30.07.2013Справа №901/1658/13
За позовом Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" в особі Керчинської філії Кримського Республіканського підприємства "Вода Криму" (вул. Години, 2-В, місто Керч, АР Крим, 98303, ЄДРПОУ 20671506)
до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський морський порт "Камиш-Бурун" (вул. Орджонікідзе, 1, корп. В, місто Керч, АР Крим, 98310)
про стягнення 19 592,77 грн.
Суддя І.І. Дворний.
Представники:
від позивача - Вознюк С.А, довіреність №46/1 від 19.07.2013, представник;
від відповідача - не з'явився.
Суть спору: 21 травня 2013 року Керченська філія Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" (ЄДРПОУ 20671506) звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський морський порт "Камиш-Бурун" на свою користь заборгованості за договором №93 від 10 листопада 2008 року у розмірі 19592,77 грн. з якої 18299,99 грн. - основного боргу та 1292,78 грн. - 3% річних. Судові витрати позивач просив покласти на відповідача.
При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що 09 квітня 2013 року на виконання розпорядження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №95-р від 28 лютого 2012 "Про реорганізацію кримських республіканських підприємств водопровідно-каналізаційного господарства" та на підставі розпорядження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №179-р від 20 березня 2013 року "Про перейменування Кримського республіканського підприємства "Виробничого підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", підприємство перейменоване у Кримське республіканське підприємство "Вода Криму".
Згідно пункту 3 розпорядження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим №95-р від 28 лютого 2012 року, Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" визначено як правонаступник Кримського республіканського підприємства "Виробничого підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя"" і кримських республіканських підприємств водопровідно-каналізаційного господарств.
Відповідно до Положення про Керченську філію Кримського республіканського підприємства "Вода Криму", філія є обособленним підрозділом Кримського республіканського підприємства "Вода Криму", керівник якої діє на підставі довіреності.
Під час розгляду справи судом було встановлено, що за ідентифікаційний кодом 20671506, зазначеним позивачем у позовній заяві значиться Кримське республіканське підприємство "Вода Криму", що підтверджується довідкою АА №853768 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с. 18). Згідно з положенням про Керчинську філію Кримського Республіканського підприємства "Вода Криму" (а.с. 16-17), Керчинська філія є відокремленим підрозділом юридичної особи - Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" (ЄДРПОУ 20671506), всі юридичні дії філії здійснюються від імені підприємства. Таким чином, позивачем у справі є Кримське
республіканське підприємство "Вода Криму" в особі Керчинської філії Кримського Республіканського підприємства "Вода Криму". Позовна заява підписана уповноваженою особою - директором Керчинської філії підприємства Остапенко В.Д., відповідно до довіреності №12-1, від 09 квітня 2013 (а.с. 108).
Так, позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», статей 42, 44 Водного кодексу України, положеннях Господарського процесуального кодексу України та мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору №93 від 10 листопада 2008 року на водопостачання та водовідведення в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитих послуг, через що заборгованість товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський морський порт "Камиш-Бурун" перед позивачем за період з 01 травня 2010 року по 01 липня 2010 року склала 18299,99 грн. та в добровільному порядку до часу звернення до суду відповідачем не погашена. Крім того, позивач скористався своїм правом та на суму заборгованості нарахував 3% річних у розмірі 1292,78 грн.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 24 травня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження по справі.
Через неявку представників сторін у судове засідання суд в порядку приписів статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладав, про що 11 червня 2013 року виніс відповідну ухвалу.
22 липня 2013 року по справі оголошувалась перерва.
За клопотанням відповідача згідно приписів статті 69 Господарського процесуального кодексу України суд продовжив строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, про що 22 липня 2013 року виніс відповідну ухвалу.
Відповідач, не погоджуючись з заявленими позовними вимогами, 29 липня 2013 року надав суду відзив на позовну заяву в якому повідомив суд про те, що позов не визнає, оскільки позивач також має перед ним заборгованість, зокрема по договорам №6-д від 02 лютого 2009 року та №26-Д від 05 липня 2010 року по наданню ТОВ "Керченський морський порт "Камиш-Бурун" послуг позивачу по відшкодуванню витрат електроенергії в мережах та відшкодуванню реактивної електроенергії. Розглядати справу відповідач просив без участі свого представника по наявним в матеріалах справи доказам.
30 липня 2013 року позивач в порядку приписів статті 22 Господарського процесуального кодексу України просив суд вважати правильною назвою позивача Кримське республіканське підприємство "Вода Криму" в особі Керчинської філії Кримського Республіканського підприємства "Вода Криму".
Також, позивач надав суду додаткові пояснення до позовної заяви, які прийняті судом до розгляду.
У судове засідання, що відбулось 30 липня 2013 року, з'явився представник позивача який наполягав на задоволенні позовних вимог. Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце слухання справи проінформований належним чином.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо неявка цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
10 листопада 2008 року Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Керчі" (за договором водоканал) та закрите акціонерне товариство "Камиш-Бурун" (за договором абонент) уклали договір №96 на водопостачання з комунального водопроводу та водовідведення в комунальну каналізацію, відповідно до пункту 1.1 якого, водоканал прийняв на себе обов'язок по наданню послуг абоненту по водопостачанню питної води, яка відповідає вимогам ГОСТ 2874-82 «Вода питна», та приймання стічних вод в комунальну систему каналізації, а абонент зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за вказані послуги на умовах, які обумовлюються даним договором (а. с. 8-11).
Пунктом 6.2.2 договору сторони передбачили, що абонент зобов'язаний оплачувати спожиті послуги у строки, встановлені договором та здійснювати інші платежі, передбачені договором та діючим законодавством.
Даний договір відповідно до пункту 10.1 вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2009 року.
Додатковими угодами до договору строк його дії продовжувався, зокрема до 31 грудня 2011 року.
Додатковими угодами від 10 листопада 2008 року, 29 січня 2009 року, 24 грудня 2009 року, до вказаного договору сторони вносили зміни в частині відомостей про юридичні адреси та банківські реквізити.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог вказаного договору позивачем надавались послуги з водопостачання та водовідведення, що зокрема підтверджується актами про витрати води, передбаченими умовами договору №93 від 10 листопада 2008 року. Факт надання послуг відповідач не заперечив та не спростував. Крім того, з відомостями про витрати води і стан водомірів, які викладені у актах складених між сторонами, відповідач погодився, про що міститься підпис представника останнього у актах (а.с. 20, 24, 26).
Згідно умов укладеного між сторонами договору на оплату наданих послуг щомісяця виставлялись відповідні рахунки за період з 01 травня 2010 року по 01 липня 2010 року із зазначенням обсягу наданих послуг, тарифів та загальної суми, що підлягає сплаті, яка всього складає 18299,99 грн. (а.с. 19, 21-23, 25, 27).
Втім, як стверджує позивач, відповідачем оплата за надані послуги своєчасно та в повному обсязі здійснена не була, через що заборгованість останнього перед Кримським республіканським підприємством "Вода Криму" в особі Керчинської філії Кримського Республіканського підприємства "Вода Криму" складає 18299,99 грн.
Користуючись своїм правом, передбаченим чинним законодавством та умовами договору, позивач нарахував на суму заборгованості 3% річних, несплата яких разом із сумою заборгованості у добровільному порядку і послугувала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про примусове стягнення грошових коштів.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
Згідно статті 2 Господарського кодексу України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь
другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач не представив суду доказів оплати заборгованості перед позивачем у розмірі 18299,99 грн., у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством для доведення такого роду фактів. Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов договору №93 від 10 листопада 2008 року в частини повної та своєчасної оплати за послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01 травня 2010 року по 01 липня 2010 року, через що позовні вимоги про стягнення 18299,99 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім основної суми заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 1292,78 грн.
Так, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити сум боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді нарахування на суму боргу 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання та входять до складу грошового зобов'язання.
Така позиція щодо правової природи нарахувань на суму боргу 3% річних викладена, зокрема, в постанові Верховного суду України від 15.11.2010 р. у справі №4/720.
Судом встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних у сумі 1292,78 грн. обчислені позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.
Посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на наявність перед ним з боку позивача заборгованості суд відхиляє та зазначає, що товариство з обмеженою відповідальністю "Керченський морський порт "Камиш-Бурун", вважаючи що його права порушені, не позбавлено права на звернення з позовною заявою до суду в порядку приписів Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень частини 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання
другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми чинного законодавства, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Господарські витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору у сумі 1720,50 грн. (мінімальна ставка судового збору, що підлягає сплати за цим позовом) суд покладає на відповідача згідно з положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 30 липня 2013 року оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повне рішення складено 05 серпня 2013 року.
Керуючись ч. 3 ст. 50, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський морський порт "Камиш-Бурун" (вул. Орджонікідзе, 1, корп. В, місто Керч, АР Крим, 98310, код 30411181) на користь Кримського республіканського підприємства "Вода Криму" в особі Керчинської філії Кримського Республіканського підприємства "Вода Криму" (вул. Години, 2-В, місто Керч, АР Крим, 98303, ЄДРПОУ 20671506) 18299,99 грн. заборгованості, 1292,78 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору.
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Суддя І.І. Дворний