
- за актом приймання - передачі природного газу за червень 2012р. оплата повинна бути здійснена до 20.07.2012р. включно; відповідачем було сплачено суму боргу лише після 20.07.202012р., а саме:
26.07.2012р. на суму 4 774 747, 13 грн.;
28.08.2012р. на суму 6 987 038, 47 грн.;
29.08.2012р. на суму 10 746 803, 68 грн.
Дані платежі підтверджуються реєстром прийнятих платежів на користь НАК "Нафтогаз України" від ПАТ "Запоріжгаз" через АТ "Ощадбанк" за період з 04.04.2012р. по 12.06.2013р. включно та банківськими виписками за 27.04.2012р., 28.08.2012р., 26.06.2012р. та 26.07.2012р.
Пунктом 11.1 договору на купівлю-продаж природного газу від 04.04.2012р. № 2/12-ПР визначено, що цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками, але не раніше ніж через 14 днів (п'ять робочих днів у разі застосування процедури закупівлі з підстав, визначених пунктом 3 частини другої статті 39 Закону України "Про здійснення держаних закупівель") з дня опублікування у державному офіційному друкованому виданні з питань державних закупівель повідомлення про акцепт пропозиції за результатами застосування процедури закупівлі в одного учасника та поширює дію на відносини, що фактично склались між Сторонами з 01.01.2012р., і діє у частині поставки газу до 31.12.2012р. включно, а у частині розрахунків - до їх повного здійснення.
Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.
Правовідносини сторін є господарськими.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати:
з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;
внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;
внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.
Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.
Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
договори та інші правочини;
завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
інші юридичні факти.
В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір на купівлю-продаж природного газу від 04.04.2012р. № 2/12-ПР.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку оплата за газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця відповідно до вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з алгоритмом розподілу коштів, установленим відповідною постановою НКРЕ, та зараховується як оплата за газ, поставлений Продавцем Покупцю в тому ж місяці, у якому надійшли кошти.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу.
За наявності заборгованості за попередній періоди Покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Продавця (п. 6.2 Договору).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).
Підстави для припинення зобов'язання за договором на купівлю-продаж природного газу від 04.04.2012р. № 2/12-ПР, які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Акти приймання - передачі природного газу підписані з обох сторін без заперечень та зауважень.
Тому вказані рахунки є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в них розрахунковий період.
Несвоєчасність виконання зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу встановлена судом і не заперечується відповідачем.
У зв'язку з цим, посилаючись на умови Договору та діюче законодавство, ПуАТ "НАК "Нафтогаз України" просить суд стягнути з відповідача на свою користь 468 084, 58 грн. пені, 1 445 404, 30 грн. штрафу та 93 616, 92 грн. - 3 % річних від простроченої суми.
В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.
Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, задатком.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Приписами ч. 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відтак, розмір неустойки, встановлений законом, не обмежує учасників договірних відносин щодо визначення розміру пені, а передбачає обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.
Відповідно до пункту 7.2 договору на купівлю - продаж природного газу від 04.04.2012р. № 2/12-ПР, у разі невиконання покупцем умов пунктів 6.1, 6.2 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 468 084, 58 грн. пені підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.44-45) в цій частині перевірений судом і не суперечить діючому законодавству.
Згідно до ч. 4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як зазначено в п. 4 оглядового листа Вищого господарського суду України від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить законодавству України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (див. постанову Верховного Суду України від 27.04.2012 та постанову Вищого господарського суду України від 12.06.2012 у справі N 06/5026/1052/2011).
Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 09.04.2012 N 20/246-08.
З огляду на вищевикладене, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 1 445 404, 30 грн. штрафу підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.44-45) в цій частині перевірений судом і визнаний правильним.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Договором на купівлю - продаж природного газу від 04.04.2012р. № 2/12-ПР сторони інший розмір процентів не встановлювали.
Враховуючи несвоєчасне виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього на користь позивача 93 616, 92 грн. - 3 % річних від простроченої суми підлягають задоволенню повністю. Розрахунок (а.с.44-45) в цій частині є вірним.
Твердження відповідача, щодо неправомірності нарахування позивачем 7 відсотків штрафу, який визначено в п. 7.2 Договору спростовується наступним.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору.
Приписами ст. 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як зазначено в частині 2, абзаці 4 частини 4 статті 179 ГК України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Отже законодавець визначив право сторін у типовому договорі конкретизувати його умови.
На момент укладення договору на купівлю-продаж природного газу від 04.04.2012р. № 2/12-ПР Типовий договір на купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу) був затверджений постановою НКРЕ від 10.02.2011 N 212.
За Типовим договором відповідальність сторін встановлена в пункті 7:
7.1. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.
7.2. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1 цього договору Покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.
Відповідальність сторін за договором від 04.04.2012р. № 2/12-ПР встановлена в пункті 7:
7.1. За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно з цим договором і чинним законодавством України.
7.2. У разі невиконання Покупцем умов п. 6.1, 6.2 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Таким чином, господарський суд погоджується з ствердженням позивача про те, що в даному випадку сторони лише конкретизували пункт 7.2 Договору, яким передбачена їх відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором.
Оскільки сторони не відступили від змісту Типового договору, вказані дії узгоджуються з приписами ч. 4 ст. 179 ГК України.
Приймаючи судове рішення в цій частині, суд також враховує, що договір на купівлю-продаж природного газу від 04.04.2012р. № 2/12-ПР підписаний сторонами без зауважень та розбіжностей. Доказів звернення до суду з позовом про визнання договору чи його частини недійсним сторони не надали.
Щодо прохання відповідача відмовити частково у стягненні 3 % річних від простроченої суми у розмірі 93 616, 92 грн., зменшивши розмір суми, що підлягає стягненню, до 1 000,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 83 ГК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Як зазначено в підпункті 3.17.4 пункту 3.17 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч.1 ст. 34 ГПК України).
Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст. 36 ГПК України).
Оцінюючи даний випадок порушення господарських зобов'язань відповідачем, суд не вважає його винятковим, оскільки позивачем не доведено поважність причини неналежного виконання зобов'язання на які він посилається в обґрунтування своїх доводів.
У відповідності до п. 1.2 договору від 04.04.2012р. № 2/12-ПР газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем не на потреби населення, а виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання, які є кінцевими споживачами газу.
Господарський суд звертає увагу відповідача на те, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на те, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.
Правова природа виникнення штрафних санкцій та 3 % річних різна, тому суд взагалі позбавлений права зменшувати заявлені до стягнення три проценти річних.
Згідно ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.
Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, ідентифікаційний код 03345716) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 468 084 (чотириста шістдесят вісім тисяч вісімдесят чотири) грн. 58 коп. пені, 1 445 404 (один мільйон чотириста сорок п'ять тисяч чотириста чотири) грн. 30 коп. штрафу, 93 616 (дев'яносто три тисячі шістсот шістнадцять) грн. 92 коп. - 3 % річних від простроченої суми та 40 142 (сорок тисяч сто сорок дві) грн.12 коп. витрат на судовий збір.
3. Повне рішення складено 05.08.2013р.
Суддя В.М. Соловйов