Справа № 761/11649/13-ц
Провадження №2/761/5251/2013
іменем України
25 липня 2013 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Іовенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про захист прав споживачів та примушення до вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що між нею та ЗАТ «Альфа-Банк» 28.01.2008 р. було укладено кредитний договір № 700003122. За умовами договору позивач отримала грошові кошти у розмірі 14 148,01 доларів США та взяла на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених угодою повертати кредит та сплачувати відсотки. Позивач повною мірою виконує взяті на себе зобов'язання за договором та станом на 29.10.2012 р. фактично сплатив 15 975,85 доларів США. Проте згідно додатку до договору позивач мала сплатити 14 649 доларів США. В свою чергу відповідач нахабно і не обґрунтовано хоче стягнути з позичальника зайві кошти за користування кредитом, нараховує пеню на заборгованість , якої не має. Дія договору припинилась з дня подачі банком позову до Подільського районного суду м. Києва - 22.11.2012 р. про стягнення з позивача суми боргу. Позивач зазначає, що банк надав суду недостовірну інформацію про суму боргу. За таких обставин ОСОБА_1 просить суд надати правову оцінку діям відповідача та посадових осіб відповідача на предмет подачі неправдивих відомостей в офіційних документах в органи судової влади, згідно ст.ст. 357,366,367 КК України та введення в оману споживачів банківського продукту, згідно із ст.ст. 4,5,11,18,19,22,23 Закону України «Про захист прав споживачів; датою припинення договору № 700003122 від 28.01.2008 р. та зобов'язань по договору вважати дату подання позовної заяви відповідача до суду 22.11.2012 р.; зобов'язати відповідача перерахувати суму заборгованості позивача за договором; визнати остаточний розмір заборгованості у розмірі 2041,06 доларів США розмірі 2041,06 доларів США; стягнути з відповідача на користь позивача 100 000,00 грн. за стягнення моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач вимоги підтримала, просила задовольнити з підстав зазначених в позові та захистити її права саме у спосіб викладений в позовній заяві. Повідомила, що була присутня при розгляді Подільським районним судом м. Києва справи а з позовом ПАТ «Альфа-Банк» про стягнення з неї заборгованості, з прийнятим судом рішенням не погодилась, а тому оскаржила останнє в апеляційному порядку.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позову в повному обсязі. Пояснила, що 28.01.2008 р. дійсно між банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 70000312205.06.2013 р. та позивач отримала в тимчасове користування грошові кошти у розмірі 14 148,01 доларів США. Проте ОСОБА_1 належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання, у зв'язку із чим має прострочену заборгованість. За таких обставин представник банку звернувся до Подільського районного суду м. Києва, яким 05.06.2013 р. ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором у сумі 6 098,55 доларів США. На даний час на рішення не набрало законної сили, оскільки подано апеляційну скаргу. Зазначив, що дії банку при нарахуванні заборгованості є правомірними, права позивача не порушувались. За таких обставин просив відмовити в задоволенні позову.
Вислухавши думку позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Встановлено, що 28.01.2008 р. між ЗАТ «Альфа-Банк», правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 700003122, за яким остання отримала грошові кошти у розмірі 14 148,01 доларів США строком на 84 місяці, зі сплатою 13% річних. Зазначена обставина не заперечується сторонами.
ОСОБА_1 стверджує, що банком неправомірно намагається стягнути з неї зайві кошти за користування кредитом, а тому звернувся до Подільського районного суду м. Києва з відповідним позовом, надавши під час розгляду справи недостовірну інформацію. За таких обставин, просить захистити права споживача шляхом викладеному в позові.
Не заперечувалась сторонами в судовому засіданні та обставина, що ПАТ «Алфа-Банк» звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 700003122 від 28.01.2008 р.
Також учасниками процесу не оспорювалось, що 05.06.2013 р. Подільським районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким задоволено позов банку.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_3 6 098,55 доларів США заборгованості за кредитом, 206,96 доларів США заборгованості по відсоткам, 4 449,07 грн. пені за прострочку виконання зобов'язань за кредитним договором, судові витрати.
Як пояснила в судовому засіданні ОСОБА_1 вона не згодна з зазначеною сумою боргу, а тому оскаржила рішення в апеляційному порядку.
Відповідно до приписів ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В свою чергу, положеннями ст. 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів до яких належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання зобов'язання в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення, 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової шкоди; 10) визнання незаконним рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач просить суд, зокрема, надати правову оцінку діям відповідача та посадових осіб відповідача на предмет подачі неправдивих відомостей в офіційних документах в органи судової влади та введення в оману споживача; датою припинення дії договору № 700003122 та зобов'язань вважати дату подання позовної заяви відповідача до суду 22.11.2012 р.; зобов'язати відповідача перерахувати суму заборгованості позивача за договором; визнати остаточний розмір заборгованості у розмірі 2 041,06 доларів США.
Відповідно до приписів ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Оскільки способи захисту прав, які обрала ОСОБА_1 не передбачено законом, договором,зважаючи на те, що суд не може вийти за межі позовних вимог, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкода, відповідно до ст. 1167 ЦК України, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Як зазначив позивач в судовому засіданні, дії банку щодо стягнення надмірної заборгованості спричини моральну шкоду. На даний час представники банку погрожують, що в разі несплати суми боргу можливе їх звернення до правоохоронних органів.
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.19995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з відповідними доповненнями та змінами, роз'яснено, що обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової шкоди) підлягають: наявність такої шкоди, протиправність дій її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За вимогами чинного процесуального законодавства, обставини зазначені позивачем на підтвердження вимог щодо наявності моральної шкоди мають бути підтверджені належними засобами доказування, за відсутності яких можна стверджувати про недоведеність позивачем факту завдання йому моральної шкоди.
Оцінивши наявні в справі докази, суд приходить до висновку, що позивачем не зазначено в чому саме полягає моральна шкода, не доведено факт заподіяння моральних чи фізичних страждань спричинених відповідачем, , а тому не знаходить підстав для задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди.
Розподіляючи судові витрати, суд керуються положеннями ст. 88 ЦПК України.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,11,57,60,88,212-215 ЦПК України, ст.ст. 15,16,23,1167 ЦК України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків або якщо його не скасовано після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя: