Головуючий в 1 інстанції: Бєлостецька О.В.
Доповідач: Мальований Ю.М.
Категорія 20
31 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді Біляєвої О.М.., суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі: Сачко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди, -
Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2013 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 16220 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі та гідності та стягнення моральної шкоди - відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням позивач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити та задовольнити у повному обсязі її позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення в частині часткового задоволенні позовних вимог було прийняте незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Сторони, дійшовши домовленості про оформлення договору купівлі-продажу квартири, передачу та прийняття грошових коштів за квартиру АДРЕСА_1 вважали, що вони укладають договір завдатку із витікаючими із нього зобов'язаннями один до одного, однак, зважаючи на юридичну необізнаність обох сторін, їм не було відомо про необхідність укладання договору завдатку у нотаріальній формі. Крім того, як зазначає апелянт, суд критично поставився до доказів та доводів по справі, не об'єктивно перевірив матеріали справи та дійшов неправильного висновку про відмову в частині вимог ОСОБА_1
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилась, що у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.
У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_2, та його представник ОСОБА_5 проти скарги заперечували, просили рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Статтею 570 ЦК України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником в рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Отже внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто договору між сторонами, яким визначено предмет та істотні умови.
З матеріалів справи вбачається, що покупець передав в рахунок майбутньої купівлі спірної квартири, а продавець прийняв 16 220 грн., цей факт сторонами не оспорюється.
Розписка, яка при цьому була укладена між сторонами, не посвідчена нотаріально, та її не можна вважати договором, яким би стверджувалися наміри та взаємні зобов'язання сторін щодо укладання договору купівлі-продажу.
Оскільки сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовились укласти договір купівлі-продажу квартири, але належним чином його не оформили, то передана в рахунок виконання договору сума визнається авансом і повертається в тому розмірі, в якому вона надавалася, тобто в сумі 16220 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.
Таким чином, оскільки законом не передбачено відшкодування моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, то за таких обставин вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.
Посилання апелянта на те, що стягненню з ОСОБА_2 підлягає сума гонорару за послуги адвоката не знайшли свого підтвердження.
Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі у розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Згідно зазначеної норми склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входять до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки). Недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам. До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною витрати.
Виходячи з аналізу змісту ст. ст. 84, 88 ЦПК України судові витрати на правову допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов'язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи.
Як вбачається із матеріалів справи ухвала суду про допуск ОСОБА_4, ОСОБА_3 до участі у справі як осіб, які надають правову допомогу, відсутня.
Представництво інтересів здійснювалось на підставі довіреності (а.с. 26).
Із матеріалів справи не вбачається в якому процесуальному статусі перебували ОСОБА_4 та ОСОБА_3 під час розгляду справи: представників або осіб, які надають правову допомогу.
Крім того, з наданої позивачкою квитанції до прибуткового касового ордеру від 16 січня 2013 року не вбачається кому сплачено суму 5 832 грн. за надання юридичних послуг.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
За таких обставин апеляційний суд доводи апеляційної скарги визнає безпідставними, що не спростовують правові висновки суду. Суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та правовою нормою, що їх регулює.
Рішення винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу, і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 304, 307, 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 26 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Судді: