21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
20 грудня 2006 р. Справа № 11/535-06
за позовом Вінницького обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів,
м. Вінниця
до товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс", смт. Муровані-Курилівці
про стягнення 15713 грн. 04 коп..
Cуддя В. Матвійчук
при секретарі судового засідання Т.Поліщук, за участю представників сторін:
від позивача Л. Філіпова за довіреністю;
від відповідача М. Борщевський за довіреністю.
Заявлено позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Будсервіс" заборгованості в розмірі 15713 грн. 04 коп. за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу.
Позов мотивовано тим, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Відповідач у відзиві № 74 від 16.12.2006р. не погоджується з позовом та вказує, що кількість працівників у 2005 році складала 46 , з яких: 8 водіїв, 3 кранівника, 2 екскаваторника і 4 робітника за сумісництвом (всього 17 чол.), які не включаються до облікової кількості штатних працівників, таким чином в облікову кількість штатних працівників товариства включено 29 найманих на постійну роботу. Із них необхідно було створити одне робоче місце для інваліда. Товариством було створено три робочих місця для інвалідів 3-ої групи, проінформовано органи працевлаштування про вакантні робочі місця. Таким чином, відповідач вважає, що ним не порушено норми ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а тому в позові просить відмовити.
Оцінивши подані сторонами докази та заслухавши пояснення представників сторін судом встановлено наступне .
Стаття 19 Закону України від 21.03.1991 р. № 875-ХП “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі Закон) встановлює для підприємств (об'єднань), установ і організацій нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів відповідно до частини другої статті 19 цього Закону покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Аналіз зазначених положень Закону про захист інвалідів дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині першій статті 18 цього Закону. Це підтверджується і змістом абзацу другого пункту третього Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1434 від 26 вересня 2002 року), згідно з яким завданням Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, а також підпункту третього пункту четвертого та підпункту третього пункту п'ятого цього Положення, якими Фонду надано право здійснювати контроль за своєчасним перерахуванням підприємствами штрафних санкцій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та здійснювати перевірки підприємств щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Відповідно до Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, що становить 2 робочих місця.
Як свідчить звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік відповідачем не було створено жодного робочого місця. Водночас, з матеріалів справи, зокрема довідки Мурованокуриловецького районного центру зайнятості № 03-03/772 від 13.10.2006р. вбачається, що відповідач подавав звіти за березень, вересень, жовтень, листопад 2005 року про наявність вільних робочих місць та потребу в працівниках для працевлаштування інвалідів 3 групи. Працевлаштування інвалідів центром зайнятості не здійснювалось через відсутність на обліку зазначеної категорії громадян.
Довідка Мурованокуридловецького районного центру зайнятості № 01-09/183 від 03.03.2006р. свідчить про те, що протягом 2005 року ТОВ "Будсервіс" інваліди для працевлаштування районним центром зайнятості не направлялись.
Наведене свідчить про те, що відповідачем було забезпечено норматив щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З огляду на вищевикладене суд не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 70,71, 79, 86, 94, 128, 158, 163,167,255, 257 Кодексу адміністративного судочинства, -
В позові відмовити.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Матвійчук В.В.