29 січня 2009 р.
№ 5020-8/288-7/056-11/147
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - доповідача (головуючого), Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,
за участю повноважних представників:
позивача -
відповідача -
розглянувши касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Геліка" на рішення господарського суду міста Севастополя від 29 липня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2008 року у справі за позовом Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О.Боброва Міністерства охорони здоров'я України до Приватного малого підприємства "Геліка" за участю прокурора м. Севастополя про стягнення 22 929,18 грн. та за зустрічним позовом Приватного малого підприємства "Геліка" до Дитячого спеціалізованого санаторію ім. О.О. Боброва Міністерства охорони здоров'я України про відшкодування збитків та неодержаних доходів,
Позивач звернувся до господарського суду м.Севастополя з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 22929,18 грн. за період з 28.11.2005 року по 01.10.2006 року, яка складається з суми орендної плати та вартості комунальних послуг.
24 листопада 2006 року відповідач звернувся до господарського суду м.Севастополя з зустрічним позовом про відшкодування збитків та неодержаних доходів на загальну суму 102585 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду м.Севастополя від 29 липня 2008 року (суддя Дмитрієв В.Є.) в позові відмовлено в повному обсязі.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2008 року рішення суду залишене без змін
Не погоджуючись з судовими рішеннями, приватне мале підприємство "Геліка" просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.
Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами, 29 листопада 2004 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та приватним малим підприємством "Геліка" було укладено договір оренди державного майна, предметом якого є частина нежилих приміщень загальною площею 617 кв.м, що розташовані в корпусі ім. П.В. Ізергіна Дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва за адресою: м. Алупка, вул. Леніна,35, визначених як державне майно.
За умовами укладеного договору орендодавець, з урахуванням того, що вказане майно знаходиться в оперативному управлінні позивача, доручає йому як балансоутримувачу підписати акт приймання-передачі майна, вказаного в пункті 1.1, згідно з Додатком №1 до договору.
Відповідно до п.2.5 вказаного договору, у випадку припинення дії договору майно повертається орендатором балансоутримувачу.
На підставі п.2.6 договору майно вважається повернутим з моменту підписання акта приймання-передачі.
Оплата орендних платежів здійснюється щомісячно до 12 числа місяця, наступного за звітним; отримувачем платежу в розмірі 50% є Державний бюджет України, в розмірі 50% - балансоутримувач (пункт 3.5 договору).
Згідно п.3.6 цього ж договору орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з бюджетом та балансоутримувачем по орендній платі.
Відповідно до п.5.8 договору, орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем угоду про компенсацію витрат на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Згідно п.5.9 договору, у випадку закінчення дії цього договору оренди орендатор сплачує в бюджет та балансоутримувачу орендну плату до фактичної передачі майна по акту прийому-передачі.
Пунктом 10 вказаного договору оренди встановлений строк його дії до 27 листопада 2005 року.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 листопада 2004 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду про компенсацію витрат на надання комунальних послуг орендарю за договором оренди державного нерухомого майна від 29 листопада 2004 року, згідно з якою балансоутримувач, на весь термін дії договору оренди державного нерухомого майна від 29 листопада 2004 року, надає орендарю наступні види комунальних послуг: забезпечує подачу електроенергії, холодної води та вивіз сміття; орендар компенсує балансоутримувачу витрати за фактично спожиті комунальні послуги щоквартально та відшкодовує балансоутримувачу податок на землю.
Розглядаючи справу, суди, з наявних в матеріалах справи документів, правильно встановили той факт, що рішенням господарського суду м.Севастополя від 10 квітня 2006 року по справі №20-7/007, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 9 листопада 2006 року, за позовом санаторію ім. А.А.Боброва до підприємства "Геліка", третя особа Фонд майна Автономної Республіки Крим про виселення приватного малого підприємства "Геліка" із нежилих приміщень, розташованих в корпусі №5 ім. П.В. Ізергіна дитячого спеціалізованого санаторію ім.Боброва за адресою: м.Алупка, вул.Леніна,35 було виселено приватне мале підприємство "Геліка" із нежилих приміщень загальною площею 617 кв. м, що знаходяться в корпусі ім. П.В. Ізергіна дитячого спеціалізованого санаторію ім. А.А. Боброва за адресою: м. Алупка, вул. Леніна, 35 і передано їх Дитячому спеціалізованому санаторію ім. А.А Боброва.
В силу ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності).
Відсутність причинного зв'язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.
Судом першої інстанції правильно встановлено, а апеляційним підтверджено, що пунктом 1 вказаної додаткової угоди передбачено, що дитячий спеціалізований санаторій ім. О.О.Боброва Міністерства охорони здоров'я України (балансоутримувач) надає орендарю комунальні послуги тільки на строк дії укладеного договору оренди від 29 листопада 2004 року, тобто до 27 листопада 2005 року.
Відповідно до пункту 10.7 цього договору оренди, його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Згідно ч.2 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Враховуючи той факт, що додаткова угода від 30.11.2004 року припинила свою дію одночасно з припиненням строку дії договору оренди від 29.11.2004 року, суди правильно визнали безпідставними посилання скаржника на наявність понесених ним збитків, як таких, що знаходяться в причинному зв'язку з порушенням позивачем умов договору оренди від 29 листопада 2004 року.
За таких обставин, судові рішення, як прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права, відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду міста Севастополя від 29 липня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 5 листопада 2008 року залишити без змін, а касаційну скаргу Приватного малого підприємства "Геліка" -без задоволення.
Головуючий, суддя В.Дерепа
Судді Б.Грек
Л.Стратієнко