03 лютого 2009 р.
№ 43/744
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
суддів:
Панової І.Ю.,
Заріцької А.О.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
на ухвалу
господарського суду міста Києва від 24.07.2008
у справі
№ 43/744
за заявою
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Баст", м. Київ
Товариства з обмеженою відповідальністю "Золсер", м. Київ
про
визнання банкрутом
за участю представників сторін:
від скаржника:
від кредитора:
від боржника:
Москальова Г.С. за дов. від 19.12.2008 №17443/9/10-209
не з'явилися
не з'явилися
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Баст" (надалі - ТОВ "Торгова компанія "Баст"), поданою в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарським судом міста Києва ухвалою від 03.12.2007 порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника -Товариства з обмеженою відповідальністю "Золсер" (надалі -ТОВ "Золсер"), введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, процедуру розпорядження майном боржника тощо.
Постановою господарського суду міста Києва від 12.12.2007 ТОВ "Золсер" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено ініціюючого кредитора -ТОВ "Торгова компанія "Баст", підприємницьку діяльність банкрута завершено тощо.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2008 (суддя: Пасько М.В.) затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, ТОВ "Золсер" ліквідовано як юридичну особу та припинено провадження у справі про банкрутство.
Не погоджуючись із прийнятою у справі ухвалою, Державна податкова інспекція (надалі -ДПІ) у Печерському районі м. Києва звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою про її скасування та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник вважає, що судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: статей 1, 7, 14, 40, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
За твердженнями скаржника, при зверненні ТОВ "Торгова компанія "Баст" до суду із заявою останнім не були дотримані вимоги закону щодо надання належних доказів відсутності платоспроможності боржника, а згідно податкової декларації за 2007 рік товариство здійснювало фінансово-господарську діяльність із значними оборотними коштами, вчасно звітувало перед ДПІ, а відтак інспекція вважає, що заявник, як ініціюючий кредитор, "намагається шляхом ліквідації боржника приховати тіньові операції, що здійснювалися посадовими особами ТОВ "Золсер", а ліквідатором всупереч вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у повному обсязі не досліджено фінансово-господарську діяльність боржника, не проаналізовано фінансове становище останнього.
У засіданні суду касаційної інстанції представником інспекції подані уточнення до касаційної скарги, в яких ДПІ просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 12.12.2007, посилаючись на передчасність висновків суду щодо ліквідації підприємства-банкрута.
Відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду (ухвала Вищого господарського суду України від 21.01.2009, надіслана сторонам у справі -22.01.2009), проте, сторони не скористалися правом, наданим їм статтею 22 Господарського процесуального кодексу України щодо участі у засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги з урахуванням уточнень до неї, дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 41 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Згідно з положеннями частини 1 статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
За правилами вказаної статті підстави для подання кредитором заяви про порушення справи по банкрутство відсутнього боржника виникають у випадку наявності будь-якої з ознак, передбачених цією статтею, або у їх сукупності.
Отже, виходячи зі змісту цієї статті, справа про банкрутство відсутнього боржника може бути порушена у разі наявності хоча б однієї з перелічених умов.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування заяви про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника було надано акт від 17.07.2007, складений директором ТОВ "Торгова компанія "Баст", призначаючи заяву ініціюючого кредитора до розгляду, господарський суд міста Києва ухвалою від 03.12.2007 зобов'язав заявника надати суду належним чином засвідчені докази, які б свідчили про відсутність підприємницької діяльності боржника, докази про відсутність боржника за його місцезнаходженням, докази того, що боржник не подає податкові декларації, документи бухгалтерської звітності протягом року тощо.
Приймаючи постанову від 12.12.2007, господарський суд міста Києва виходив із того, що заявлені вимоги підтверджені документально, кошти та рух грошових коштів на рахунках боржника відсутні, нерухоме майно у боржника відсутнє, відсутні транспортні засоби, боржник відсутній за юридичною адресою.
Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про визнання боржника банкрутом на підставі статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з огляду на таке.
До обставин, на яких сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі.
Предметом доказування є сукупність обставин, які необхідно встано-вити для правильного вирішення справи, у предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача і заперечень відповідача.
Факт відсутності боржника за його місцезнаходженням має бути доведено у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частини 1 статті 89 Цивільного кодексу України юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до Єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" врегульовані відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб -підприємців, встановлено обов'язкове внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (надалі -Єдиний державний реєстр) щодо вчинення реєстраційних дій.
За приписами статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" відомості про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням вносяться у Єдиний державний реєстр.
Відповідно до вимог частини 1 статті 18 цього Закону якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (стаття 19 Закону). І саме такий запис є належним доказом відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням.
Розглядаючи справи про банкрутство, господарський суд повинен керуватися не тільки Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а й застосовувати відповідні статті Господарського процесуального кодексу України, які мають універсальний характер для будь-якої форми судового процесу, зокрема, статтю 43 вказаного Кодексу, згідно якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Місцевим господарським судом у порушення статей 32, 34, 38, 43 Господарського процесуального кодексу України не з'ясований факт наявності чи відсутності ТОВ "Золсер" за його місцезнаходженням, як того вимагає Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців".
Стосовно ухвали господарського суду Харківської області від 24.07.2008 колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Отже, законодавцем передбачено перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).
18.06.2008 до суду першої інстанції подано звіт ліквідатора про проведену роботу та ліквідаційний баланс, які ухвалою суду від 24.07.2008 були затверджені.
Матеріалами справи підтверджується, що ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора, зокрема, реєстру (переліку) вимог кредиторів, який є обов'язковим додатком згідно з частиною 1 статті 32 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", даних інвентаризації майна боржника; не встановлює переліку кредиторів, чиї вимоги виявились незадоволеними за наслідками проведеної ліквідаційної процедури; не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій ліквідатором по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, встановлення судом обставин неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, встановлення неможливості задоволення визначених за звітом ліквідатора вимог кредиторів та необхідності у зв'язку з цим ліквідації боржника, обґрунтування оплати послуг арбітражного керуючого, якщо до звіту ліквідатора додається звіт про його витрати та оплату послуг), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, як-то зазначено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення".
Постанова та ухвала господарського суду в даній справі цим вимогам в частині викладення обставин справи, надання їм належної правової оцінки не відповідають.
З урахуванням наведеного, оскаржувані судові акти не можна вважати законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим останні підлягають скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, при якому суду слід врахувати приписи Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України та зробити висновок про можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в порядку статті 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва -задовольнити.
Ухвалу господарського суду міста Києва від 24.07.2008 у справі № 43/744 та постанову господарського суду міста Києва від 12.12.2007 у цій справі -скасувати.
Справу передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Головуючий: І.Панова
Судді: А. Заріцька
Л. Продаєвич