Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 липня 2013 р. Справа №805/8582/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: «14» година «30» хвилин
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Голуб В.А.,
при секретарі Матченко В.С.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
відповідача 1 не з'явився,
представника відповідача 2 не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до голови Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В., Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Дружківці Донецької області про визнання дій такими, що порушують ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В., Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Дружківці Донецької області про визнання дій такими, що порушують вимоги ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стягнення матеріальної шкоди в сумі 7 000, 00 грн. та моральної шкоди у розмірі 2 000, 00 грн.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що 20.03.2013 року суддя Дружківського міського суду Гонтар А.Л. винесла ухвалу у справі № 229/435/13-ц. Внаслідок незрозумілої поведінки судді Гонтар А.Л. під час ведення судового засідання та винесення ухвали позивач написав голові Дружківського міського суду Донецької області заяву, в якій вказав наведені факти щодо процесуальної діяльності судді Гонтар А.Л.
Як зазначає позивач, законом на голову Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В. покладено обов'язок слідкувати за професійним станом суддів місцевого суду. Згідно ст. 24 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» голова Дружківського міського суду Донецької області зобов'язаний був вжити заходів для підвищення кваліфікації судді Гонтар А.Л.
Позивач вказує, що він неодноразово звертався до голови Дружківського суду з заявами, а саме 22.03.2013 року, 04.04.2013 року та 17.05.2013 року.
27.05.2013 року позивач отримав відповідь за № 5943 від 22.05.2013 року, в якій як зазначає позивач, відповідач висловлює власну думку, а не посилається на норми ЦПК України, які дозволяють канцелярії Дружківського суду не виконувати вимоги ст. 296 ЦПК України.
Також, позивач вказує, що його вчасно подана апеляційна скарга на ухвалу судді Гонтар А.Л. не передана до Апеляційного суду Донецької області, цим фактом порушені його права та завдано матеріальну шкоду в розмірі 7 000, 00 грн. та моральну шкоду, яку він оцінює в 2 000, 00 грн.
Тому позивач просить суд задовольнити його позов в повному обсязі.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Відповідач 1 голова Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В. у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Представник відповідача 2 Управління Державної казначейської служби України у м. Дружківці Донецької області у судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату та зупинення провадження у справі, у зв'язку з тим, що представник відповідача, який здійснює представництво інтересів Держави в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Дружківці Донецької області до 08.08.2013 року знаходитиметься у щорічній відпустці.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідачів, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду справи.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення позивача, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши наявні у справі письмові докази, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, судом встановлено, що 22 березня 2013 року позивач надіслав на адресу голови Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В. заяву, у якій просив виконати вимогу ст. 24.1.8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», а саме забезпечити виконання вимог щодо підвищення кваліфікації судді Гонтар А.Л. та надати йому відповідь (а.с.6).
Листом від 12.04.2013 року за № 4534 за підписом голови Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В. позивачу була надана відповідь на його звернення від 22 березня 2013 року (а.с.28).
04 квітня 2013 року позивач звернувся до голови Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В. із заявою, у якій повідомив, що 22.03.2013 року рекомендованим листом до канцелярії Дружківського міського суду Донецької області він направив три документа: апеляційну скаргу на ухвалу судді Гонтар А.Л. по справі № 2/229/178/2013 (3 примірники); заяву на ім'я голови Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В. (1 примірник); заяву на ім'я судді Гонтар А.Л. на підставі ст. 221 ЦПК України (1 примірник). Також позивач просив проінформувати, коли його апеляційна скарга разом з матеріалами справи № 2/229/178/2013 були направлені до Апеляційного суду Донецької області (а.с. 5).
У судовому засіданні позивач зазначив, що відповіді на вказану заяву від відповідача 1 він не отримав, однак доказів на підтвердження того, що адресатом вказана заява була отримана, суду не надав.
17 травня 2013 року ОСОБА_1 була подана заява до голови Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В. про надання інформації щодо не направлення матеріалів справи за його позовом до Апеляційного суду Донецької області (а.с.7).
22 травня 2013 року за вих. № 5943 головою Дружківського міського суду Донецької області позивачу надано відповідь на його заяву від 17.05.2013 року, у якій зазначено, що матеріали цивільної справи не надіслані до Апеляційного суду Донецької області, оскільки 27 березня 2013 року позивачем подана заява про роз'яснення рішення суду від 20.03.2013 року. 17 травня 2013 року судом було винесено ухвалу, яку позивач отримав під особистий підпис. На час надання відповіді апеляційна скарга та матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Держави в особі Управління Казначейської служби в м. Краматорськ про стягнення матеріальної та моральної шкоди готувались до направлення до Апеляційного суду Донецької області (а.с.8).
Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» - органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
При цьому відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 2 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону.
Разом з тим, повноваження голови суду як суб'єкта владних повноважень і як особи, яка займає адміністративну посаду і виконує управлінські функції, в тому числі і в частині повноважень, які ним здійснюються з метою дотримання порядку розгляду звернень громадян, встановлено ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI.
Так, голова місцевого суду, зокрема: представляє суд як орган державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами; визначає адміністративні повноваження заступника голови місцевого суду; контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації України подання про призначення на посаду керівника апарату суду, заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства; забезпечує виконання вимог щодо підвищення кваліфікації суддів місцевого суду; здійснює інші повноваження, визначені законом.
Таким чином, вищезазначене свідчить про те, що у ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами посилання позивача на невиконання відповідачем владних управлінських функцій, які виразились у ненаданні повної та обґрунтованої відповіді, необ'єктивному розгляді звернень, оскільки надання листами від 12.04.2013 року за № 4534 та від 22.05.2013 року за № 5943 відповідей за підписами голови Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В. відповідає вищезазначеним вимогам чинного законодавства та узгоджується як з положеннями ст. 15 Закону України «Про звернення громадян», так і з положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Крім того, суд зазначає, що стосується заяви позивача від 04.04.2013 року, то ним не надано доказів того, коли саме вищезазначена заява була отримана Дружківським міським судом Донецької області.
Що ж стосується вимог позивача про відшкодування шкоди, то суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Статтею 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підставою для відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України є доведена у встановленому порядку незаконність рішень, дій чи бездіяльності такого органу у відношенні потерпілого.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
З огляду на те, що судом в процесі розгляду даної справи не встановлено порушень прав позивача в сфері публічно-правових відносин зі сторони голови Дружківського міського суду Донецької області при організації роботи суду, враховуючи відсутність будь-яких доказів з приводу безпосередніх протиправних дій чи бездіяльності відповідача 1 під час виконання управлінських функцій, а також відсутність будь - якого причинного зв'язку між діями відповідача та обмеження прав та свобод позивача, суд приходить до висновку про те, що і вимоги про відшкодування шкоди теж не підлягають задоволенню.
За правилами, встановленими ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Перевіривши матеріали справи, розглянувши доводи, викладені в позові, надавши їм належну правову оцінку, проаналізувавши надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у їх сукупності, суд вважає, що правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 з підстав, наведених позивачем, відсутні.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до голови Дружківського міського суду Донецької області Молібога Г.В., Держави України в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Дружківці Донецької області про визнання дій такими, що порушують ст. 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», стягнення матеріальної та моральної шкоди, - відмовити у повному обсязі.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 30 липня 2013 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 05 серпня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.