Копія
23 липня 2013 р. Справа №818/4259/13-a
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кравченка Є.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Заіченко А.М.,
представника позивача - Шевцова П.В.,
представника відповідача - Соколенка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання протиправною та скасування вимоги,-
Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування вимоги від 10.05.2013 № Ю-14 про сплату фінансових санкцій та пені у розмірі 10 625 479, 43 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що за даними бухгалтерського обліку позивача заборгованість згідно вимоги № Ю-14 від 10.05.2013 нарахована за несплату страхових внесків за період до 24.10.2011, а саме: по рішенню № 188 від 21.04.2011 сума фінансових санкцій - 290 311,55 грн. пені - 653 166,82 грн.; по рішенню № 606 від 15.12.2010 сума фінансових санкцій - 18 173,23 грн., пені - 35 491,38 грн.; по рішенню № 450 від 09.06.2009 сума фінансових санкцій - 1 955 626,48 грн. пені - 612 935,51 грн.; по рішенню № 186 від 19.04.2010 сума фінансових санкцій - 328 283,32 грн., пені - 900 388,72 грн.; по рішенню № 469 від 18.06.2009 сума фінансових санкцій - 1 429 199,50 грн. по рішенню № 538 від 02.11.2010 сума фінансових санкцій - 261 591,27 грн., пені - 737 687,38 грн.; по рішенню № 605 від 15.12.2010 сума фінансових санкцій - 296 349,15 грн., пені - 678 724,63 грн.; по рішенню № 289 від 27.09.2011 сума фінансових санкцій - 293 335,60 грн., пеня - 1 008 315,49 грн.; по рішенню № 670 від 22.09.2009 сума фінансових санкцій - 345 542, 23 грн., пеня - 732 023, 36 грн.; по рішенню № 204 від 27.04.2010 сума фінансових санкцій - 13 396, 85 грн., пеня - 34 936, 96 грн., всього в сумі 10 625 479, 43 грн., у тому числі фінансових санкцій 5 231 809, 18 грн., пеня - 5 393 670, 25 грн.
Позивач вважає вимогу протиправною з тих підстав, що за більшістю з вищевказаних рішень вже існують судові рішення про стягнення коштів, що унеможливлює прийняття нової вимоги про їх сплату, оскільки це суперечить законодавству та практиці Вищого адміністративного суду України. За деякими рішеннями прийнято судові рішення про відмову у стягненні коштів.
Крім того, позивач вважає ці вимоги погашеними у зв'язку з не заявленням їх відповідачем до реєстру вимог кредиторів у рамках справи про банкрутство позивача, що розглядається господарським судом Сумської області.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову (а.с. 91-92), в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки позивач не звертався із заявою про узгодження вимоги до управління. Також до адміністративного позову не додані документи (розрахунки, копії платіжних доручень тощо), що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначеної у вимозі.
Зазначає, що формування управлінням вимоги про сплату боргу та винесення судом рішень про стягнення заборгованості не може призвести до подвійного стягнення заборгованості, оскільки відповідно до пп. ґ п.8.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2001 р. № 21-1, зареєстрованої в міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663, із змінами та доповненнями (далі - Інструкція) вимога вважається відкликаною, якщо: є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, то зазначені у вимозі. У випадку, зазначеному в підпункті "ґ", вимога вважається відкликаною у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби. Проте підстави вважати вимогу відкликаною не є підставами вважати її протиправною та такою що належить до скасування.
При цьому ні Інструкцією, ні Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не передбачено черговість звернення до суду з позовами про стягнення недоїмки та формування вимоги, а лише визначено право органів Пенсійного фонду як на звернення до суду з позовами про стягнення недоїмки так і на формування вимоги про сплату боргу.
Вважає посилання позивача в позовній заяві на ч.2 ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як на підставу скасування вимоги № Ю-14 від 10.05.2013 необгрунтованим, оскільки зазначена правова норма стосується виключно конкурсних кредиторських вимог, у той час як грошові вимоги, які є предметом вищезазначеної вимоги, є поточними кредиторськими вимогами. При цьому норми Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не містять обмежень щодо стягнення поточної заборгованості в загальному порядку.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в запереченні на адміністративний позов, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
10 травня 2013 року відповідачем винесено вимогу № Ю-14 про сплату боргу, згідно з якою станом на 1 травня 2013 року заборгованість позивача зі сплати фінансових санкцій і пені становить 10 625 479, 43 грн., у тому числі фінансових санкцій - 5 231 809, 18 грн., пені - 5 393 670, 25 грн. (а.с. 7).
Судом встановлено, що до вимоги від 10.05.2013 № Ю-14 увійшли суми фінансових санкцій та пені, визначені рішеннями відповідача: № 606 від 15.12.2010, № 188 від 21.04.2011, № 450 від 09.06.2009, № 186 від 19.04.2010, № 459 від 18.06.2009, № 538 від 02.11.2010, № 605 від 15.12.2010, № 289 від 27.09.2011, № 670 від 22.09.2009, № 204 від 27.04.2010.
Так, рішенням відповідача № 188 від 21 квітня 2011 р. (а.с. 8) до ПАТ "Сумихімпром" застосовано штраф в розмірі 290 311, 55 грн. та нарахована пеня в розмірі 653 166, 82 грн.
З метою стягнення заборгованості за цим рішенням УПФ України в м. Сумах звернулось із позовом до Сумського окружного адміністративного суду, постановою якого від 19.04.2012 р. у справі № 2а-1870/1652/12 позов задоволено (а.с. 11).
Однак постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року у справі № 2а-1870/1652/12 постанову суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову УПФ України в м. Сумах про стягнення з ПАТ «Сумихімпром» боргу на підставі рішення № 188 від 21.04.2011 р. відмовлено (а.с. 12-13).
Рішенням відповідача № 606 від 15 грудня 2010 р. (а.с. 14) до позивача застосовано штраф в розмірі 18 173, 23 грн. та нарахована пеня в розмірі 35 491, 38 грн.
З метою стягнення суми заборгованості, визначеної рішенням № 606 від 15.12.2010 р., відповідач звернувся з позовом до Сумського окружного адміністративного суду.
Постановою суду від 02.03.2012 р. по справі № 2а-1870/1149/12 (а.с. 15-16), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2012 р. (а.с. 17), позов УПФУ в м. Сумах задоволено, стягнуто з ПАТ "Сумихімпром" штраф в розмірі 18 173, 23 грн. та пеню в розмірі 35 491, 38 грн.
Рішенням відповідача № 450 від 09 червня 2009 р. (а.с. 19) до ПАТ "Сумихімпром" застосовано штраф в розмірі 1 955 626, 48 грн. та нарахована пеня в розмірі 612 935, 51 грн.
З метою стягнення суми заборгованості, визначеної рішенням № 450 від 09.06.2009 р., відповідач звернувся з позовом до Сумського окружного адміністративного суду, постановою якого від 14.06.2012 р. по справі № 2а-1870/4337/12 (а.с. 23), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 р. (а.с. 24-25), позов УПФУ в м. Сумах задоволено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня по даній справі касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" задоволено, постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 скасовано, в задоволенні позову відмовлено (а.с. 26-27).
Рішенням відповідача № 469 від 18 червня 2009 р. (а.с. 28) до позивача застосовано штраф в розмірі 1 429 199, 50 грн.
З метою стягнення заборгованості, визначеної рішенням № 469 від 18.06.2009 р., відповідач звернувся з позовом до Сумського окружного адміністративного суду, постановою якого від 01.10.2012 р. по справі № 2а-1870/6869/12 (а.с. 31-32), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 р. (а.с. 33-34), позов УПФУ в м. Сумах задоволено.
Рішенням відповідача № 186 від 19 квітня 2010 р. (а.с. 35) до ПАТ "Сумихімпром" застосовано штраф у розмірі 328 283, 32 грн. та нарахована пеня в розмірі 900 388, 72 грн.
З метою стягнення суми заборгованості, визначеної рішенням № 186 від 19.04.2010 р., відповідач звернувся з позовом до Сумського окружного адміністративного суду, постановою якого від 12.09.2012 р. по справі № 2а-1870/6460/12 (а.с. 38-39), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2012 р. (а.с. 40-41), позов УПФУ в м. Сумах задоволено.
Рішенням відповідача № 538 від 02 листопада 2010 р. (а.с. 103) до позивача застосовано штраф в розмірі 261 591, 27 грн. та нарахована пеня в розмірі 737 687, 38 грн.
З метою стягнення суми заборгованості, визначеної рішенням № 538 від 02.11.2010 р., відповідач звернувся з позовом до Сумського окружного адміністративного суду, постановою якого від 24.10.2012 р. по справі № 2а-1870/7981/12 (а.с. 104-105), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 р. (а.с. 106-107), у задоволенні позову УПФУ в м. Сумах відмовлено.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - Закон № 1058) позивач був зареєстрований як платник страхових внесків в УПФУ в Зарічному районі м. Суми (правонаступником якого є відповідач).
Частиною 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
Виходячи з положень вказаних норм, страхувальник має право протягом десяти днів з моменту отримання рішення про сплату фінансових санкцій та пені оскаржити його в судовому порядку, повідомивши про це орган Пенсійного фонду, який прийняв оскаржуване рішення. При цьому строк сплати визначених рішенням фінансових санкцій та пені, настає після закінчення встановленого десятиденного строку для подання позову до суду про його оскарження або після набрання законної сили судовим рішенням за наслідками оскарження.
Згідно з частиною 3 статті 106 Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Таким чином, Законом встановлено порядок стягнення заборгованості, в якому направлення вимоги передує зверненню до суду з відповідним позовом. Вчинення дій у зворотному порядку не передбачено.
Отже, оскільки вимога Управління Пенсійного фонду про сплату боргу є виконавчим документом, то наявність рішення суду про стягнення суми цього боргу, яке також може бути звернене до виконання, породжує ситуацію, за якої одна і та ж заборгованість може бути стягнута два рази, що є неприпустимим.
Викладена позиція щодо неможливості співіснування вимоги про сплату боргу та рішення суду про його стягнення кореспондується з пунктом 8.6. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 (далі - Інструкція).
Відповідно до положень цієї норми, вимога вважається відкликаною, якщо є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу, що зазначені у вимозі.
За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач не мав правових підстав для направлення позивачеві вимоги про сплату заборгованості, рішення про стягнення сум якої вже прийнято судом.
Зазначене стосується наступних рішень відповідача, заборгованість по яких включено до оскаржуваної вимоги: № 606 від 15.12.2010 р., № 469 від 18.06.2009 р., № 186 від 19.04.2010 р., оскільки по цих рішеннях станом на дату прийняття вимоги від 10.05.2013 р. були такі, що набрали законної сили, судові рішення про стягнення боргу.
Вищевказані висновки суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в постанові від 24 листопада 2011 року у справі № К/9991/67042/11 (а.с. 40, 41).
Таким чином, оскаржувана вимога в частині сплати заборгованості з фінансових санкцій та пені, що виникла на підставі рішень № 606 від 15.12.2010 р., № 469 від 18.06.2009 р., № 186 від 19.04.2010 р., є необґрунтованою і підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про сплату фінансових санкцій та пені, які виникли на підставі рішень відповідача № 450 від 09.06.2009, № 538 від 02.11.2010 р. та № 188 від 21.04.2011 р., суд зазначає наступне.
З метою стягнення суми заборгованості, визначеної рішенням № 538 від 02.11.2010 р., відповідач звернувся з позовом до Сумського окружного адміністративного суду, постановою якого від 24.10.2012 р. по справі № 2а-1870/7981/12, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.01.13 р. (а.с. 32, 33, 135, 136), в задоволенні позову УПФУ в м. Сумах відмовлено, оскільки суд дійшов висновку, що ці вимоги є погашеними.
Аналогічних висновків дійшов суд, розглядаючи позов УПФ України в м. Сумах про стягнення боргу, що виник на підставі рішення № 188 від 21.04.2011 р. та № 450 від 09.06.2009.
Так, постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.10.2012 року у справі № 2а-1870/1652/12 (а.с. 12-13) відмовлено у задоволенні позову УПФ України в м. Сумах про стягнення з ПАТ «Сумихімпром» боргу на підставі рішення № 188 від 21.04.2011 р., а постановою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2013 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2012 по справі № 2а-1870/4337/12 скасовано, відмовлено в задоволенні позову про стягнення з ПАТ «Сумихімпром» боргу на підставі рішення № 450 від 09.06.2009 (а.с. 26-27), оскільки суд дійшов висновку, що ці вимоги є погашеними.
Відповідно до приписів частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваної вимоги в частині сплати заборгованості з фінансових санкцій та пені, що виникла на підставі рішень № 188 від 21.04.2011 р., № 538 від 02.11.2010 р. та № 450 від 09.06.2009 р.
Оцінюючи правомірність включення до оскаржуваної вимоги суми заборгованості, що виникла на підставі рішень № 670 від 22.09.2009 та № 204 від 27.04.2010, суд виходить з наступного.
Рішенням відповідача № 670 від 22.09.2009 (а.с. 160) до ПАТ "Сумихімпром" був застосований штраф в розмірі 345 542, 23 грн. та нарахована пеня в розмірі 732 023, 36 грн. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку, але Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2010 р. по справі № 2а-330/10/1870 (а.с. 169-170), залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 р. (а.с. 171-172), в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Рішенням відповідача № 204 від 27.04.2010 (а.с. 166) до ПАТ "Сумихімпром" був застосований штраф в розмірі 13 396, 85 грн. та нарахована пеня в розмірі 34 936, 96 грн. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач оскаржив його в частині застосування штрафу у розмірі 10 396 грн. 85 коп. в судовому порядку, постановою Сумського окружного адміністративного суду від 30.09.2010 по справі № 2а-4865/10/1870 (а.с. 167) адміністративний позов було задоволено, рішення відповідача № 204 від 27.04.2010 скасовано, проте, ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2010 (а.с. 168), в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
Згіднго з ч. 2 ст. 106 Закону № 1058, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною 3 статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Частиною 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Згідно п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи, строк сплати нарахованих рішенням № 670 від 02.09.2009 р. фінансових санкцій у вигляді штрафу та пені настав у серпні 2010 року (набрання законної сили ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2010 р. по справі № 2а-330/10/1870); нарахованих рішенням № 204 від 27.04.2010 р. - в серпні 2011 року (набрання законної сили ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.08.2011 р. по справі № 2а-4865/10/1870).
Ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.10.2011 по справі № 5021/2506/2011 (а.с. 57) порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
УПФУ в м. Сумах 22 березня 2012 року подало до Господарського суду Сумської області заяву про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів по справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром". Із копії вказаної заяви (а.с.59-62) вбачається, що заборгованість по фінансовим санкціям та пені, застосованих згідно з рішеннями № 670 від 22.09.2009 та № 204 від 27.04.2010, не заявлена відповідачем до реєстру вимог кредиторів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що заборгованість по фінансових санкціях та пені, застосованих згаданими рішеннями, виникла до порушення провадження у справі про банкрутство, не була включена до реєстру вимог кредиторів, а тому вона вважається погашеною.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість оскаржуваної вимоги в частині сплати заборгованості з фінансових санкцій та пені, що виникла на підставі рішень № 670 від 22.09.2009 та № 204 від 27.04.2010.
Оцінюючи правомірність включення до оскаржуваної вимоги суми заборгованості, що виникла на підставі рішень № 605 від 15.12.2010 р. та № 289 від 27.09.2011, суд виходить з наступного.
Як було встановлено судом, ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 по справі № 5021/2506/2011 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують.
Оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" опубліковано в газеті "Голос України" № 33 від 21.02.2012 року (а.с. 58).
Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що конкурсними кредиторами є кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника.
Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
УПФУ в м. Сумах 22 березня 2012 року подало до господарського суду Сумської області заяву про визнання та включення до реєстру вимог кредиторів по справі про банкрутство ПАТ "Сумихімпром". Із копії вказаної заяви вбачається, що заборгованість по фінансовим санкціям та пені, застосованих згідно з рішеннями № 605 від 15.12.2010 р. та № 289 від 27.09.2011, не заявлена до реєстру вимог кредиторів.
Згідно п. 2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.
Судом встановлено, що на момент прийняття ухвали господарського суду Сумської області від 24.10.2011 р. про порушення провадження у справі про банкрутство позивача, рішення УПФУ в Зарічному районі м. Суми (правонаступником якого є відповідач) № 605 від 15.12.2010 р. про стягнення фінансових санкцій перебувало у процесі оскарження, тобто було таким, що не набрало законної сили, і відповідач не набув права вимоги до ПАТ "Сумихімпром" щодо сплати за вказаним рішенням фінансових санкцій та пені, а у позивача станом на 24.10.2011 р. ще не виникло обов'язку їх сплачувати, що встановлено ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25 березня 2013 року по справі № 2а-1870/9851/12 (а.с. 157-159).
Відповідно до приписів частини 1 статті 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Крім того, судом встановлено, що рішенням відповідача № 289 від 27.09.2011 (а.с. 162) до ПАТ "Сумихімпром" був застосований штраф в розмірі 293 335, 60 грн. та нарахована пеня в розмірі 1 008 315, 00 грн. Не погоджуючись з указаним рішенням, позивач 11.10.2011 оскаржив його в судовому порядку, що підтверджується копією адміністративного позову (а.с. 174-175). Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 13.10.2011 відкрито провадження у справі № 2а-1870/7275/11 (а.с.173). Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 по справі № 2а-1870/7275/11 у задоволенні адміністартивного позову Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про скасування рішення № 289 від 27.09.2011 відмовлено (а.с. 176-177).
За таких обставин, на момент прийняття ухвали господарського суду Сумської області від 24.10.2011 р. про порушення провадження у справі про банкрутство позивача, рішення УПФУ в Зарічному районі м. Суми (правонаступником якого є відповідач) № 289 від 27.09.2011 р. про стягнення фінансових санкцій перебувало у процесі оскарження, тобто було таким, що не набрало законної сили, і відповідач не набув права вимоги до ПАТ "Сумихімпром" щодо сплати за вказаним рішенням фінансових санкцій та пені, а у позивача станом на 24.10.2011 р. ще не виникло обов'язку їх сплачувати.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги УПФУ в м. Сумах щодо сплати фінансових санкцій та пені за рішеннями № 605 від 15.12.2010 р. та № 289 від 27.09.2011 є поточними і підлягають сплаті відповідачем у встановлений строк.
Принагідно суд зазначає, що на даний час відсутнє судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення боргу на підставі рішення № 605 від 15.12.2010 р. та № 289 від 27.09.2011, оскільки постанова Сумського окружного адміністративного суду від 18.01.2013 р. у справі № 2а-1870/9428/12 (а.с. 132-134) та від 14.03.2013 по справі № 2а-1870/9815/12 (а.с. 136-137) про стягнення боргу на підставі цих рішень на момент прийняття спірної вимоги не набрали законної сили.
Отже, включення відповідачем до оскаржуваної вимоги заборгованості, що виникла на підставі рішень № 605 від 15.12.2010 та № 289 від 27.09.2011, є обґрунтованим, у зв'язку з чим позов щодо скасування вимоги № Ю-14 від 10.05.2013 в цій частині задоволенню не підлягає.
Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову щодо скасування вимоги № Ю-14 від 10.05.2013 в частині заборгованості, що виникла на підставі рішень № 606 від 15.12.2010 року, № 188 від 21.04.2011 року, № 450 від 09.06.2009 року, № 186 від 19.04.2010 року, № 459 від 18.06.2009 року, № 538 від 02.11.2010 року, № 670 від 22.09.2009 та № 204 від 27.04.2010 на загальну суму фінансових санкцій 4 642 124, 43 грн. та пені у розмірі 3 706 630, 13 грн., усього в сумі 8 348 754,56 грн.
Відповідно до приписів частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи суму сплаченого позивачем судового збору 2 146 грн. та розмір задоволених позовних вимог, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають присудженню йому пропорційно сумі задоволених вимог, а саме, в розмірі 1 802,46 грн.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах від 10.05.2013 № Ю-14 в частині нарахування фінансових санкцій у розмірі 4 283 185, 35 грн. та пені у розмірі 2 939 669, 81 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, код ЄДРПОУ 05766356, р/р 26001935387000 в ПАТ КБ "Надра", МФО 380764) судовий збір у розмірі 1559 (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 92 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Є.Д. Кравченко
З оригіналом згідно
Суддя Є.Д. Кравченко
Повний текст постанови складено та підписано 29.07.2013.