16 липня 2013 року справа № 823/1893/13-а
10 год. 50 хв. м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Руденко А.В.,
при секретарі: Чемерин І.В.,
за участю:
представника позивача - Фонрабе А.В. (за довіреністю),
представника відповідача - Івченко Я.В. (за довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» до державної податкової інспекції у м. Черкасах про скасування податкового повідомлення-рішення,-
У травні 2013 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у м. Черкасах, в якому просить визнати протиправними дії при проведенні перевірки та складанні акту № 363/22-4/30956059 від 12.12.2012р.; скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012р. №00006432301.
12.06.2013р. представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом, якою просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012р. №00006432301.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 12.12.2012р. №363/22-4/30956059, яким встановлено, що позивачем віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість за господарськими операціями з ПП «УкрПромСпецКомплект-3», які фактично не здійснювались, внаслідок чого порушено п.198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 3780 грн., в т.ч. за березень 2012 року в сумі 2050 грн., за травень 2012 року в сумі 1730 грн.
Позивач зазначає, що вказані господарські операції підтверджені договором купівлі-продажу товару, видатковими, податковими накладними, які складені у відповідності до вимог законодавства, товар оплачений позивачем у повному обсязі та використаний у власній господарській діяльності. Також на момент здійснення господарських операцій в ЄДР містився запис про державну реєстрацію юридичної особи ПП «УкрПромСпецКомплект-3», яке знаходилось на податковому обліку та було зареєстроване як платник податку на додану вартість і сплатило всі податки до бюджету. Посилання відповідача в акті перевірки на ту обставину, що в ході проведення оперативно-розшукових заходів 27.06.2012р. співробітниками відділу оперативного супроводження адміністрування ПДВ ГВП ДПІ у м. Черкасах задокументовано та припинено діяльність групи осіб, які організували та забезпечили діяльність «конвертаційного центру», організатором якого є директор ПП «УкрПромСпецКомплект-3» ОСОБА_3, є безпідставними, оскільки на час складання акту перевірки всі кримінальні справи щодо останнього були закриті, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями судових рішень. Крім цього, вказані відомості не є податковою інформацією, передбаченою статтями 72 та 73 Податкового кодексу України. З огляду на зазначене висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечила. У наданих до суду письмових запереченнях зазначила, що договір від 12.03.2012р. № 37 на придбання запасних частин під час проведення перевірки позивачем не надано, а у податкових накладних, наданих на підтвердження виконання вказаного договору, містяться посилання на вказаний договір. Крім цього, позивачем не надані докази (товарно-транспортні накладні, дорожні листи, тощо), які підтверджують транспортування запчастин від ПП «УкрПромСпецКомплект-3» до позивача. Також використання у власній господарській діяльності позивачем запчастин (підшипників) не підтверджується виходячи з того, що згідно наданих актів на списання не вбачається, на які конкретно транспортні засоби (автомобілі, комбайни) ці запчастини використовувались, до того ж вказане списання не було відображено в бухгалтерському обліку.
З огляду на викладене прийняте за наслідками акту перевірки позивача податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012р. №00006432301 на суму 5670 грн. є правомірним, а позовна вимога про його скасування необгрунтованою, та такою, що задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» (позивач) зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа 12.05.2000р., за ідентифікаційним кодом 30956059.
17.05.2000р. позивачу видано свідоцтво № 32125615 про реєстрацію його як платника податку на додану вартість.
Посадовою особою державної податкової інспекції у м. Черкасах проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань господарських взаємовідносин з ПП «Укрпромспецкомплект-3» у період з 01.01.2011р. по 30.06.2012р., за результатами якої складено акт від 12.12.2012р. №363/22-4/30956059.
Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 3780 грн., в т.ч. за березень 2012 року в сумі 2050 грн. та за травень 2012 року на 1730 грн. внаслідок віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість на підставі податкових накладних №29 від 15.03.2012р. та №59 від 22.05.2012р., виданих ПП «УкрПромСпекцкомплект-3», за господарськими операціями з придбання запасних частин (підшипників) за видатковими накладними №29 від 20.03.2012р. на загальну суму 12300 грн., в т.ч. ПДВ 2050 грн. та №59 від 22.05.2012р. на загальну суму 10380 грн., в т.ч. ПДВ 1730 грн., внаслідок чого порушено вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.
Оплата вартості придбаного товару здійснена позивачем у повному обсязі за платіжними дорученнями №2361 від 15.03.2012р. та №2719 від 22.05.2012р.
За висновком перевірки відображені у видаткових та податкових накладних господарські операції фактично не здійснювались, тому видаткові та податкові накладні не є підставою для податкового обліку. Вказаний висновок ґрунтувався на тих обставинах, що у податкових накладних №29 від 15.03.2012р. та №59 від 22.05.2012р. міститься посилання на договір від 12.03.2012р. №37, який не був наданий для перевірки; у видатковій накладній №59 від 22.05.2012р. відсутні прізвища та ініціали постачальника та покупця, а у видатковій накладній №29 від 20.03.2012р. відсутні прізвища та ініціали продавця, що не дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції; податкові та видаткові накладні ПП «УкрПромСпецКомплект-3» виписані без реального настання правових наслідків та для формального оформлення безтоварних господарських операцій, що підтверджується висновками акта ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012р. №463/22-11/31489369 про результати проведення перевірки ПП «УкрПромСпецКомплект-3» (код 31489369) щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та кредит за період з 01.01.2011р. по 27.06.2012р.
Внаслідок вказаного порушення позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на суму 3780 грн., в т.ч. за березень 2012р. в сумі 2050 грн., за травень 2012р. в сумі 1730 грн.
На підставі акта перевірки від 12.12.2012р. №366/22-4/30956059 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012р. №00006432301 на суму 5670 грн., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 3780 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1890 грн.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (надалі за текстом - Кодекс).
Відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-XIV (у подальшому - Закон №996) визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Пунктом 198.6 Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.
За змістом вказаних норм право на податковий кредит виникає у разі фактичного здійснення господарської операції з придбання товарів чи послуг та за умови видачі продавцем товарів (послуг) податкової накладної, яка відповідає вимогам статті 201 Податкового кодексу України.
Відтак, здійснення господарських операцій повинно підтверджуватись первинними документами бухгалтерського обліку, які відображають їх фактичне здійснення. При відсутності фактичного здійснення господарських операцій первинні документи бухгалтерського обліку не мають юридичної сили.
Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «УкрПромспецкомплект-3» (продавець) був укладений договір купівлі-продажу запасних частин (підшипників) від 12.03.2012р. № 37.
На виконання умов цього договору ПП «УкрПромСпецКомплект-3» передало, а позивач прийняв підшипники за видатковими накладними № 29 від 20.03.2012р. на загальну суму 10380 грн., в т.ч. ПДВ 1730 грн., та №59 від 22.05.2012р. на загальну суму 12300 грн., в т.ч. ПДВ 2050 грн., а позивач здійснив оплату придбаного товару за платіжними дорученнями від 15.03.2012р. № 2361 на суму 12300 грн., від 22.05.2012р. № 2719 на суму 10380 грн. За фактом передачі товару ПП ««УкрПромСпецКомплект-3» надало позивачеві податкові накладні № 29 від 15.03.2012р., № 59 від 22.05.2012р.
Заперечуючи фактичне здійснення господарських операцій, відповідач послався на відсутність у видаткових накладних прізвищ та імен осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Крім цього, представник відповідача у судовому засіданні також послався на відсутність доказів транспортування товарів від ПП «Укрпромспецкомплект-3», а саме: товарно-транспортних накладних чи відшкодування витрат на їх транспортування особистим транспортом працівника, та відомостей про місце зберігання товарів у ПП «Укрпромспецкомплект-3».
Вимоги до первинних документів бухгалтерського обліку передбачені статтею 9 Закону №996, відповідно до якої первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З досліджених у судовому засіданні копій вказаних видаткових накладних, наданих представником відповідача (а.с. 96-97) вбачається, що у видаткових накладних не містяться посади осіб, відповідальних за здійснення та правильність оформлення господарської операції, однак містяться особисті підписи осіб, які здійснювали приймання та передачу товару.
Допитаний як свідок механік позивача ОСОБА_4 показав, що ним дійсно, на підставі доручень, 20.03.2012р. та 22.05.2012р. були одержані підшипники від ПП «Укрпромспецкомплект-3», при цьому передачу товару здійснював особисто директор ОСОБА_3 Крім того, ОСОБА_4 зазначив, що запасні частині він отримував зі складу ПП «Укрпромспецкомплект-3», що знаходиться за адресою: вул. Енгельса, 243/1, кім. 106, м. Черкаси, та здійснював їх транспортування власним легковим автомобілем, оскільки одержував товар по дорозі на роботу. Підшипники він передав водіям для ремонту тракторів та комбайнів, у подальшому ним були складені звіти та передані в бухгалтерію підприємства для списання запчастин.
Допитаний у судовому засіданні як свідок директор ПП «УкрПромСпецКомплект-3» ОСОБА_3 показав, що його підприємством дійсно у згаданий період позивачу були продані підшипники, які зберігалися в орендованому офісі, що знаходиться за адресою: Енгельса, 243/1, кім. 106, м. Черкаси, і ним особисто були підписані та поставлені печатки на податкових накладних № 29 від 15.03.2012р., № 59 від 22.05.2012р. та видаткових накладних № 29 від 20.03.2012р., №59 від 22.05.2012р.
Показання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо місцезнаходження складу ПП «УкрПромСпецКомплект-3» підтверджуються наявною в матеріалах справи копією договору оренди від 05.11.2009р. № 829, згідно пункту 1.1 якого регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області (орендодавець) передало, а ПП «Укрпромспецкомплект-3» (орендар) прийняло в строкове платне користування державне окремо індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщень першого поверху в п'ятиповерховій адміністративній будівлі, площею 51, 16 кв. м., що розміщене за адресою: вул. Енгельса, 243/1, м. Черкаси.
Беручи до уваги, що кількість підшипників, які одержані свідком ОСОБА_4, не є значною, суд вважає, що відсутність товарно-транспортної накладної не спростовує їх фактичного отримання та перевезення особистим транспортом ОСОБА_4
З огляду на зазначене суд вважає доведеною обставину щодо ідентифікації осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, місця зберігання товару у ПП «Укрпромспецкомплект-3» та його транспортування.
Посилання відповідача на дефектність видаткових накладних у зв'язку з відсутністю прізвища та імені осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій, є безпідставним, оскільки стаття 9 Закону №996 таку вимогу не містить.
Відповідно до статті 4 Закону №996 одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою, який передбачає, що операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми.
Оцінюючи вищезазначені докази у сукупності, суд приходить до висновку, що здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними, які є первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні статті 9 Закону №996.
Представником позивача на підтвердження використання підшипників у господарській діяльності надані акти списання №СпТ-000094 від 30.09.2012р. та №СпТ-000058 від 30.09.2012р. Беручи до уваги, що актом перевірки позивача від 12.12.2012р. №366/22-4/30956059 (пункт 2.7) встановлено надання позивачем послуг по внесенню безводного аміаку та послуг з перевезень, а також надані позивачем в ході перевірки пояснення №1008 від 10.12.2012р. про те, що отримані запасні частини проведені по бухгалтерському обліку та використані на поточний ремонт сільськогосподарської техніки, суд вважає доведеною обставину щодо використання підшипників у власній господарській діяльності.
Посилання відповідача на відсутність під час проведення перевірки договору купівлі-продажу від 12.03.2012р. №37, зазначеного у податкових накладних, спростовується наявною в матеріалах справи копією цього договору.
Однією з підстав для висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій з ПП «УкрПромСпецКомплект-3» слугували дані акта перевірки ДПІ у м. Черкасах від 10.07.2012р. №463/22-11/31489369, яким встановлено, що господарські операції за період з 01.01.2011р. по 31.05.2012р. щодо придбання ПП «УкрПромСпецКомплект-3» товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товариством товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців (в тому числі позивача) на суму 2430662 грн. не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, ПП «УкрПромСпецКомплект-3» здійснювало діяльність, спрямовану на реалізацію операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, внаслідок чого не здійснювало господарської діяльності в розумінні п. п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України.
Разом з цим, відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.
За змістом вказаного припису межі юридичної відповідальності кожного платника податків поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником податків. Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг) певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників. Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування валових витрат чи податкового кредиту.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), яким визначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаному зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Відповідачем не надані докази, які б підтверджували узгодженість дій позивача та його контрагентів щодо незаконного отримання позивачем податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями, тому вказана обставина є недоведеною.
Крім того, суд вважає безпідставним посилання відповідача на наявність кримінального провадження, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 29.11.2012р. № 3201225000000057, за фактом умисного ухилення від сплати податків до Державного бюджету України директора ПП «УкрПромСпецКомплект-3» ОСОБА_3 за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 КК України.
Так, згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
На час розгляду справи вирок, який набрав законної сили щодо директора підприємства ОСОБА_3, та який би встановлював факт відсутності здійсненої господарської операції, відсутній, а факти, встановлені у ході досудового розслідування, не є обов'язковими для адміністративного суду.
Стаття 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи встановлені обставини за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено відсутність фактичного здійснення господарських операцій з поставки товару між позивачем та ПП «УкрПромСпецКомплект-3» у березні, травні 2012 року, і, як наслідок, не доведені порушення позивачем податкового законодавства, тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно зі статтею 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.12.2012р. №0006432301 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3780 (три тисячі сімсот вісімдесят) гривень за основним платежем та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1890 (одна тисяча вісімсот дев'яносто) гривень, всього на суму 5670 (п'ять тисяч шістсот сімдесят) гривень.
Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Облагрохім-Черкаси» (18015, м. Черкаси, вул. Піонерська, 54, ідентифікаційний код 30956059) 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.В. Руденко
Повний текст постанови виготовлений 22 липня 2013 року.