Копія
Іменем України
Справа № 2а-2748/11/2770
30.07.13 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Кондрак Н.Й. ,
Кобаля М.І.
секретар судового засідання Міщенко М.М.
за участю сторін:
позивач, ОСОБА_2 - паспорт серії НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 27.01.1998,
представник позивача, ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність № 2-36 від 18.01.11,
представник відповідача, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі - не з'явився сповіщений у встановленому законом порядку,
розглянувши апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Кравченко М.М.) від 24.05.13 у справі № 2а-2748/11/2770,
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі (пл. Повсталих, 6, м. Севастополь, 99008)
про визнання незаконним та скасування припису,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 24.05.2013 адміністративний позов задоволено частково.
Скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі від 02.06.2011 про знесення самовільно збудованого об'єкту.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Севастополь від 24.05.2013 та прийняти нову постанову.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розляду.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 30.07.2013, представник позивача та позивач заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили її залишити без задоволення. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно.
Згідно з ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Судова колегія, розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представника позивача та позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі про визнання незаконним та скасування припису.
Свої позовні вимоги позивач мотивував незаконністю оскаржуваного припису, що порушує права позивача.
Судова колегія апеляційної погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.06.2011 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі (далі - ІДАБК в м. Севастополі, відповідач) за вих. № 7\27-639исх на адресу позивача було направлено припис про знесення самовільно збудованого об'єкту.
Відповідно до припису, позивача зобов'язано знести самовільно побудований паркан, що огороджує самовільно зайняту земельну ділянку площею 155 м.кв. біля житлового будинку індивідуального житлового фонду по АДРЕСА_1
Так, підставою для винесення відповідачем оскаржуваного припису стала відсутність у позивачки документів, що підтверджують відведення земельної площею 155 м.кв.
Суд першої інстанції визнав незаконними такі дії відповідача, виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю розглядають відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Посадові особи інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право:
1) безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів;
2) складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону;
3) видавати обов'язкові для виконання приписи щодо:
а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;
4) проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації;
5) здійснювати контроль за додержанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів містобудування та архітектури;
6) залучати до проведення перевірок представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, експертних та громадських організацій (за погодженням з їх керівниками), фахівців галузевих науково-дослідних та науково-технічних організацій, які пройшли державну атестацію в центральному органі виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури;
7) одержувати в установленому законодавством порядку від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, фізичних осіб інформацію та документи, необхідні для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю.
Забороняється витребовувати інформацію та документи податкової, фінансової звітності, щодо оплати праці, руху коштів та інші, не пов'язані із здійсненням державного архітектурно-будівельного контролю;
8) вимагати у випадках, визначених законодавством, вибіркового розкриття окремих конструктивних елементів будинків і споруд, проведення зйомки і замірів, додаткових лабораторних та інших випробувань будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;
9) забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника інспекції чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію;
10) здійснювати фіксування процесу проведення перевірки з використанням аудіо- та відеотехніки.
Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд першої інстанції, обгрунтовано на думку судової колегії дійшов висновку про те, що відповідач мав повноваження на прийняття оскаржуваного припису, отже, позовні вимоги про визнання оскаржуваного припису незаконним задоволенню не підлягають.
Стосовно позовних вимог про скасування припису № 7\27-639исх від 02.06.2011, судом першої інстанції було встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2012 Севастопольською міською Радою було прийнято рішення № 4541 "Про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність гр. ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,0100 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)", згідно п.2 якого, наведена земельна ділянка передана у власність позивача.
Викладені у оскаржуваному приписі відповідача доводи, спростовуються фактом знаходження зазначеної земельної ділянки у власності позивача, а тому припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі від 02.06.2011 про знесення самовільно збудованого об'єкту підлягає скасуванню.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про часткове задоволення позовних вимог.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Апеляційну скаргу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Севастополі - залишити без задоволення.
2.Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 24.05.13 у справі № 2а-2748/11/2770 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 05 серпня 2013 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис Н.Й. Кондрак
підпис М.І. Кобаль
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська