м.Вінниця
01 серпня 2013 р. Справа № 802/2961/13-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Шаповалової Тетяни Михайлівни,
за участю:
секретаря судового засідання: Щербацької Ольги Сергіївни
представника позивача: Багінського І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про: стягнення заборгованості
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що відповідач своєчасно не сплатив страхові внески до УПФ у Немирівському районі, в зв'язку з чим, утворилась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2011 рік в сумі 6988,34 грн. відповідно до поданого відповідачем звіту.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та клопотанні про зменшення розміру позовних вимог, наданого до суду, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового засідання вчасно та належним чином повідомлений.
Розглянувши та оцінивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
ФОП ОСОБА_2 зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України у Немирівському районі та є платником єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
15.07.2013 року відповідачем подано до суду заяву про часткове визнання позову, а саме відповідач зазначає, що ним частково погашено заборгованість - в сумі 2100,00 грн. та вважає, що розмір заборгованості становить 5888,34 грн., а не як вказує позивач 6988,34 грн., відповідачем надано квитанції в підтвердження сплати заборгованості.
01.08.2013 року позивачем надано клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму 500 грн. до 6488,34грн. та виписку з банку, яка підтверджує розмір позовних вимог. Зазначена заява, з урахуванням ст.ст.49 та 51 КАС України прийнята судом.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закону).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 вказаного Закону, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 6 цього ж Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частини 8 статті 9 Закону, а також пунктом 4.3.6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (Інструкція), платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 13 Закону, Пенсійний фонд та його територіальні органи мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Положеннями статті 25 Закону визначено, що суми єдиного внеску, своєчасно не сплачені страхувальниками у вищезазначені строки, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати єдиного внеску і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. У даному випадку територіальний орган Пенсійного фонду має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
21.03.2012 року ФОП ОСОБА_2 подав звітність до УПФУ у Немирівському районі про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2011 рік в якому ФОП ОСОБА_2 самостійно визначив суму, на яку нараховується єдиний внесок, яка за 2011 рік становить 26557,00 грн.
В даному звіті ФОП ОСОБА_2 відобразив, що розмір єдиного внеску, який підлягає до сплати в УПФУ у Немирівському районі становить 9215,30 грн.(а.с.10-11).
15.07.2013 року відповідачем подано до суду заяву про часткове визнання позову, а саме відповідач зазначає, що ним частково погашено заборгованість - в сумі 2100,00 грн. та вважає, що розмір заборгованості становить 5888,34 грн., а не як вказує позивач 6988,34 грн., відповідачем надано квитанції в підтвердження сплати заборгованості.
01.08.2013 року позивачем надано клопотання про зменшення розміру позовних вимог на суму 500 грн. до 6488,34грн. та надав виписку банку, яка підтверджує розмір позовних вимог.
Із зазначеної виписки вбачається, що ФОП ОСОБА_2 сплатив внески до пенсійного фонду 04.04.2013 року в сумі 500,00 грн., 18.06.2013 року в сумі 500,00 грн., 11.07.2013 року в сумі 500,00 грн. - загальна сума 1500,00 грн. та внески до пенсійного фонду за найманих працівників 18.06.2013 року в сумі 300,00 грн., 09.07.2013 року в сумі 300,00 грн. - загальна сума 600,00 грн.
Враховуючи зазначене, відповідач помилково вважає, що ним сплачено внески до пенсійного фонду 2100,00 грн., але 600,00 грн. з них сплачено єдиний внесок до пенсійного фонду за найманих працівників, а саме ОСОБА_3, з яким у нього укладено договір.
Крім того, 500 грн., які сплачено відповідачем 04.04.2013 року відповідно до квитанції №ПН804 (а.с.20) та 500 грн., які сплачено відповідачем 10.06.2013 року відповідно до квитанції №ПН2694 (а.с.24) враховані позивачем при поданні позову, що підтверджується карткою особового рахунку платника (а.с.7). 500 грн. відповідно до квитанції №ПН1536 сплачено відповідачем 11.07.2013 року після подання позову, а тому позивачем зменшено суму позову на 500 грн..
Відповідно до статті 25 Закону та пункту 6.3 Інструкції, 02 квітня 2013 року УПФУ у Немирівському районі винесена вимога №Ф-128 про сплату боргу в сумі 7988,34 грн. (а.с.13), яка отримана відповідачем 05.04.2013 року. Після отримання даної вимоги відповідачем сплачено 1500,00 грн.
Відповідач протягом десяти робочих днів після отримання вимоги не сплатив у повному обсязі зазначену у вимозі суму заборгованості.
Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи те, що позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, тому наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повінстю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код за ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у Немирівському районі заборгованість в розмірі 6488,34 грн. (шість тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 34 коп.).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна