11.06.2013 103/2426/13-ц
11 червня 2013 року місто Бахчисарай, АРК
Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Нікіщенко М.І., при секретарі Княгницької Т.В.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 12.08.2010 року,
представника позивача - ОСОБА_2, довіреність № 2159 від 05.12.2012 року, посвідчення водія серія НОМЕР_2 від 20.02.1999 року;
представник відповідача - не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної Академії Аграрних наук про визнання противоправною згоди на звільнення,-
11 березня 2013 року до Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим звернувся ОСОБА_1 з позовними вимогами до Національної Академії Аграрних наук про визнання протиправною згоди на звільнення з посади директора ДП АФ «Магарач», що оформлена листом від 04.03.2013 року № 07-05/25.
Вимоги мотивовані тим, що 04 березня 2013 року Національна Академія Аграрних наук листом від 04.03.2013 року № 07-05/25 дала згоду на звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП АФ «Магарач». Вказану згоду позивач вважає незаконною, оскільки звільнення відбулося 04.03.2013 в період тимчасової непрацездатності ОСОБА_1, що є порушенням ч.3 ст.40 КЗпПУ, а також згода підписана заступником академіка-секретаря ОСОБА_4, що є порушенням п.82 Уставу НААН, відповідно до якого узгодження можуть підписуватися тільки академіком - секретарем в особі ОСОБА_5 Також позивач зазначає, що в листі від 04.03.2013 року № 07-05/25 Національної Академії Аграрних наук не зазначено, що звільнення буде законним після виходу позивача з лікарняного. Лист від 04.03.2013 року № 07-05/25 Національної Академії Аграрних наук позивач також вважає незаконним, оскільки не були враховані вимоги ст.ст.147-149 КЗпП України, відповідно до яких дисциплінарне стягнення у вигляді догани і звільнення може бути застосовано лише з підстав, передбачених законодавством і тільки в порядку дотримання процедури за ч.1 і 3 ст.149 КЗпП України, відповідно до яких до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. Позивач посилається на той факт, що при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника, але в порушення цих вимог від ОСОБА_1 пояснення не відбиралися, не має посилання на них в тексті оскаржуваного листа від 04.03.2013 року № 07-05/25 Національної Академії Аграрних наук.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягав за викладеними в ньому мотивами.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягав та додатково зазначив, що позивач був звільнений наказом від 01.03.2013, а згода на звільнення відповідно до оскаржуваного листа надана 04.03.2013 року .
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судового виклику, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно із ч.4 ст.169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч.4 ст. 169 ЦПК України.
Ухвалою Бахчисарайського районного суду АРК від 11.06.2013 року в порядку ст. 169 ЦПК України за згодою позивача, представника позивача постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності зі статтею 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених особами вимог і на підставі наданих сторонами доказів, а статті 10, 60 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У ході судового розгляду справи будь-яких заяв, клопотань від позивача, представника позивача до суду не надходило.
Суд, вислухавши позивача та представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що Національна академія аграрних наук листом № 07-05/25 від 04.03.2013 року керуючись рішенням Бюро Відділення від 04.03.2013 (протокол № 7) та ст. 82 п. 8 Статуту Національної академії аграрних наук України відділення аграрної економіки і продовольства погодило звільнення з посаді директора Державного підприємства «Агрофірма «Магарач» ОСОБА_1 (а.с. 2).
Відповідно до положень п. 1 Статуту Національної академії аграрних наук, затвердженого постановою КМУ № 315 від 28 березня 2012 р., Національна академія аграрних наук України (далі - Академія) є державною науковою організацією, яка заснована на державній власності і користується правами самоврядності.
За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника. Зазначені висновки викладені й в Постанові Верховного суд України від 31.10.2012.
Належні способи захисту - це способи, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який дає змогу забезпечити виконання її приписів. Зазначений висновок викладений також і у Постанові Верховного суду України від 20 березня 2012 року у справі № 1/5005/5719/2011.
Відповідно до приписів ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,
що встановлений договором або законом.
Оскільки приписи ст. 16 ЦК України передбачають такий спосіб захисту, як визнання незаконними дій чи бездіяльності саме органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, а не дії, бездіяльності державної наукової організації, якою є відповідач.
Отже, серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як визнання противоправною згоду на звільнення. Зазначений спосіб захисту не передбачений договором або законом.
Оскільки заявлені вимоги позивача щодо визнання згоди на звільнення противоправною стосуються по суті захисту порушених прав у сфері трудових правовідносин, вони повинні розглядатись та досліджуватися судом у разі заявлення позивачем вимог щодо поновлення на роботі, що відповідає такому способу захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Повний текст рішення відповідно до приписів ч. 3 ст. 209 ЦПК України складений 17.06.2013 року.
За змістом положень ст. 88 ЦПК України уразі відмови у задоволенні позовних вимог, питання про розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі ст. ст. 16, 23, 1166, 1167 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК Україні, суд
В задоволені позовної заяви ОСОБА_1 до Національної Академії Аграрних наук про визнання противоправною згоди на звільнення ОСОБА_1 з посади директора ДП АФ "Магарач", що оформлена листом від 04.03.2013 року за вих. № 07-05/25 відмовити.
Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути скасовано судом за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня його отримання.
Суддя: