Головуючий в 1 інстанції: Жолтий Д.В.
Доповідач: Мальований Ю.М.
Категорія 46
Іменем України
31 липня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого судді: Біляєвої О.М.,
суддів Папоян В.В., Мальованого Ю.М.,
при секретарі: Сачко І.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 21 червня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки з спільної сумісної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування грошових коштів від реалізації спільно нажитого майна, -
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 21 червня 2013 року в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки з спільної сумісної власності - відмовлено. В зустрічному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування грошових коштів від реалізації спільно нажитого майна - також відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду, через порушення судом норм матеріального і процесуального права та ухвалення нового про задоволення його зустрічних позовних вимог. В обґрунтування скарги зазначив, що судом при ухваленні рішення неповно з'ясовані обставини по справі, що мають значення для вирішення спору, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд в порушення вимог ст. 10 ЦПК України не сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, чим порушив принципи цивільно - процесуального законодавства про надання доказів, їх обстеження, що призвело до відсутності будь-якої змагальності сторін.
Рішення суду в частині відмови у задоволені первинного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки з спільної сумісної власності сторонами не оскражується.
Вислухавши суддю-доповідача, позивача по зустрічному позову ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_3, які наполягали на доводах апеляційної скарги, відповідача по зустрічному позову ОСОБА_2, яка проти скарги заперечувала, просила рішення суду залишити без змін, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень,підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено, що з 17 листопада 2001 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі.
Рішенням Кіровського районного суду м. Донецька від 18 листопада 2011 року шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 9).
Від шлюбу сторони мають дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Під час шлюбу у відповідності з договором купівлі-продажу від 21 квітня 2007 року сторонами була придбана квартира за адресою АДРЕСА_2
Як слідує з висновку експерта № 6073/23 судової будівельно-технічної експертизи від 15 лютого 2013 року, провести поділ жилого будинку літ. А-1, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, в капітальних стінах в натурі з виділом по 1/2 частини кожному, з організацією квартир, які б задовольняли вимогам діючих будівельних норм, не вбачається можливим (а.с. 81 - 82).
На підставі свідоцтв про спадщину за заповітом, виданих Четвертою Донецькою державною нотаріальною конторою 16 листопада 2010 року за №. № 1-2538 і 1-2539 та зареєстрованих в Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «БТІ м. Донецька» 21 грудня 2010 року сторонам на праві спільної часткової власності належала квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1.
15 січня 2011 року у відповідності до договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продали вказану квартиру ОСОБА_6 У вказаному договорі зафіксовано, що гроші у розмірі 13 000 грн. продавці отримали повністю до підписання цього договору. Продавці засвідчили, що зазначена у цьому договорі ціна продажу вважається вигідною, її розмір не пов'язана зі збігом якихось важких для них обставин та повністю їх задовольняє (а.с. 42-43).
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції зазначив про вільне волевиявлення сторін під час укладання правочину по відчуженню спірної квартири. Крім того вказав, що ОСОБА_1 не надав суду будь яких доказів на те, що він не отримав грошей по цьому договору купівлі-продажу.
Згідно ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Пунктами 1, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обмовленні ним.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п.1 ст. 628 ЦК України).
Статтями 10, 60 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57- 60 ЦПК України; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір і що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із залученого до матеріалі справи копії договору про відчуження спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 видно, що сторони цієї угоди, дійшли згоди щодо умов договору, після чого відбулося відчуження вказаної нерухомості.
На момент розгляду справи вказаний правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, у судовому порядку недійсним він також не визнавався.
Будь яких доказів на те, що він не отримав грошей по спірному договору купівлі-продажу, ОСОБА_1, який особисто приймав участь при укладенні договору, суду також не надав.
Таким чином, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені правовідносини, що склалися між сторонами і їм надана належна оцінка, в судовому рішенні повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Враховуючи вищенаведене, а також, те, що апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді цієї справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення немає.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 304, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 21 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили часу її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційного суду.
Головуючий:
Судді: