18 лютого 2009 р.
№ 9/243-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційного подання
Заступника прокурора м. Києва
на постанову
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 05.11.08
у справі
господарського суду Київської області
за позовом
Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради
до
ТОВ "Артур-К"
про
стягнення 1155093, 10 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Лут Є.О. (дов. від 10.11.06 № 7/8-314-11/53),
відповідача: Чернега С.Є. (дов. від 12.01.09 № 14),
Прокуратури: Рудак О.В.,
Рішенням від 21.07.2008 господарського суду Київської області позов задоволено частково. З ТОВ "Артур-К" стягнуто: на користь Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради - 250396, 01 грн. неустойки, в доход Державного бюджету - 2503,96 грн. державного мита та 23,16 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою від 05.11.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Заступник прокурора м. Києва вніс до Вищого господарського суду України касаційне подання і просить їх скасувати в частині відмови у стягненні упущеної вигоди з огляду на порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів знаходить необхідним касаційне подання задовольнити частково.
Як встановлено господарськими судами, які приймали рішення у даній справі, відповідно до умов договору оренди нежилих приміщень від 17 квітня 2006 № 1530/2 року, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ "Артур-К" останнім прийнято у строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 112,6 м2 за адресою: м. Київ. вул. Пушкінська, 45/2.
Відповідно до п. 2.1 даного договору за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю плату, розмір якої за перший місяць складає 4216,99 грн. та 843,40 грн. ПДВ, всього 5060,39 грн., далі - згідно невід'ємного додатку до даного договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції.
Пунктом 8.2 договору оренди встановлено строк його дії з 17.04.06 по 01.04.07.
Пунктом 3.2.18 договору оренди передбачено, що при поверненні об'єкту оренди за актом встановленого зразка не пізніше, ніж за 10 (десять) робочих днів з дня надіслання письмового повідомлення про повернення, орендар зобов'язаний передати об'єкт оренди, обладнання, інвентар та інше майно у тому стані в якому воно було передане за актом в оренду, з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до п. 7.8. Договору орендар, який не виконує свої зобов'язання щодо повернення об'єкту оренди за встановленим даним договором порядком, сплачує на користь орендодавця неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за весь час прострочення.
Судами з'ясовано, що письмове повідомлення з вимогою повернути приміщення у 10-денний термін з моменту закінчення терміну дії договору було направлено відповідачу 23.04.2007 (вказану обставину встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 08.08.2007 у справі №17/209).
Проте, орендоване приміщення відповідачем звільнено не було, у встановлений п. 3.2.18 договору строк - 05.05.2007 за актом приймання передачі орендоване майно не повернуто.
Відповідача було примусово виселено із займаного ним приміщення 14.02.2008 і станом на 15.02.2008 приміщення було звільнено, у зв'язку з чим суди дійшли висновку, що відповідачем прострочено виконання зобов'язання з повернення майна на період з 05.05.2007 по 15.02.2008, а тому останній має сплатити неустойку відповідно до п. 7.8 договору та ст. 785 ЦК України.
З врахуванням викладеного, положень ст. 631 ЦК України, ст. 180 ГК України та з огляду на встановлений судом факт перерахування відповідачем згідно платіжних доручень за період 01.05.2007 по 29.02.2008 (в тому числі за лютий 2008 в повному розмірі) 292949, 87 грн., судами задоволено позов в цій частині за виключенням сум, сплачених позивачем за цей період, та стягнуто з відповідача 250396,01 грн. неустойки.
В частині вимоги про стягнення упущеної вигоди суди попередніх інстанцій послались на те, що правила частини першої статті 232 ГК України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 ЦК України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка), а також на те, що на момент укладання нового договору оренди позивач не мав можливості виконати свої зобов'язання перед новим орендарем щодо передачі майна, знав про наявність таких обставин та повинен був, на переконання суду, передбачувати наслідки невиконання зі свого боку зобов'язань по передачі майна.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що при розгляді справи не було забезпечено всебічний, повний і об'єктивний розгляд у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, як це передбачено статтею 43 Господарського процесуального кодексу України.
Так, суди, аналізуючи склад правопорушення у діях відповідача як підставу для відшкодування збитків, не врахували, що відповідач своїми діями щодо оскарження в судовому порядку проведеного конкурсу, договору оренди з іншим орендарем тощо затягував своє виселення із займаного приміщення, яке було здійснено лише в порядку примусового виконання наказу № 37/510, виданого 17.12.07 господарським судом м. Києва на виконання рішення, прийнятого за результатами розгляду позову Шевченківської районної у м. Києві ради до ТОВ "Артур-К" про витребування спірного приміщення з чужого незаконного володіння.
Не врахування вказаних вище обставин призвело до необґрунтованого висновку судів про відсутність складу правопорушення у діях відповідача.
Крім того, суди попередніх інстанцій, застосовуючи до спірних правовідносин ст. 232 ГК України, врахували фактично тільки її першу частину, залишивши поза увагою приписи інших частин вказаної статті та не проаналізували у цьому зв'язку умови спірного договору щодо питання в частині стягнення збитків.
З врахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 21.07.08 господарського суду Київської області та постанову від 05.11.08 Київського міжобласного апеляційного господарського суду у справі № 9/243-08 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду Київської області.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.