14 червня 2013 р. Справа № 2010/2а-5946/11
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Бенедик А.П.
Суддів: Мельнікової Л.В. , Калитки О. М.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області на постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 07.11.2011р. по справі № 2010/2а-5946/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач 10.10.11 року звернувся до суду з вищезазначеним адміністративним позовом.
За результатами розгляду справи постановою суду першої інстанції задоволено позов.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області по не виконанню приписів ст. 6 Закону України "про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії. Зобов"язано Управління Пенсійного фонду в Дергачівському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 07.04.2011 року по 22.07.2011 року з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та з 23.07.2011 року по 07.11.2011 року у порядку та розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів від 06.07.2011 року №745 "Про встановлених деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету, з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неврегульованість на законодавчому рівні механізму та умов виплати допомоги особам, які мають статус "дитина війни", прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм бюджетного законодавства України та ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", що призвело до неправильного вирішення справи.
Виходячи з приписів абз. 4 ч. 8 ст. 183-2 КАС України вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Позивачем постанова суду першої інстанції не оскаржена.
Судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що позивач відповідно до ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни та за приписами ст.6 цього закону має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права надавши перевагу ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" над постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. за № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", як нормативно-правовому акту, що має вищу юридичну силу. Також судом правильно визначено розмір мінімальної пенсії за віком, виходячи із приписів ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншими законами такий розмір не врегульовано.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінету Міністрів України надано право у 2011 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2011 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Виходячи з системного аналізу ч.2 ст.19 Конституції України, ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та приписів ч.4 ст.9 КАС України, відповідач у 2011 році не мав підстав застосовувати постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 та був зобов'язаний діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який має вищу юридичну силу ніж зазначена постанова, нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Між тим, при ухваленні рішення судом було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 10.10.11 року із вимогами щодо захисту його порушених прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції яка діяла до 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлювався річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
30.07.2010 року Законом України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 року зазначений строк звернення з позовом до адміністративного суду було скорочено до шести місяців.
Таким чином, перебіг шестимісячного строку розпочався з 30.07.2010 року.
Отже, враховуючи дату звернення позивача до суду, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом та період за який позивач просить суд захистити його права, колегія суддів приходить до висновку, що права позивача підлягають захисту з 10.04.11 року.
Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Приймаючи рішення про поновлення позивачу строку на звернення до суду з позовом суд першої інстанції не навів підстав для його поновлення.
З матеріалів справи таких підстав не вбачається. Доказів поважності пропуску строку на звернення до суду з позовом позивачем не надано.
Виходячи із зазначених обставин справи, колегія суддів вважає, що судом при ухваленні рішення було порушено приписи ст.ст.99, 100 КАС України, що призвело до частково необґрунтованого задоволення позову.
Також, колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині покладення на відповідача обов'язку проводити перерахунок та виплату пенсії позивачу до 22.07.11 року. Відповідно до ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, особа, може звернутися за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, які, на її думку, порушені існуючою дією, бездіяльністю чи рішенням. На момент звернення до суду оскаржувана пенсія нарахована та виплачена не була, тому позивач не мав підстав вважати, що відповідач порушуватиме в майбутньому його законні права та інтереси. Отже, в даному випадку відсутнє порушення прав позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
При поданні адміністративного позову, позивач чітко окреслив межі заявлених позовних вимог. Зобов'язавши відповідача здійснювати перерахунок та виплату доплати до пенсії позивачу по 22.07.2011 року, суд першої інстанції вийшов за межі заявлених позовних вимог, однак дане рішення нічим не обгрунтував.
Колегія суддів зазначає, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Воно не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов'язання відповідача в період з 23.07.2011р. по 07.11.2011р. проводити виплати з урахуванням доповнень до п.4 прикінцевих положень Закону України " Про державний бюджет України на 2011р." в розмірах встановлених постановою КМУ № 745 від 06.07.2011р .
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 14 червня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
На виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року N 3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" 6 липня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову N 745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
Таким чином, з 23 липня 2011 року розміри виплат, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", визначаються постановою Кабінету Міністрів України № 745 від 06.07.2011 року, а тому відповідач по 22.07.2011 року мав проводити підвищення до пенсії позивачу в розмірах, визначених ст. 6 Закону України "про соціальний захист дітей війни".
Одже, в частині зобов'язання відповідача проводити виплати позивачу доплати до пенсії за період з 23.07.2011р. по 07.11.2011р. постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, тому як матеріали справи не містять доказів, що в зазначений період виплати позивачу проводилися в меншому розмірі, ніж визначено постановою КМУ № 745 від 06.07.2011р.
Доказів порушення прав позивача та неправомірності дій відповідача в період з 23.07.2011р. по 07.11.2011р. матеріали справи не містять, а отже у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області задовольнити частково.
Постанову Дергачівського районного суду Харківської області від 07.11.2011р. по справі № 2010/2а-5946/11 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги - частково задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни із розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за період з 10.04.2011 року по 30.06.2011 року.
Позовні вимоги за період з 07.04.2011 року по 09.04.2011 року - залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.
Судді(підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Калитка О. М.
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.