Україна
Донецький окружний адміністративний суд
30 липня 2013 р. Справа №805/9693/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: «12» година «20» хвилин
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Голуб В.А.,
при секретарі Матченко В.С.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Михайлець К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання протиправною та скасування в частині вимоги про сплату боргу від 07.02.2013 року № Ф-497, -
Позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання протиправними дій Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу від 07.02.2013 року № Ф-497.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером за віком з 01.09.2009 року і перебуває на обліку в УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області. Окрім того, він є приватним підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування.
03.07.2013 року позивач здійснив відрахування з єдиного платежу на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень 2011 року в сумі 311,62 грн. За фактом несвоєчасної здачі звітів відносно позивача був складений акт № 5 від 03.01.2013 року та прийнято рішення № 2 про застосування стосовно нього штрафних санкції в сумі 170, 00 грн., які були сплачені 11.02.2013 року.
Однак, у лютому 2013 року позивачем отримана вимога відповідача № Ф-497 від 07.02.2013 року про сплату боргу з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 8 188, 77 грн. та штрафу в сумі 170, 00 грн., а всього на суму 8 358, 77 грн. Вказану вимогу позивач вважає неправомірною, оскільки з 2009 року він є пенсіонером та відповідно ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у п. 4 ч. 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Крім того, як зазначає позивач, постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року з нього було стягнуто заборгованість зі сплати єдиного внеску.
Тому відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 07.02.2013 року № Ф-497 в частині нарахування недоїмки про сплату єдиного внеску за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року та за весь 2012 рік.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги з урахуванням уточнення підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача, позовні вимоги не визнав, надав заперечення, в яких зазначив наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований в УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області як платник єдиного внеску, який обрав спрощену систему оподаткування. Згідно пенсійної справи, позивач отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 з 01.09.2009 року.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року № 2464 - VІ (далі - Закон № 2464) не визначено терміну «пенсіонер за віком». Статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV (далі - Закон № 1058) встановлено умови призначення пенсії за віком, та зазначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Як вказує представник відповідача, відповідно до ст. 26 Закону № 1058 пенсія за віком призначається особам, які досягли віку 60 років, та відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 саме ці особи звільняються від сплати єдиного внеску за себе.
Оскільки позивач є отримувачем пенсії за віком, призначену на пільгових умовах, та враховуючи його вік, він є платником єдиного внеску, тому на нього не розповсюджуються норми ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.
Позивач надав до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у строки, визначені законодавством. За 2011 рік граничний строк надання звіту - 01.04.2012 року, а позивачем звіт подано 03.01.2013 року, у зв'язку з чим було прийняте рішення про застосування штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності № 2 від 03.01.2013 року в розмірі 170, 00 грн.
Відповідач вказує, що позивачем було надано звітність про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску до управління за 2011 та 2012 роки, де вказана самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок за січень 2011 - грудень 2011 року та за січень 2012 - листопад 2012 рік, проте суми в повному обсязі сплачені ним не були.
Тому на адресу позивача була надіслана вимога від 07.02.2013 року № Ф-497 на суму 8 358, 77 грн. Сума сплаченого за цей період внеску становить 2 481, 62 грн., залишається несплаченим єдиний внесок на загальну суму 5 877, 15 грн.
Тому представник відповідача просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 (а.с. 18) та знаходиться на спрощеній системі оподаткування (фіксований податок), що підтверджується свідоцтвом платника єдиного внеску (а.с. 17). Також позивач перебуває на обліку в УПФУ в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області, як пенсіонер та отримує пенсію за віком (а.с. 10).
03 січня 2013 року відповідачем відносно позивача складено Акт № 5 перевірки своєчасності подання до ПФУ звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, відповідно до якого позивач несвоєчасно надав звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску у строки, визначені законодавством. А саме, за 2011 рік граничний строк надання звіту - 01.04.2012 року, а позивач фактично звіт надав 03.01.2013 року (а.с.20).
03 січня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області було прийняте рішення № 2 про застосування до платника єдиного внеску ОСОБА_1 штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності та накладено штраф у розмірі 170,00 грн. (а.с.21).
07.02.2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області було сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-497, згідно якої станом на 31.01.2013 року заборгованість зі сплати єдиного внеску ОСОБА_1 становить 8 358,77 грн., з яких недоїмка - 8 188, 77 грн., штраф - 170, 00 грн. (а.с. 19).
11.02.2013 року позивачем був сплачений штраф у розмірі 170, 00 гривень за несвоєчасне подання звітності за 2011 рік (а.с.11).
Згідно картки особового рахунку платника єдиного внеску станом на 29.07.2013 року заборгованість відповідача становить 5 877,15 грн. (а.с.50).
При прийнятті рішення по даній справі суд виходить з наступних мотивів та керується такими положеннями законодавства.
Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058, Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 01 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
Згідно зі ст. 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п. 4. ч. 1. ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» № 3609-VI від 07.07.2011 року, яким ст. 4 Закону № 2464 було доповнено ч. 4 такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що фізичні особи - підприємці, які є пенсіонерами за віком та які обрали спрощену систему оподаткування, до яких з урахуванням встановлених судом обставин відноситься і позивач ОСОБА_1, звільняються від сплати за себе єдиного внеску.
Статтею 2 Закону Закон № 1788 встановлені види державних пенсій, а саме за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.
Види державних пенсій, які призначаються за Законом № 1788, визначені ст.2 цього Закону.
Положення п. "а" ч. 1 ст. 2 Закону № 1788 свідчать про те, що трудові пенсії поділяються на такі види як пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.
Системний аналіз положень ст.ст.12-18 Закону № 1788 свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком, (ст.12), пільгові умови призначення пенсії за віком, (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст.ст.14-18).
Аналізуючи Закон № 1058, який встановлює загальні види пенсійних виплат, Закон № 1788, яким призначаються державні пенсії, суд приходить до висновку, що законодавство встановлює пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Таким чином, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними, тоді як такий вид пенсії, як пенсія за віком є єдиним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 призначений такий вид пенсії як «пенсія за віком», незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є «пенсіонером за віком» і відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 підлягає звільненню від слати єдиного внеску.
Із врахуванням приписів статті 4 Закону № 2464 в редакції, яка діє з 06 серпня 2011 року, у відповідача наявний обов'язок щодо сплати єдиного внеску за січень-липень 2011 року, обов'язок щодо сплати єдиного внеску за серпень-грудень 2011 року та 2012 рік у відповідача відсутній.
У зв'язку з цим, дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області щодо нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 5 877, 15 гривень за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року та за 2012 рік є неправомірними, оскільки позивач є пенсіонером за віком та добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не приймає. Виходячи з наведеного, оскаржувана вимога про сплату боргу № Ф - 497 від 07.02.2013 року в цій частині є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки покладає на позивача зобов'язання, від виконання яких останній звільнений на підставі ч. 4 ст. 4 Закону № 2464.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», Податковим кодексом України, ст. ст. 17, 71, 72, 94, 160-164, 167 КАС України, суд,-
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про визнання протиправною та скасування в частині вимоги про сплату боргу від 07.02.2013 року № Ф-497, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про сплату боргу від 07.02.2013 року № Ф-497 в частині нарахування недоїмки по сплаті єдиного внеску за період з серпня 2011 року по грудень 2011 року та за 2012 рік в розмірі 5 877, 15 грн. (п'ять тисяч вісімсот сімдесят сім гривень п'ятнадцять копійок).
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 114, 70 грн. (сто чотирнадцять гривень сімдесят копійок).
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 30 липня 2013 року. Постанова виготовлена у повному обсязі 05 серпня 2013 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голуб В. А.