10 лютого 2009 р.
№ 8/71
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Агропромислова група “Закарпатський сад», смт Королево Виноградівського району Закарпатської області (далі -Товариство)
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2008
зі справи № 8/71
за позовом Товариства
до Закарпатського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Ужгород (далі - територіальне відділення АМК)
про скасування рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 27.12.2007 № 35 у справі № 04-32/2007 та
зустрічним позовом територіального відділення АМК
до Товариства
про стягнення штрафу в сумі 15 300 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
Товариства -Биліни Р.Г.,
територіального відділення АМК -Москаленка Т.Г.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 03.06.2008 (суддя Русняк В.С.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 (колегія суддів у складі: Кузь В.Л. -головуючий, судді Юркевич М.В. і Городечна М.І.): у первісному позові відмовлено; зустрічний позов задоволено; з Товариства стягнуто до державного бюджету України штраф у сумі 15 300 грн. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи статей 3, 12, 17, 22, 221 Закону України “Про Антимонопольний комітет України», статей 13, 36, 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції», статті 21 Закону України “Про захист від недобросовісної конкуренції» виходили з того, що оспорюване рішення адміністративної колегії територіального відділення АМК від 27.12.2007 № 35 у справі № 04-32/2007 (далі -оспорюване рішення) прийнято відповідно до чинного законодавства, підстав для його скасування не вбачається та територіальним відділенням АМК правомірно притягнуто Товариство до відповідальності згідно з названим рішенням.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить скасувати оскаржувану постанову апеляційної інстанції з даної справи повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов і відмовити в задоволенні зустрічного позову. Скаргу мотивовано прийняттям рішення місцевого господарського суду і постанови апеляційного господарського суду у цій справі за неправильного застосування частини другої статті 19 Конституції України, пункту 5 частини першої Закону України “Про Антимонопольний комітет України», пункту 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» та за порушення частини першої статті 19 Конституції України.
У відзиві на касаційну скаргу територіальне відділення АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про невірне тлумачення останнім законодавства про захист економічної конкуренції та про дотримання попередніми судовими інстанціями у прийнятті оскаржуваних рішень норм матеріального і процесуального права, і просить оскаржувану постанову апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу -без задоволення.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції» встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)».
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- територіальним відділенням АМК у зв'язку з розглядом звернення орендного підприємства “Ужгородський коньячний завод» щодо недобросовісної конкуренції з боку Товариства було надіслано останньому вимогу від 03.10.2007 № 04-15/1532 про надання інформації та копій документів у 10-денний строк з дня отримання вимоги, причому в ній зазначалося про можливість відповідальності у разі неподання інформації згідно з законом;
- зазначену вимогу Товариство отримало 05.10.2007 (згідно з відміткою у повідомленні про вручення поштового відправлення), тобто інформація мала бути подана до 15.10 2007 (включно); інформацію в цей термін подано не було, що ускладнило розгляд територіальним відділенням АМК згаданого звернення орендного підприємства “Ужгородський коньячний завод»;
- згідно з оспорюваним рішенням за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» у вигляді неподання інформації на вимогу територіального відділення АМК у строк, встановлений головою територіального відділення АМК, на підставі статті 52 названого Закону на Товариство накладено штраф у сумі 15 300 грн.;
- не погоджуючись з оспорюваним рішенням, Товариство зазначало, зокрема, про:
те, що в цьому рішенні замовчується отримання територіальним відділенням АМК 25.12.2007 листа, надісланого Товариством разом з документами;
відсутність юридичних підстав та необхідності в інформації на вимогу територіального відділення АМК від 03.10.2007 № 04-15/1532 у зв'язку з виданням цим відділенням розпорядження від 08.10.2007 у справі № 04-25/2007 “Про початок розгляду справи»;
те, що інформація, на наданні якої наполягав голова територіального відділення АМК, значно перевищувала необхідну і достатню для перевірки дотримання законодавства про захист економічної конкуренції;
- до матеріалів справи Товариством додано його листа від 24.12.2007 № 25/12-07, з яким було частково надіслано документи, що вимагалися територіальним відділенням АМК, тобто їх надано із запізненням у 71 день;
- 25.09.2007 до територіального відділення АМК надійшла заява орендного підприємства “Ужгородський коньячний завод» щодо порушення Товариством законодавства про захист економічної конкуренції, у зв'язку з якою цим відділенням й було надіслано згадану вимогу від 03.10.2007 № 04-15/1532; на цю дату (03.10.2007) територіальним відділенням здійснювався розгляд саме заяви, але не справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- розпорядження територіального відділення АМК № 27 зі справи № 04-25/2007 було видано 08.10.2007. Це розпорядження містить лише пропозицію щодо початку розгляду справи стосовно Товариства, а не рішення з такої справи по суті;
- частина витребуваної інформації, не подана Товариством, була витребувана Тернопільським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у Державної податкової адміністрації в Закарпатській області, про що зазначено в рішенні адміністративної колегії від 27.12.2006 № 04-25/2007, а неподання інформації щодо доходу (виручки) за 2006 рік зумовило визначення розміру штрафних санкцій виходячи з припису абзацу другого статті 21 Закону України “Про захист економічної конкуренції», тобто з величини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; таким чином, витребувана інформація була необхідною у розгляді справи.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсним оспорюваного рішення територіального відділення АМК і в безпосередньому зв'язку з цим -для стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу, накладеного на нього згідно із зазначеним рішенням.
Згідно із статтею 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 17 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» голова територіального відділення Антимонопольного комітету України наділений повноваженнями вимагати, зокрема, від суб'єктів господарювання інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках.
Аналогічні повноваження передбачені підпунктом 5 пункту 8 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням названого Комітету від 23.02.2001 № 32-р.
З установлених попередніми судовими інстанціями обставин вбачається, що інформацію у Товариства було витребувано головою територіального відділення АМК у зв'язку з розглядом цим відділенням заяви про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Таким чином, у витребуванні відповідної інформації територіальне відділення АМК діяло в межах наданих йому чинним законодавством повноважень.
Згідно з статтею 22 названого Закону вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України в межах його компетенції є обов'язковим для виконання у визначені ним строки; невиконання таких вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.
За приписами частини першої статті 221 цього ж Закону суб'єкти господарювання, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом, необхідну для виконання територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Пункт 13 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» визначає як порушення законодавства про захист економічної конкуренції неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки. За таке порушення накладається штраф згідно із статтею 52 названого Закону.
З урахуванням установлених фактичних обставин справи та з огляду на наведені законодавчі приписи попередні судові інстанції дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для визнання оспорюваного рішення недійсним, а оскільки згідно із згаданою статтею 22 Закону України “Про Антимонопольний комітет України» воно є обов'язковим до виконання, - то й про наявність підстав для задоволення зустрічного позову.
Доводи касаційної скарги відповідних висновків не спростовують.
Всупереч думці скаржника, видання адміністративною колегією територіального відділення АМК згаданого розпорядження від 08.10.2007 № 04-25/2007 “Про початок розгляду справи» не звільняло Товариство від обов'язку щодо надання інформації на вимогу відповідного відділення. Така думка не лише не ґрунтується на жодному законодавчому приписові, у тому числі й статті 19 Конституції України (на яку посилався скаржник), але й суперечить вимогам наведених норм матеріального права -пункту 5 частини першої статті 17, статтям 22 і 221 Закону України “Про Антимонопольний комітет України», Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, за якими інформація витребовується (та подається) при розгляді органом Антимонопольного комітету України як заяв, так і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. До того ж законодавство України не уповноважує суб'єкта господарювання, в даному разі Товариство, на власний розсуд вирішувати, чи стосується витребувана головою територіального відділення АМК у межах його повноважень інформація певного питання, чи є вона необхідною для вирішення останнього та чи зникла підстава для її надання.
З урахуванням наведеного визначених підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.
Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Рішення господарського суду Закарпатської області від 03.06.2008 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2008 зі справи № 8/71 залишити без змін, а касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Агропромислова група “Закарпатський сад» -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов