ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
06 серпня 2013 року 08:05 № 826/10881/13-а
Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б. В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві
третя особаКомунальне підприємство «Жилоремонтбудсервіс»
провизнання дії неправомірними, зобов'язання провести реєстрацію місця проживання
12.07.2013 р. до судді Окружного адміністративного суду м. Києва Саніна Б.В. надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Головного управління ДМС у м. Києві в якому просить суд:
1. Визнати дії відповідача, Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві по нездійсненню реєстрацій позивача - неправомірним.
2. Зобов'язати відповідача зареєструвати позивача у кімнаті №2, АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.07.2013 р. провадження по справі було відкрито, залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Комунальне підприємство «Жилоремонтбудсервіс» та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання з'явився позивачка, яка позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить їх задовольнити із підстав викладених в адміністративному позові, зокрема зазначає про порушення відповідачем положень Конституції України, Житлового кодексу України (надалі - ЖК України), Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (надалі - Закон №13825) під час відмови в проведенні реєстрації місця проживання.
В судове засідання не з'явився представник відповідача, про час та місце був повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи за їх відсутності, проти позовних вимог заперечує.
В судове засідання не з'явився представник третьої особи, про час та місце були повідомлені належним чином, причини неявки в судове засідання не вказали, клопотання про розгляд справи за їх відсутності не надходило.
Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Керуючись положеннями ч.6 ст.128 КАС України суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження, та надав сторонам додатковий час для подання додаткових доказів.
Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Позивачка звернулася до відповідача зі заявою та документами, для проведення реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1.
21.06.2013 р. відповідачем листом №05/С-55 позивачці було відмовлено в проведенні реєстрації за місцем поживання, оскільки будинок за адресою АДРЕСА_1 не є гуртожитком, а визнано жилим будинком з загальними квартирами, згідно розпорядження КМДА. При цьому, зазначається, що реєстрація може бути здійснена на підставі ордеру, виданого Дніпровською РДА м. Києва або рішенням суду.
Позивач вважає що відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси позивача під час винесення відмови в проведенні реєстрації місця проживання, а тому оскаржив їх в судовому порядку.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Нормативно-правовим актом, який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження врегульовані Законом №1382.
В ст.1 Закону №1382 визначено, що дія цього Закону поширюється на громадян України, а також на іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, відповідно до їх прав та свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
В ст.11 Закону №1382 передбачено, що реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
При цьому, процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування визначені в Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказ Міністерства внутрішніх справ України №1077 від 22.11.2012 р. (надалі - Порядок №1077).
В п.1.3 Порядку №1077 визначено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Відповідно до Положення про Державну міграційну службу України, затвердженого указом Президента України №405/2011 від 06.04.2011р. «Питання державної міграційної служби України» (надалі - Положення №405/2011), Державна міграційна служба України (надалі - ДМС України) входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.
Підпунктом 20 п.4 Положення №405/2011 передбачено, що ДМС України відповідно до покладених на неї завдань здійснює реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.
Таким чином, функції щодо реєстрації місця проживання чинним законодавством України покладено на територіальні підрозділи ДМС України.
Як наслідок, суд дійшов висновку, що відповідач наділений повноваженнями проводити реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб.
Водночас, як вбачається із матеріалів справи, рішенням Київської міської державної адміністрації №142 від 15.05.1995 р. «Про передачу основних фонді комунальної власності міста», за Державною комунальною будівельною корпорацією «Київміськбуд» було закріплено житловий фонд, в тому числі і гуртожиток для сімейних за адресою АДРЕСА_1.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1110 від 20.06.2003 р. «Про використання жилих приміщень у жилих будинках акціонерного товариства холдингової компанії «Київмісьбуд» за цільовим призначенням» було прийнято рішення що приміщення у житловому будинку АДРЕСА_1 необхідно передати мешканцям, які постійного проживають, зареєстровані в них та перебувають на квартирному обліку.
Відповідно до матеріалів справи (зокрема: копії трудової книжки НОМЕР_1, виданої 27.01.2003 р., довідки Управління виробничо-технологічної комплектації Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4» №680 від 28.12.2012 р.) вбачається, що позивачка з 18.04.2011 р. прийнята на посаду інженера планово-виробничого відділу Управління виробничо-технологічної комплектації Публічного акціонерного товариства «Домобудівний комбінат №4».
Крім того, з 16.09.2009 р. позивачка на підставі договорів про компенсаційні витрати на утримання житлового фонду ЖУ «Лівобережне» ДП «Екос» холдингової компанії «Київміськбуд» (№400 від 16.09.2009 р., №2 від 12.10.2010 р.) наймала житлове приміщення (АДРЕСА_1, площа 18,3 кв. м.). Крім того, на рахунок позивачки надходили квитанції на сплату комунальних платежів, за утримання прибудинкової території житлового приміщення (АДРЕСА_1, площа 18,3 кв. м.), та за водопостачання.
18.04.2011 р. АТ «Київміськбуд» ЖУ «Лівобережне» ДП «ЕКОС» було видано позивачці Ордер №б/н на постійне проживання, відповідно до якого вона має право на зайняття з сім'єю з 1-ї особи квартири №22/2 буд.АДРЕСА_1, житлової площі 18,4 кв. м.
12.09.2012 р. виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято розпорядження №1605 «Про безоплатне прийняття відомчого житлового фонду, службового житла, зовнішніх мереж ПАТ «ХК «Київміськбуд» до комунальної власності територіальної громади м. Києва», яким прийнято безоплатно до комунальної власності територіальної громади м. Києва службове житло та передано до сфери управління районних м. Києві державних адміністрацій, зокрема і житловий будинок за адресою АДРЕСА_1.
Разом з тим, ст.2 Закону №1382 передбачено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
В ст.3 Закону №1382 визначено, що реєстрація - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
В ст.6 Закону №1382 та п.2.1 р.2 Порядку №1077 визначено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає: письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України; квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати; талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Як повідомлено в судовому засіданні, що не спростовано відповідачем в порядку передбаченому положеннями ч.2 ст.71 КАС України, позивачка подавала до відповідача всі необхідні документи, визначені в Законі №1382.
Щодо посилання відповідача в листі №05/С-55 від 21.06.2013 р. що будинок за адресою АДРЕСА_1 не є гуртожитком, а визнано жилим будинком з загальними квартирами, суд сприймає критично з огляду на наступне.
Так, відповідно до положень ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії або бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Водночас судом не встановлено, а відповідачем не доведено в порядку передбаченому ч.2 ст.71 КАС України, що розпорядженням КМДА було здійснено переведення житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 із гуртожитку в жилий будинок із загальними квартирами.
Згідно з ч.1 ст.13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися і обирати собі місце проживання у межах кожної держави.
Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що не спростовано відповідачем, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
Частинами 1, 2 та 3 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано адміністративний позов, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача. Відповідно до положень ст.94 КАС України, судовий збір відшкодовується в повному обсязі.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві підлягають задоволенню.
2. Визнати неправомірними дії Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві щодо відмови в проведенні реєстрації ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1.
3. Зобов'язати Дніпровський районний відділ Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві зареєструвати ОСОБА_1 у кімнаті №2, кв.АДРЕСА_1.
4. Присудити ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 34 (тридцять чотири) грн.. 50 коп. із видатків направлених із Державного бюджету України на асигнування діяльності Дніпровського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби у м. Києві.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
Суддя Б. В. Санін