копія
30 липня 2013 р. Справа № 804/9203/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючий суддяЛяшко О.Б.,
при секретаріСтавицькому О.В,
за участю:
представника позивача представника відповідача Чабаненка Є.В., Годько І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" до Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Металургійний завод «Дніпросталь» (далі - ТОВ «МЗ «Дніпросталь») звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування рішення про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації технологічного обладнання, яке є джерелом утворення викиду пилу залізовмісного в атмосферне повітря №58 від 19 червня 2013 року Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем при проведенні перевірки ТОВ «МЗ «Дніпросталь» допущено ряд порушень, а саме, позивач вважає, що його, як суб'єкта господарювання, повідомлено про проведення планового заходу менш як за 10 днів до дня здійснення цього заходу, а в повідомленні про перевірку вказане найменування юридичної особи, яке не співпадає з найменуванням підприємства позивача.
Також позивач наголошує, що оскільки акт перевірки складався відповідачем з грубим порушенням діючого законодавства, то він не може бути взятий до уваги як доказ порушення позивачем природоохоронного законодавства та не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації технологічного обладнання, яке є джерелом утворення викиду пилу залізовмісного в атмосферне повітря №58 від 19 червня 2013 року, а відповідно вважає, що таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених в позовній заяві. Додатково зазначив, що висновки відповідача про те, що технологічне обладнання заводу не відповідає проектним рішенням та висновку державної екологічної експертизи від 15.03.2007 року №458 не відповідають дійсності та не підтверджені документально, оскільки відповідність закінченого будівництва заводу проектній документації та його готовність до експлуатації підтверджується Сертифікатом серії ІV№164131360613 від 16 травня 2013 року про введення в експлуатацію електросталеплавильного комплексу з виробництва безперервно литої заготівки.
Представник відповідача у судовому засіданні в задоволенні адміністративного позову просив відмовити. В обґрунтування своїх заперечень жодних обставин та доказів на їх підтвердження суду не навів, посилаючись на те, що до судового засідання не встиг підготуватись. Натомість судом встановлено, що копію ухвали про відкриття провадження у справі та адміністративний позов з додатками відповідач отримав завчасно, 16 липня 2013 року та мав час підготуватись до судового засідання. Таким чином, відповідач поважності причини не надання заперечень та пояснень по суті справи суду не довів.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що у період з 14 по 31 травня 2013 року посадовими особами Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області на підставі наказу від 25.04.2013 року №681-П та направлення від 25.04.2013 року №4-3832-11-3 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами ТОВ «МЗ «Дніпросталь», результати якої зафіксовано в акті перевірки.
З акту перевірки вбачається, що серед іншого перевіряючим органом в ході перевірки встановлено, що на підприємстві для очистки газопилового потоку, що відходить від технологічних процесів та установок, експлуатується газоочисне обладнання (рукавні фільтри). Згідно паспортних даних та проектних рішень до системи газоочистки входить грануляційна установка, яка передбачає гранулювання уловленого залізовмісного пилу перед безпосереднім вивантаженням в автотранспорт. Однак, в ході проведення перевірки, за візуальним оглядом та зі слів представників підприємства встановлено, що грануляційна установка відсутня, що не відповідає проектним рішенням та висновку державної екологічної експертизи від 15.03.2007 року №458. Таким чином, підприємством порушуються вимоги ст.10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря», ст.ст. 29, 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.32 Закону України «Про екологічну експертизу».
У зв'язку з тим, що виявлений та зафіксований в акті перевірки факт являється грубим порушенням природоохоронного законодавства, експлуатація технологічного обладнання, яке є джерелом утворення викиду пилу залізовмісного в атмосферне повітря, ТОВ «МЗ «Дніпросталь», що знаходиться за адресою: вул. Столєтова, 21 м. Дніпропетровськ, 49081, забороняється законом та підлягає безумовній тимчасовій забороні (зупиненню). Відповідачем на підставі викладеного прийнято рішення про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації технологічного обладнання, яке є джерелом утворення викиду пилу залізовмісного в атмосферне повітря №58 від 19 червня 2013 року.
Зазначений висновок посадової особи Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області зроблено з урахуванням ст.16 Конституції України, ст.202 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Постанови Верховної Ради України від 29.10.1992 року №2751-ХІІ «Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища», пп.6,14 п.6 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року №420 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 року за №1347/20085.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених контролюючим органом в акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V.
Відповідно до абзацу 1 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до п.1 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року №420 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.11.2011 року за №1347/20085 Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінприроди і йому підпорядковується.
Згідно п. 13 Положення про державну екологічну інспекцію в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань утворює свої територіальні органи, до яких відноситься і Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Пунктом 1 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Згідно п. 4 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити:
- дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу;
- найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи;
- підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід;
- найменування органу державного нагляду (контролю).
З матеріалів справи вбачається, що у письмовому повідомленні суб'єкта господарювання ТОВ «МЗ «Дніпросталь» про проведення планового заходу найменування юридичної особи вказано як ТОВ «Інтерпайп Сталь», а не ТОВ «МЗ «Дніпросталь» відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №414249. Крім того, як зазначено позивачем та не оспорювалось відповідачем повідомлення про перевірку, яка повинна була початися 14.05.2013 року, позивачем отримано 07.05.2013 року, тобто лише за 7 днів до початку перевірки.
Проаналізувавши наведені норми права та пояснення сторін у справі, суд дійшов висновку, що відповідачем порушено п. 4 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме: не повідомлено позивача про проведення перевірки завчасно (не пізніш як за 10 днів до дня здійснення заходу) та невірно вказано найменування юридичної особи.
Суд зазначає, що відповідно до п. б ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи й організації, діяльність яких пов'язана з шкідливим впливом на навколишнє природне середовище, незалежно від часу введення їх у дію повинні бути обладнані спорудами, устаткуванням і пристроями для очищення викидів і скидів або їх знешкодження, зменшення впливу шкідливих факторів, а також приладами контролю за кількістю і складом забруднюючих речовин та за характеристиками шкідливих факторів.
Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 вказаного Закону викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Відповідно до п. 2 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. № 302, дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.
Дозвіл видається суб'єкту господарювання - власнику стаціонарного джерела викиду, з якого надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші.
Відповідно до п. «в» ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.
Згідно з п. 6.14 Положенням про державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року № 429, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 листопада 2011 р. за № 1347/20085, Держекоінспекція для виконання покладених на неї завдань має право приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.
Відповідно до п. 1 Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 29 жовтня 1992 року № 2751-XII, цей Порядок визначає правові основи прийняття рішень про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Пунктом 3 вказаного Порядку передбачено, що рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.
Згідно з п. 4 вказаного Порядку діяльність підприємств обмежується або тимчасово забороняється (зупиняється) у разі перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема, використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів.
Таким чином, Порядком обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища встановлені підстави для прийняття рішення про тимчасову заборону чи зупинення експлуатації суб'єкта господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації технологічного обладнання, яке є джерелом утворення викиду пилу залізовмісного в атмосферне повітря, №58 від 19 червня 2013 року було прийнято відповідачем у зв'язку з відсутністю на підприємстві позивача грануляційної установки, необхідність встановлення якої передбачена паспортними даними та проектними рішеннями без посилання на реквізити будь-якого документа та зі слів представників підприємства, що є порушенням вимог п.6 ст.7 ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що підстав для обмеження або тимчасової заборони (зупинення) діяльності підприємства, як от: перевищення ними лімітів використання природних ресурсів, порушення екологічних нормативів, екологічних стандартів, а також вимог екологічної безпеки, зокрема, використання природних ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, складування, захоронення, зберігання або розміщення виробничих, побутових та інших відходів без відповідних дозволів, - відповідачем не надано.
Натомість судом встановлено, що позивач має дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від 12.10.2010 року №1210137200-930, який дійсний до 12.12.2015 року, а жодних порушень норм викидів актом перевірки не зафіксовано, що свідчить про дотримання позивачем екологічних норм і стандартів щодо викидів в атмосферне повітря.
Крім того, суд відхиляє наведені в оскаржуваному рішенні доводи відповідача про те, що відсутність грануляційної установки не відповідає проектним рішенням та висновку державної екологічної експертизи від 15.03.2007 року №458, оскільки відповідність закінченого будівництва заводу проектній документації та його готовність до експлуатації підтверджується Сертифікатом серії ІV№164131360613 від 16 травня 2013 року про введення в експлуатацію електросталеплавильного комплексу з виробництва безперервно литої заготівки, а розділом 2.8 Наукової еколого-експертної оцінки, що є складовою частиною висновку, передбачено встановлення рукавних фільтрів в якості газоочисних установок, що і було зроблено позивачем та не заперечується в акті перевірки.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що доводи, викладені в оскаржуваному рішенні є невмотивованими, бездоказовими, не містять вказівок про те, яких саме положень відповідної статті (пунктів) не дотримано позивачем, зважаючи що кожна із вказаних в рішенні стаття містить низку положень та вимог.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Державна екологічна інспекція у Дніпропетровській області як суб'єкт владних повноважень проти адміністративного позову заперечувала, проте всупереч приписів частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність свого рішення не довела.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 158-164 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної екологічної інспекції у Дніпропетровській області № 58 від 19 червня 2013 року про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації технічного обладнання, яке є джерелом утворення викиду пилу залізовмісного в атмосферне повітря.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 149 грн. 11 коп. (сто сорок дев'ять грн. 11 коп.).
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено 02 серпня 2013 року.
Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 02.08.2013 р. СуддяО.Б. Ляшко О.Б. Ляшко