31 липня 2013 рокум. Ужгород№ 807/2350/13-а
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання Петричкович К.І.
за участі сторін:
позивача: ОСОБА_1;
представника відповідача: Діус Надії Іванівни;
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області про визнання протиправним та скасування рішення від 05 квітня 2013 року, -
Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 31 липня 2013 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 серпня 2013 року.
До Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області, якою просить визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області від 05 квітня 2013 року про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 код НОМЕР_1 фінансових санкцій за порушення Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" в сумі 474,10 грн..
Свої вимоги позивач мотивує наступним. Рішенням від 05 квітня 2013 року № 0685 Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області застосувало до позивача штрафні санкції за порушення строків сплати єдиного соціального внеску в сумі 474,10 грн. за період з 21 січня 2013 року по 02 квітня 2013 року. Про наявність такого рішення позивач дізнався 23 травня 2013 року з постанови районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 18 травня 2013 року. Позивач вказує на те, що рішення відповідача від 05 квітня 2013 року є не узгоджене з ним, оскільки ні під розписку, ні поштою таке рішення не отримувалось, а отже не підлягає до виконання як у добровільному так і у примусовому порядку. Крім того позивач зазначає, що відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" ним не отримувалася вимога про сплату недоїмки. У зв'язку з цим вважає рішення № 0685 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 05 квітня 2013 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Під час розгляду даної справи позивач підтримав позовні вимоги з мотивів, що наведені в позовній заяві та додатково пояснив, що 05 квітня 2013 року він фізично не міг отримати рішення, що ним оскаржується, оскільки перебував за межами Закарпатської області.
Управлінням Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області надано суду письмове заперечення проти позовної заяви, відповідно до якого відповідач повністю заперечує позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви повністю. Зокрема відповідач вказав наступне. Станом на 21 січня 2013 року заборгованість позивача по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік становила 2795,89 грн.. У зв'язку з цим та у відповідності до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до відповідача була застосована штрафна санкція та нарахована пеня. Також відповідач вказав на те, що оскаржуване рішення позивачем було отримане 05 квітня 2013 року, про що свідчить його підпис на самому рішенні.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, що наведені у письмовому запереченні.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовної заяви слід відмовити з огляду на наступне.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем. Позивачем обрано спрощену систему оподаткування, що підтверджується сторонами та ними не заперечується.
Відповідно до статті 4 частини 1 пункту 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI (далі по тексту Закон України № 2464-VI) фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності є платниками єдиного внеску.
Відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску. Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.
Таким чином, позивач є платником єдиного внеску відповідно до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI.
Відповідно до статті 6 частини 2 пунктів 1 та 4 Закону України № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний, в тому числі: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
Відповідно до статті 7 частини 1 пункту 3 Закону України № 2464-VI, для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім'ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу. Таким чином законодавцем встановлено, що мінімальна сума єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, становить мінімальний страховий внесок.
Відповідно до статті 8 частини Закону України № 2464-VI є Закону України № 2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Відповідно до статті 9 частин 8 та 12 Закону України № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за базовий звітний період, не пізніше 20 числа, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в статті 4 частині 1 пункті 4 цього Закону, - календарний рік. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Таким чином позивач зобов'язаний був сплатити єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2012 рік до 20 січня 2013 року.
Відповідно до статті 25 частин 1 та 4 Закону України № 2464-VI, рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до картки особового рахунку платника фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування (а.с.а.с. 33, 34) станом на 21 січня 2013 року у позивача була недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2795,89 грн..
Відповідно до статті 9 частини 11 Закону України № 2464-VI, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 25 частини 10 Закону України № 2464-VI, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до статті 25 частини 11 пункту 2 Закону України № 2464-VI, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до пункту 7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що затверджена Постановою Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року N 21-5, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.
Відповідно до статті 25 частини 14 Закону України № 2464-VI, про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
05 квітня 2013 року відповідачем було складено рішення № 0685 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску (а.с. 28).
Відповідно до вказаного рішення відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 279,59 грн. та нараховано пеню у розмірі 194,51 грн..
Також відповідно до вказаного рішення Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 05 квітня 2013 року особисто отримав перший примірник рішення (а.с. 28 (на звороті)), про що свідчить відповідний підпис.
Під час судового розгляду позивачем надано копію рахунку НОМЕР_2 від 05 квітня 2013 року, що виписаний громадянину ОСОБА_1 на суму 500 грн., який (рахунок), згідно даних, що містяться на рахунку, 05 квітня 2013 року був оплачений. Позивач вказав не те, що наявність цього рахунку, а також копії виклику представника ТОВ "Центральна консалтингова компанія", яким згідно копії листа від 29 липня 2013 року за № 14 є ОСОБА_1, свідчить про неможливість отримання ним особисто оскаржуваного рішення 05 квітня 2013 року.
Обґрунтування позивачем протиправності оскаржуваного рішення тим, що таке ним не отримувалось, суд відхиляє, оскільки наявність чи відсутність на оскаржуваному рішенні підпису позивача про отримання примірника рішення не впливає на його протиправність.
Враховуючи те, що у позивача станом на 21 січня 2013 року була недоїмка по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 2795,89 грн., то відповідачем правомірно було складено рішення, яким до позивача застосовано штрафну санкцію та нараховано пеню.
На підставі наведеного та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд -
У задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ужгородському районі Закарпатської області - відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя С.Є. Гаврилко