ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
06 серпня 2013 року 12:26 №826/10475/13-а
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В. при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Будспецмонтаж-Епос»
доУправління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва
провизнання нечинним та скасування рішення
за участю представників сторін:
від позивача:Ревенчук С. Л. (директор), Ревенчук О. С. (доречність)
від відповідача:Ізотова О. О. (довіреність)
05.07.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспецмонтаж-Епос» (надалі - Позивач та/або ТОВ «Будспецмонтаж-Епос») до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (надалі - Відповідач та/або УПФУ в Печерському районі м. Києва) в якому просить:
1. Визнати протиправним, нечинним та скасувати рішення №138 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду пені від 11.03.2013 р. (надалі - Рішення №138), винесене стосовно позивача.
Після усунення недоліків позовної заяви, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.07.2013 р. було відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає що відповідачем із порушенням положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №2464), Порядку проведення органами Пенсійного фонду України розстрочення сум заборгованості зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 01.01.2004 р., з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 01.01.2011 р., затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №21-4 від 27.09.2010 р. (надалі - Порядок №21-4) та Порядку списання штрафів та пені платникам, які виконали умови договору про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, та форми договору про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, затвердженого постановою Пенсійного фонду України №12-1 від 19.07.2012 р. (надалі - Порядок №12-1) під час винесення Рішення №138.
В судове засідання з'явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просить в задоволенні позову відмовити, вказує що вказана постанова була винесено із дотриманням положень чинного законодавства.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
В судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину, повний текст постанови було виготовлено та підписано 07.08.2013 р.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
ТОВ «Будспецмонтаж-Епос» зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією 23.12.2005 р., та взято на облік УПФУ в Печерському районі м. Києва
В період з 01.03.2013 р. по 11.03.2013 р. УПФУ в Печерському районі м. Києва проводилась планова перевірка позивача, щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахування та сплатою яких покладено на Пенсійний фонд України, а також достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування за період з 01.04.2009 р. по 20.02.2013 р.
За результатами платаної перевірки позивача, що проводилась головним спеціалістом Відповідача було складено Акт №240 від 11.03.2013 р. про результати планової перевірки ТОВ «Будспецмонтаж-Епос».
11.03.2013р. УПФУ в Печерському районі м. Києва було винесено Рішення №138, яким на підставі п.2 ч.9 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у тому числі донарахованих страхувальниками або органами Пенсійного фонду, до позивача було застосовано адміністративно-господарські санкції, зокрема: штраф в розмірі 2 841,44 грн. та пеня в розмірі 9 933,56 грн. (за період з 20.11.2008 р. по 10.09.2010 р.)
Позивач оскаржував Рішення №138 в адміністративному порядку, однак рішенням Головного УПФУ в м. Києві №10882/08 від 29.04.2013 р. та рішенням Пенсійного фонду України №14605/09-10 від 10.06.2013 р. скарги позивача були залишені без задоволення, Рішення №138 без змін.
Позивач не погоджується із винесеним Рішенням №138, вважає що він порушує його охоронювані права та інтереси, а тому оскаржив його до суду.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Станом на дату проведення перевірки позивача, нормативно-правовим актом, який визначав правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку є Закон №2464. Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску (ч.1 ст.2 Закону №2464).
Крім того, в п.1.1 р.1 Інструкції про порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27.09.2010 р. (надалі - Інструкція №21-5), зафіксовано, що інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій органами Пенсійного фонду України, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464 та пп.2.1.1 п.2.1 р.2 Інструкції №21-5 платником єдиного внеску є роботодавець, а саме підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частиною 2 ст.6 Закону №2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Аналогічні за змістом положення містились і в Законі №1058 (в редакції чинній на момент виникнення заборгованості у позивача перед ПФУ).
Таким чином, позивач, відповідно до вимог Закону №1058 (в редакції чинній на момент виникнення заборгованості у позивача перед ПФУ), Закону №2464 (в редакції чинній на момент проведення перевірки позивача) та положень Інструкції №21-5, є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (страхувальником), та несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску в установлені строки в повному обсязі.
Відповідно до положень п.6 ст.20 Закону №1058 (в редакції чинній на момент виникнення обов'язку сплатити заборгованість) страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у п.1, п.2, п.4 ст.14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у п.5 ст.14 цього Закону, - квартал.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується позивачем, ТОВ «Будспеммонтаж-Епос» було проведено погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування що виникла в 2008- 2009 роках, в такі періоди: заборгованість в розмірі 9 983,12 грн. (що виникла станом на 20.11.2008 р.) - погашена трьома платежами, що були вчинені 25.09.2009 р., 28.09.2009 р. та 30.10.2009 р.; заборгованість в розмірі 19 058,10 грн. (що виникла станом на 20.12.2008 р.) - погашена частково шістьма платежами, що були вчинені 30.10.2009 р., 20.11.2009 р., 30.12.2009 р., 13.02.2009 р., 21.04.2010 р., 10.09.2010 р.; заборгованість в розмірі 4,82 грн. (що виникла станом на 20.03.2009 р.) - погашена платежем, що був вчинений 28.09.2009 р.; заборгованість в розмірі 109,30 грн. (що виникла станом на 21.04.2009 р.) - погашена платежем, що був вчинений 28.09.2009 р.; заборгованість в розмірі 51,50 грн. (що виникла станом на 20.05.2009 р.) - погашена платежем, що був вчинений 28.09.2009 р.; заборгованість в розмірі 61,60 грн. (що виникла станом на 20.06.2009 р.) - погашена платежем, що був вчинений 28.09.2009 р.; заборгованість в розмірі 114,00 грн. (що виникла станом на 20.07.2009 р.) - погашена платежем, що був вчинений 28.09.2009 р.; заборгованість в розмірі 134,00 грн. (що виникла станом на 20.08.2009 р.) - погашена платежем, що був вчинений 28.09.2009 р.; заборгованість в розмірі 147,60 грн. (що виникла станом на 21.09.2009 р.) - погашена платежем, що був вчинений 28.09.2009 р.; заборгованість в розмірі 1 409,03 грн. (що виникла станом на 22.09.2009 р.) - частково погашена чотирма платежами, що були вчинені 30.10.2009 р., 30.12.2009 р., 15.02.2010 р., 21.04.2010 р.
Таким чином, суд встановив, що позивачем було із недотриманням строків погашено заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування що виникла в 2008- 2009 роках. При цьому, суд приймає до уваги пояснення позивача та відповідача, що частина непогашеної заборгованості була включена до суми розстрочення заборгованості зі сплати страхових внесків за Договором №1 про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків від 02.11.2012 р. (укладеного між позивачем та відповідачем) (надалі - Договір №1).
Водночас, суд критично ставиться до посилання позивача, що відповідач повинен був врахувати Договір №1, та зважити що сума була заборгованості зі сплати страхових внесків розстрочена, а тому пеня та штраф не мали нараховуватись, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п.71 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 платникам, які протягом шести місяців з дня набрання чинності Законом України «Про внесення зміни до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо стимулювання сплати поточних платежів з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та погашення заборгованості до Пенсійного фонду України» подали заяву до відповідного органу Пенсійного фонду України, надається право на розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, які не погашені на день укладення договору про розстрочення сум заборгованості із сплати страхових внесків, за період до 31.12.2010 р., у разі якщо на день подання заяви у платника немає заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
02.11.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір №1, відповідно до якого, УПФУ в Печерському районі м. Києва надало розстрочку позивачу зі сплати заборгованості зі страхових внесків в сумі 61 423,35 грн. на період з 02.11.2012 р. по 31.10.2014 р.
Однак, як вбачається із матеріалів справи, що підтверджується Розрахунками фінансової санкції та пені по особовому рахунку 1-5%, 4%, 32% та 42 % (розладі 1) ТОВ «Будспецмонтаж-Епос» РН-03-044452 КОД - 33831082 (надалі - Розрахунки), вбачається, що УПФУ в Печерському районі м. Києва були застосовані санкції (пеня та штраф) саме за невчасне погашення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування що виникла в 2008- 2009 роках.
При цьому, суд зважає, що не спростовано позивачем, що заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування що виникла в 2008- 2009 роках (за яку були нараховані штрафні санкції), не включались до суми вказаної в Договорі №1, оскільки вона вже була погашена ТОВ «Будспецмонтаж-Епос» в 2009-2010 роках.
Таким чином, суд приймає до уваги, що відповідач правомірно не взяв до уваги укладений Договір №1, під час застосування штрафних санкцій (пені та штрафу).
Відповідно до положень ч.1 ст.58 Закону №1058 Пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов'язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.
В п.2 та п.6 ч.1 ст.64 Закону №1058 визначено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки у порядку, передбаченому законом та застосовувати фінансові санкції та нараховувати пеню, передбачені законом.
Крім того, ч.1 ст.12 Закону №2464 визначено, що завданнями Пенсійного фонду є забезпечення збору єдиного внеску, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. В п.2 та п.6 ч.1 ст.13 Закону №2464 передбачено, що Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право: проводити не частіше ніж один раз на календарний рік планову, а у випадках, передбачених законом, - позапланову перевірку на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб - підприємців бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску, достовірності відомостей, поданих до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (зокрема письмові) з питань, що виникають під час такої перевірки; застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Таким чином, судом встановлено, що не заперечується позивачем, що УПФУ в Печерському районі м. Києва наділений повноваженнями проводити перевірку своєчасності перерахування страховиком єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовувати штрафні санкції в разі виявлення порушення.
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 визначено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 01.01.2011 р., в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01.01.2011 р. не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.
В п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058 (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення) передбачено, що виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції а несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Таким чином, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції (штраф та пеню), що передбачені положеннями п.2 ч.9 ст.106 Закону №1058 (в редакції чинній на момент здійснення правопорушення).
При цьому, суд критично ставиться до посилення позивача, що пеня та штраф мали бути списані відповідачем, оскільки між сторонами було укладено Договір №1, з огляду на наступне.
в абз.6 п.71 Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 платнику, який відповідно до укладеного договору в повному обсязі погасить заборгованість із страхових внесків і не допустить виникнення нової заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період дії такого договору, штраф та пеня, пов'язані з цією заборгованістю, нараховані і не сплачені або ті, які підлягають нарахуванню відповідно до Закону України №1058 та Закону №2464, списуються в порядку, встановленому Пенсійним фондом України.
В п.2 Порядку №12-1 передбачено, що цей Порядок визначає механізм списання штрафів та пені платникам, які відповідно до укладеного договору про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків в повному обсязі погасили заборгованість зі сплати страхових внесків за період до 31.12.2010 р. та не допустили виникнення нової заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період дії такого договору.
Пунктом 3 Порядку №12-1 визначено, що на день виконання умов договору про розстрочення підлягають списанню:
ь суми штрафів та пені, нараховані і не сплачені або ті, які підлягають нарахуванню відповідно до п.2, п.4 ч.9 ст.106 Закону №1058;
ь суми штрафів та пені, нараховані і не сплачені або ті, які підлягають нарахуванню відповідно до частини десятої та п.2, п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464;
ь суми штрафів та пені, нараховані відповідно до п.2, п.4 ч.9 ст.106 Закону №1058, які: не узгоджені з платниками; є предметом судового розгляду; розстрочені відповідно до п.7 р.VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону №2464 та не сплачені;
ь суми штрафів та пені, нараховані відповідно до частини десятої та п.2, п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464, які: не узгоджені з платниками; є предметом судового розгляду.
Пунктом 4 Порядку №12-1 визначено, що Управління Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті визначають суми штрафів та пені, зазначені у п.3 цього Порядку, за даними карток особових рахунків платників протягом 10 робочих днів з дня виконання платником умов договору про розстрочення.
Таким чином, УПФУ в Печерському районі м. Києва правомірно не списали пеню та штраф, що були нараховані Рішенням №138.
Крім того, суд критично ставиться до посилання позивача, що відповідно до Порядку №21-4 відповідач зобов'язаний був виключити із облікової картки позивача суму розстроченої заборгованості, з огляду на наступне.
Так, як встановлено судом, Порядок №21-4 регулює саме відносини між ПФУ та страхувальниками щодо заборгованості із сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, нарахованого до 01.01.2004 р., яка не була погашена станом на 01.01.2011 р., а також щодо заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, що виникла до 01.01.2011 р. та заборгованості із сплати фінансових санкцій та пені, що виникла до 01.01.2011 р.
Водночас, вказаний Порядок №21-4 не визначає процедуру розстрочення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що виник у страхувальників в 2008 р. - 2010 р.
Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не наведено інших нормативно-правових актів, які б зобов'язували відповідача виключити із картки особового рахунку позивача заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що була розстрочена на підставі укладеного Договору про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків.
Як наслідок, УПФУ в Печерському районі м. Києва не мали повноважень виключати із картки особового рахунку ТОВ «Будспецмонтаж-Епос» заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що була розстрочена на підставі укладеного Договору про розстрочення сум заборгованості зі сплати страхових внесків.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до абз.2 п.12 Порядку №553 посадові особи інспекції під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача. При цьому, відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір не відшкодовується.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Будспецмонтаж-Епос» до Управління Пенсійного Фонду України в Печерському районі м. Києва відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін