21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
21 грудня 2006 р. Справа № 5/440-06
за адміністративним позовом:
Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Вінниця
до: СВК “ім. Суворова», с. Троща Липовецького р-ну Вінницької області
про стягнення 7266-66 грн.
Суддя Бенівський В.І.
При секретарі: В. Деркач
Представники
Від позивача - Балтянський В.С. доручення від 11.12.06 р.
Від відповідача - арбітражний керуючий Лещенко А.М.
місце розгляду справи: приміщення суду к. 1102
На розгляд господарського суду Вінницької області подано адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Вінниця до СВК “ім.Суворова», с. Троща Липовецького р-ну Вінницької області про стягнення 7266-66 грн.
В поданій заяві позивач посилається на такі обставини:
Відповідно до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»відповідачеві встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, що становить 3 робочих місця, а відповідно звіту про зайнятість інвалідів за 2ОО5 р відповідачем було створено 1 робоче місце для інвалідів.
Згідно рядка О2 Звіту Форми 10 ПІ чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється відповідно до п.п. 3.3.1- 3.3.3 Інструкції статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві затвердженої наказом Мінстату України від О7.О7.1995 року №171 та Інструкції щодо заповнення форми 10 ПІ поштова -річна Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" , затвердженою наказом Мінпрці України 29.12. 2004 року № 338 шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців за період з початку року .
Середньоспискова чисельність інвалідів-штатних працівників, які були зайняті на підприємстві відповідно до звіту Форми 10 ПІ у 2ОО5 році становить: 1
1 чоловік .
Кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів, встановлених нормативом на 2ОО5 рік становить: 72 х 0,04 = 3 робочих місця.
Відповідач не забезпечив встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а тому згідно ст.20 зазначеного Закону повинен був перерахувати Вінницькому обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів до 15 квітня 20О6 р. кошти у розмірі середньорічної зарплати за 2ОО5 рік за кожне робоче місце не зайняте інвалідом, що становить 7266-66 грн. за 2 нестворені робочі місця для інвалідів.
Липовецький районним центр зайнятості листом від 23.06.2006р № 02-18/811 повідомив відділення Фонду про те, що відповідач у 2ОО5 році не подав інформацію про потребу у працевлаштуванні інвалідів.
Враховуючи викладене, працевлаштування інвалідів у відповідача не здійснювалось з вини підприємства, яке не надало інформацію органам, які здійснюють працевлаштування інвалідів про вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, а тому позбавило зазначені органи можливості здійснити працевлаштування інвалідів, тому відповідальність за нестворення робочих місць для інвалідів покладається на підприємство.
Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів затвердженого постановою КМУ від 26 вересня 2002 року № 1434 Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства та підпорядковується йому.
Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум адміністративно -господарських санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів. Суми адміністративно -господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.
В зв*язку з цим порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Враховуючи те, що у добровільному порядку відповідач адміністративно-гос подарських санкцій не сплатив, сума боргу становить 7266-66 грн. борг полягає стягненню у судовому порядку.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази, суд вбачає, що слід відмовити в задоволенні адміністративного позову.
Так, 14.01.05 р. господарським судом порушено справу № 5/35-05 про банкрутство відповідача. 05.03.05 р. в газеті “Голос України» № 42 було надруковано про це оголошення.
Відповідно до вимог ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» конкурсні кредитори мали подати до суду в 30-денний термін від дня оголошення свої письмові заяви з вимогами до боржника.
Вимоги позивача до боржника виникли в 2005 році, ще до порушення провадження у справі № 5/35-05, тому позивач є конкурсним кредитором, який не подав відповідної заяви в 30-ти денний термін з дня публікації оголошення.
Виходячи з зазначеної статті вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними.
Cлід зазначити, що відповідно до ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції.
В судовому засіданні за згодою позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задовленні адміністративного позову відмовити.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ст. 186 КАС України:
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Відповідно до ст. 254 КАС України :
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова складена в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - 25 грудня 2006 р.
Суддя Бенівський В.І.