ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
25 липня 2013 року № 813/1684/13-а
Львівський окружний адміністративний суд
в складі: головуючого-судді Дем'яновського Г.С.
за участі секретаря судового засідання Гавірко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора Буського району Львівської області до Буської районної ради про визнання незаконними та скасування рішень Буської районної ради .
встановив:
Прокурор Буського району Львівської області звернувся з позовом до Буської районної ради про визнання незаконними та скасування рішень Буської районної ради Львівської області : від 18 листопада 2010 оку «Про обрання заступників голови районної ради «, від 27 грудня 2012 року № 335 «Про затвердження структури та штатного розпису працівників виконавчого апарату Буської районної ради на 2013 рік «.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги і просить визнати незаконним та скасувати повністю рішення Буської районної ради від 18.11.2010 року «Про обрання заступників голови районної ради « та визнати незаконним та скасувати рішення Буської районної ради від 27.12.2012 року № 335 «Про затвердження структури та штатного розпису працівників виконавчого апарату Буської районої ради на 2013 рік « в частині затвердження підпункту 1.3. п.1 додатку до вказаного рішення.
В судовому засіданні 20.05.2013 року судом до розгляду справи було залучено в якості третіх осіб на стороні відповідача працюючих заступників Буської районної ради ОСОБА_1 ,ОСОБА_2.
У судовому засіданні прокурор позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві.
Представники відповідача проти позову заперечили.просили в позові відмовити.
Треті особи ОСОБА_1,ОСОБА_2 просили справу розглянути у їх відсутності.
Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін , суд встановив наступне.
Прокурор Буського району Львівської області в позовній заяві зазначає,що проведеною перевіркою встановлено, що згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені інституцією та законами України.
Відповідно до ст.56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районної, обласної, районної у місті (в разі її створення) може мати заступника. Як посадова особа заступник голови районної, обласної, районної у місті (в разі її створення) ради обирається відповідною радою у межах строку її повноважень з числа депутатів шляхом таємного голосування і здійснює свої повноваження до обрання заступника голови ради нового скликання, крім випадків дострокового припинення його повноважень.
Таким чином,на думку прокурора' голова районної ради може мати лише одного заступника.
Однак, всупереч вказаним вимогам законодавства 18.11.2010 року рішенням Буської районної ради «Про обрання заступників голови районної ради» визнано процедуру обрання та встановлено результати виборів двох заступників голови Буської районної ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2,хоча фінансування їх заробітної плати проводиться в межах затвердженого кошторису.
Крім цього . посадовий оклад відповідно до штатного розпису виконавчого апарату Бусьської районної ради, затвердженого рішенням Буської районної ради від
27.12.2012 Року № 335 «Про затвердження структури та штатного розпису працівників виконавчого апарату Буської районної ради на 2013 рік» кожного із двох заступників становить 2793 грн. Таким чином, річний дохід заступника голови Буської становить 33500 грн. Вказане може призвести до недофінансування районного бюджету та інших соціально-економічних та культурних програм.
Прокурором Буського району 05.02.2013 року внесено подання про скасування рішення районної ради від 18.11.2010 року «Про обрання заступників голови районної ради», та рішення від 27.12.2012 року №335 «Про затвердження структури та штатного розпису працівників виконавчого апарату Буської районної рада на 2013 рік». За результатами розгляду вказаного подання 14.02.2013 року Буською районною радою прийнято рішення про його відхилення.
Відповідно до ст. .36-1 Закону України «Про прокуратуру», Рішення Конституційного Суду від 08.04.1999 року, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Прокурор вважає,що оскаржуваними рішеннями заподіяно шкоду державі, оскільки ними порушено порядок призначення посадових осіб місцевого самоврядування, і тому просить визнати їх незаконними та скасувати.
В своїх запереченнях відповідач зазначив ,що підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування може бути порушення радою процедури прийняття такого рішення або його невідповідність Конституції та Законам України.
Процедура прийняття рішень органом самоврядування визначається ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Оскаржувані прокурором рішення приймалися радою на її пленарних засіданнях, прийняттю цих рішень передувало їх обговорення, а самі рішення прийняті більшістю депутатів від складу ради відповідно до положень Регламенту ради.
Тому районною радою дотримані вимоги Закону щодо процедури прийняття своїх рішень, аргументів порушень у позовній заяві не наведено. Конституція України, закріплюючи місцеве самоврядування як один із елементів конституційного ладу, гарантує йому організаційну, правову та фінансову незалежність. Ратифікувавши Законом України від 15.07.1997 року №452/97-ВР Європейську хартію місцевого самоврядування Україна взяла на себе зобов'язання дотримуватись положень хартії, основними з яких є: (ст. 6): місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції. в інтересах місцевого населення - тобто воно має бути дієздатним;органи місцевого самоврядування мають право на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень;органи місцевого самоврядування мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління.Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правову, організаційну та матеріально-технічну самостійність місцевого самоврядування визначено як основні принципи місцевого самоврядування.До грудня 2007 року пунктом 4 ч.І ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначалося, що питання затвердження структури, чисельності виконавчого апарату ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату віднесене до виключної компетенції районної ради та вирішувалося на її пленарних засіданнях.
Хоча у 2007 році до цього пункту Закону були внесені зміни, за якими структура виконавчого апарату ради, його чисельність, встановлювалася відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України , однак прийнятим
Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 ці положення визнано такими, що не відповідають Конституції України, а тому втратили цінність. Така позиція Конституційного суду повністю відповідає Конституції України та Європейській хартії місцевого самоврядування.
Право районної ради самостійно визначати структуру та штатний розпис її виконавчого апарату, крім вищезазначеного, також передбачене п.З ч.б ст. 55, ч.З ст. 58 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Натомість статтею 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не обмежено право ради на обрання лише одного заступника голови, як вказано в поданні, оскільки ні в цій статті, ні в Законі в цілому не міститься прямої заборони щодо обрання більшої їх кількості .
Відповідно до ч.14 ст.46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції Закону N 2388-УІ від 01.07.2010 року, порядок обрання голови та заступника (заступників) голови районної ради визначаються Регламентом ради з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".В даному випадку Буська районна рада керувалась у своїй діяльності Регламентом , який затверджено рішенням Буської районної ради «Про затвердження регламенту «Буської районної ради « \2-ге пленарне засідання 1-ї сесії УІ -го скликання від 25 листопада 2010 року «.
З розділу 8 Регламенту вбачається ,що при виборах заступників голови ради йдеться не про заступника , а заступників голови.
А відповідно до статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посаду голови та заступників голови районної ради здійснюється шляхом обрання радою.
Таким чином відповідач вважає,що вимоги чинного законодавства України наділяють районні ради правом, вирішуючи на пленарних засіданнях питання щодо затвердження структури та чисельності виконавчого апарату ради, діяти самостійно, на власний розсуд.
Тому районна рада,керуючись принципом організаційної самостійності місцевого самоврядування, відповідно до особливостей розвитку територіальної громади самостійно визначила структуру і чисельність свого виконавчого апарату, законним чином коригуючи рекомендовані Кабінетом Міністрів України типові штати до своїх потреб,
З огляду на це, рішення районної ради, яким радою обрано заступників голови районної ради ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та затверджено структуру та штатний розпис виконавчого апарату ради на поточний рік, не суперечать Конституції України та Закону України «Про місцеве самоврядування» і тому відповідач просить в позові відмовити .
Суд приходить до наступних висновків.
18.11.2010 року рішенням Буської районної ради «Про обрання заступників голови районної ради» визнано процедуру обрання та встановлено результати виборів двох заступників голови Буської районної ради ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
Рішенням Буської районної ради від 27.12.2012 року № 335
27.12.2013 «Про затвердження структури та штатного розпису працівників виконавчого апарату Буської районної ради на 2013 рік» посади заступників голови ради внесено у штатний розклад , і заробітна плата їм призначена в межах загального кошторису ,виділеного на утримання виконавчого апарату Буської районної ради.
Суд вважає ,що відповідач ,постановляючи означені рішення діяв в межах наданих законодавством повноважень.
Процедура прийняття рішень органом самоврядування визначається ч. 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Оскаржувані прокурором рішення приймалися радою на її пленарних засіданнях, прийняттю цих рішень передувало їх обговорення, а самі рішення прийняті більшістю депутатів від складу ради відповідно до положень Регламенту ради,в межах затвердженого кошторису.
Законом України від 15.07.1997 року №452/97-ВР ратифікувавши Європейську хартію місцевого самоврядування, Україна взяла на себе зобов'язання дотримуватись положень хартії, основними з яких є: (ст. 6): місцеве самоврядування означає право і спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання і управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції. в інтересах місцевого населення - тобто воно має бути дієздатним;органи місцевого самоврядування мають право на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень;органи місцевого самоврядування мають можливість визначати свої власні внутрішні адміністративні структури з урахуванням місцевих потреб і необхідності забезпечення ефективного управління.Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" правову, організаційну та матеріально-технічну самостійність місцевого самоврядування визначено як основні принципи місцевого самоврядування. До грудня 2007 року пунктом 4 ч.І ст. 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначалося, що питання затвердження структури, чисельності виконавчого апарату ради, витрат на утримання ради та її виконавчого апарату віднесене до виключної компетенції районної ради та вирішувалося на її пленарних засіданнях.Означене положення діє і в даний час.
Аналізуючи відповідні статті Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»,Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» , положення Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» суд приходить до висновку ,що встановленняя чисельності та структури виконавчого апарату відповідних районних рад відпоситься до повноважень та компетенції цих рад , в даному випадку-до компетенції Буської районної ради. З пояснень відповідача вбачається , що обираючи двох заступників голови , районна рада визначила свою внутрішню адміністративну структуру з урахуванням місцевих потреб без шкоди для більш загальних законодавчих положень і бюджету району, також утримуючи баланс ідеологічних сил ,присутніх у раді..
Крім того оскаржувані рішення не порушують економічні інтереси держави ,оскільки розпорядником бюджету , з якого фінансується апарат районної ради є районна рада.Відповідно означений бюджет є самостійним і не включається до Державного бюджету України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд вважає,що в позові Прокурора Буського району Львівської області до Буської районної ради , треті особи на стороні відповідача : ОСОБА_1,ОСОБА_2 - про визнання незаконними та скасування рішень Буської районної ради від 18.11.2010 року «Про обрання заступників голови районної ради « та від 27.12.2012 року № 335 «Про затвердження структури та штатного розпису працівників виконавчого апарату Буської районої ради на 2013 рік « в частині затвердження підпункту 1.3. п.1 додатку до вказаного рішення слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 7, 14, 23, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 163, 162, 167, КАС України, суд
В позові Прокурора Буського району Львівської області до Буської районної ради про визнання незаконними та скасування рішень Буської районної ради від 18.11.2010 року «Про обрання заступників голови районної ради « та від 27.12.2012 року № 335 «Про затвердження структури та штатного розпису працівників виконавчого апарату Буської районої ради на 2013 рік « в частині затвердження підпункту 1.3. п.1 додатку до вказаного рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Дем'яновський Г.С.