_ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД_
02 лютого 2009 року № 2а-655/06
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного судуу складі:
головуючого - Добродняк І.Ю.,
суддів - Мірошниченко М.В., Баранник Н.П.
при секретарі - Резніков Ю.М.
за участю представників:
прокурора - Ткаченко О.В. посв. № 152
позивача-1 - Філімончук О.М. дов від 08.01.09 № 03-1/50
позивача-2 - Філімончук О.М. дов від 08.01.09 № 03-1/50
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради
на постановуБабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.06
у справі№ 2а-655/06
за позовомПрокурора м. Дніпропетровська в інтересах державі в особі
позивач-1 Міністерство юстиції України
позивач-2 Кабінет Міністрів України
доДніпропетровської міської ради
провизнання протиправним та скасування рішення міської ради, -
Прокурор міста Дніпропетровська звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України до Дніпропетровської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення міської ради № 3/2 від 24.05.06 «Про заходи щодо забезпечення положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин стосовно російської мови на території міста».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при прийнятті даного рішення відповідач вийшов за межі повноважень, наданих органам місцевого самоврядування Конституцією та законами України. Оскаржуване рішення прийнято в порушення п.4 ч.1 ст.92 Конституції України. Чинним законодавством не визначено порядок та процедуру запровадження заходів на певній території регіональних мов та мов меншин, передбачених Хартією, а також не встановлено межі їх застосування.
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.06 позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.06, посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновку суду першої інстанції матеріалам справи.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений судом належним чином, що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивачів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
24.05.06 відповідачем прийнято рішення № 3/2 «Про заходи щодо забезпечення положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин стосовно російської мови на території міста», відповідно до якого російську мову визнано регіональною на території міста Дніпропетровська.
Згідно ст.10 Конституції України, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, державною мовою в Україні є українська мова. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Виключно законами України визначається і порядок застосування мов (ст.92 Конституції України).
Законом України від 15.05.03 № 802 ратифіковано Європейську хартію регіональних мов або мов меншин, встановлено, що стосовно кожної мови, на яку відповідно до ст.2 цього закону поширюються положення Хартії, застосовуються такі пункти та підпункти статей 8-14 частини ІІІ Хартії, зокрема, підпункти «а», «с», «d», «e», «f», «g» пункту 2, підпункт «с» пункту 4 статті 10.
Згідно ст.2 цього ж Закону положення Хартії застосовуються, в тому числі, до російської мови як мови національних меншин.
За визначенням в ст.1 Хартії термін "регіональні мови або мови меншин" означає мови, які: i) традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави; та ii) відрізняються від офіційної мови (мов) цієї держави; він не включає діалекти офіційної мови (мов) держави або мови мігрантів.
Термін "територія, на якій використовується регіональна мова або мова меншини" означає географічну місцевість, де така мова є засобом спілкування певної кількості осіб, яка виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, передбачених у цій Хартії.
Відповідними підпунктами пункту 2 статті 10 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин встановлено, що стосовно органів місцевої та регіональної влади, на території яких чисельність мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, Сторони зобов'язуються дозволяти і/або заохочувати:
a) використання регіональних мов або мов меншин в рамках регіонального або місцевого самоврядування;
c) публікування органами регіональної влади своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин;
d) публікування органами місцевої влади своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин;
e) використання органами регіональної влади регіональних мов або мов меншин у дискусіях, які відбуваються на їхніх зборах, не виключаючи, однак, використання офіційної мови (мов) держави;
f) використання органами місцевої влади регіональних мов або мов меншин у дискусіях, які відбуваються на їхніх зборах, не виключаючи, однак, використання офіційної мови (мов) держави;
g) використання або прийняття, у разі необхідності паралельно з назвами офіційною мовою (мовами), традиційних правильних форм написання назв місцевостей регіональними мовами або мовами меншин.
Посилання відповідача на те, що в цій частині Хартія є нормою прямої дії, яка надає певні повноваження органам місцевого самоврядування держави - сторони Європейської хартії, є помилковими, оскільки цією нормою Хартія визначає обов'язок саме держави за наявності встановлених в цій нормі підстав здійснювати перелічені в цьому пункті заходи, в даному випадку не йдеться про повноваження органів місцевої та регіональної влади держави - сторони Хартії або можливість делегування відповідних повноважень держави таким її органам.
Виключно державі - стороні Хартії надані повноваження дозволяти і/або заохочувати здійснення дій, направлених на використання та застосування регіональних мов або мов меншин в межах місцевого самоврядування, та певних дій органами місцевого самоврядування.
Твердження відповідача про надання в цій частині Європейській хартії переваги над національним законодавством відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» також є помилковим, оскільки Європейською хартією не встановлюються інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, які регулюють ці правовідносини, взагалі не встановлюються норми, які б визначали конкретні права та обов'язки органів місцевого самоврядування.
Відповідно до п.50 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції на момент винесення оскаржуваного рішення до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад віднесено вирішеннявідповідно до закону питання про мову (мови), якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях.
Межі та порядок використання російської та інших мов національних меншин в України визначається Законом Української РСР «Про мови в українській РСР».
Відповідно ч.2 ст.3 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР» в роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови.
Відповідачем у встановленому порядку не доведено, що більшість населення м. Дніпропетровську складається з громадян російської національності, крім того, запровадження оскаржуваним рішенням заходів щодо порядку використання російської мови виходять за межі законодавчо встановлених повноважень міської ради.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми законодавства в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок, що оскаржуване рішення винесено відповідачем з перевищенням наданих йому повноважень, є протиправним та підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляційну скаргу Дніпропетровської міської ради залишити без задоволення.
Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 20.07.06 у справі № 2а-655/06 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Ухвалу складено у повному обсязі 26.03.09
Головуючий: І. Ю. Добродняк
Судді:Н. П. Баранник
М. В. Мірошниченко