01.08.2013 р. Справа № 5015/4071/12
За позовом: Львівського міського споживчого товариства, м. Львів
до відповідача-1: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Черкаси
до відповідача-2: Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК», м. Київ
про: визнання договору іпотеки недійсним
Суддя Ділай У.І.
при секретарі Лосик Ю.О.
Представники:
від позивача: не з'явився;
від відповідача-1: не з'явився;
від відповідача-2: Горенко Н.В. - головний юрисконсульт (довіреність №249 від 23.07.2012р.).
Представнику відповідача роз'яснено його права та обов'язки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про здійснення технічної фіксації судового процесу не поступало.
Львівське міське споживче товариство звернулось із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «ФІДОБАНК» про усунення перешкоди у розпорядженні майном - приміщень складу площею 573, 3 кв.м. на АДРЕСА_1 та визнання договору іпотеки, укладеного між ПП ОСОБА_1 та ПАТ СЕБ Банком (ФІДОБАНК) і зареєстрований у реєстрі за №14149 приватним нотаріусом ОСОБА_4 - недійсним з дня його вчинення, а також стягнення судового збору у сумі 1 102 грн. 00 коп.
Ухвалою суду від 01.10.2012р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.10.2012р. У зв'язку із поданим представником відповідача-2 клопотання про відкладення розгляду справи, неявкою в судове засідання відповідача-1 та невиконання сторонами всіх вимог попередніх ухвал суду, розгляд справи відкладено на 23.10.2012р. Вислухавши думку представників сторін, судом оголошено перерву до 01.11.2012р. У зв'язку із поданою відповідачем-1 телеграмою про відкладення розгляду справи, неявкою в судове засідання відповідачів-1 і 2 та невиконання сторонами всіх вимог попередніх ухвал суду, розгляд справи відкладено на 15.11.2012р. Вислухавши думку представників сторін, судом оголошено перерву до 27.11.2012р. Ухвалою суду від 27.11.2012р. провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судового рішення Франківського районного суду м.Львова по справі №2-1483/11 за позовом ОСОБА_5 до Львівського міського споживчого товариства та ПП «Віган В» про визнання недійсними результатів аукціону і договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості та повернення майна у власність.
10.07.2013р. в канцелярію суду поступило клопотання представника відповідача-1 - адвоката ОСОБА_6 про долучення до матеріалів справи рішення Апеляційного суду Львівської області від 11.06.2013 р. та про припинення провадження у справі.
Як стало відомо суду із вказаного клопотання 10.06.2013 р. апеляційним судом Львівської області прийнято рішення у справі № 1326/2-1483/11, яким рішення Франківського районного суду м.Львова від 21.03.2011 р. скасовано та прийнято нове рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні його позовних вимог.
Згідно резолютивної частини рішення Апеляційного суду Львівської області дане рішення набрало законної сили з моменту його проголошення.
Із врахуванням наведеного, обставини, які слугували підставою для зупинення провадження у справі №5015/4071/12 відпали, а відтак суд, ухвалою від 15.07.2013р. поновив провадження у справі та призначив її на 25.07.2013р.
Ухвалою суду від 25.07.2013р. розгляд справи було відкладено на 01.08.2013р., через подані представником позивача клопотання про продовження строку вирішення спору та відкладення розгляду справи.
Позивач в судове засідання 01.08.2013р. не з'явився, явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідач-1 в судове засідання 01.08.2013р. не з'явився, явки повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Вимог попередніх ухвал суду в повній мірі, не виконав, проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Крім цього, представник відповідача-1 у поданому клопотанні від 26.06.2013р. просив суд, провадження у справі припинити. Суд не приймає до уваги клопотання представник відповідача-1 щодо припинення провадження у справі, оскільки ст.80 ГПК України містить вичерпний перелік підстав припинення провадження у справі, а такі підстави, як зазначив представник відповідача-1, у цій статті відсутні.
В судовому засіданні 01.08.2013р. представник відповідача-2 проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Виходячи із вимог ст.69 ГПК України щодо строку вирішення спору, суд вважає за доцільне розглянути справу без участі позивача та відповідача-1, в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі доказами.
В судовому засіданні 01.08.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухваши пояснення представника відповідача-2, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке:
21.10.2004р. між Приватним підприємством «Фірма «Віган В» (продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 (покупець, відповідач-1 по справі) укладено договір купівлі-продажу приміщення, засвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7 і зареєстрований в реєстрі №5144 від 22.10.2004р.
Приміщення належало продавцю на підставі договору купівлі-продажу приміщення складу, після перемоги ПП «Фірма «Віган В» на аукціоні по продажу приміщення складу Львівського міського споживчого товариства (позивач по справі), проведеного 15.07.2004 року, який був укладений і засвідчений ОСОБА_8, приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 05.08.2004р. за №1130, зареєстрований у Львівському обласному державному комунальному бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки за номером запису 6477856 від 01.10.2004р.
02.09.2008р. між відповідачем-1 (іпотекодавець) та Відкритим акціонерним товариством «СЕБ Банк» (згідно довідки з ЄДРЮО та ФОП, станом на 21.09.2009р., ВАТ «СЕБ Банк» переіменовано на Публічне акціонерне товариство «Фідобанк») (іпотекодержатель, відповідач-2 по справі) укладено договір іпотеки про заставу комерційної нерухомості (приміщення складу), що знаходиться в будинку АДРЕСА_1, загальною площею 573,3 кв.м., зареєстрований приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим №14149.
Відповідно до ст.19, ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01.07 2004 року № 1952-ІУ, Львівське ОКП «Львівське БТІ та ЕО» реєстрацію договору купівлі-продажу приміщення складу площею 573,3 кв.м на АДРЕСА_1 укладеного 21.10.2004р. між ПП «Фірма Віган В» та відповідачем-1, реєстраційний № 5144, посвідченим приватним нотаріусом ОСОБА_7 - скасувало.
Проте, 21.03.2011р. Франківським районним судом мЛьвова було прийнято рішення по справі №2-1483/11, за позовом ОСОБА_5 до Львівського споживчого товариства про визнання недійсним результатів аукціону, проведеного 15.07.2004р. Львівським споживчим товариством та постанови від 20.07.2004р. Львівського міського споживчого товариства про затвердження результатів аукціону по продажу приміщення складу по АДРЕСА_1. Також було визнано недійсним договір купівлі-продажу приміщень складу, площею 573,3 кв.м на АДРЕСА_1 укладеного 05.08.2004 року між Львівським міським споживчим товариством та ПП «Фірма Віган В», посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 та зареєстрованого у реєстрі за № 1130.
Не погодившись із рішенням Франківського районного суду м.Львова від 21.03.2011р. по справі №2-1483/11, 11.10.2012р. відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду Львівської області.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Львівської області від 10.06.2013р. апеляційну скаргу відповідача-1 задоволено, рішення Франківсього районного суду м.Львова від 21.03.2011р. скасовано і ухвалене нове, яким відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні його позовних вимог.
Згідно п.7 постанови пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» від 18.12.2009р. №14 обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.
Суд, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, з наступних підстав:
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно з ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 21.03.2011р. Франківським районним судом м.Львова було прийнято рішення, відповідно до якого визнано недійсними результати аукціону та договору купівлі-продажу від 05.08.2004р. Однак, апеляційним судом Львівської області від 10.06.2013р., зазначене рішення скасовано і ухвалене нове, яким відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні його позовних вимог.
Таким чином, відповідач-1 є власником приміщень складу, за адресою: АДРЕСА_1, а відтак він вправі, володіти, розпоряджатися та користуватися, шляхом передачі в іпотеку спірного майна.
Відповідно до абз.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація.
Відповідно до п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.34 ГПК України).
Виходячи із змісту наведених норм та документально підтвердженого факту, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Судовий збір, відповідно до ст.49 ГПК України, покладається на позивача.
На підставі наведеного та керуючись абз.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003р. №898-IV, ст. ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст. 11, 16, 202, 203, 215, 509, 526 Цивільного кодексу України та ст. ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 02.08.2013р.
Суддя Ділай У.І.