Головуючий у 1 інстанції - суддя Гончарова І. А.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
21 січня 2009 року справа № 2-а-21182/08/1270
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронової Г. М. Старосуд М. І. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю
від відповідача:
не з'явився, в скарзі зазначив про розгляд справи за відсутністю представника
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 22 жовтня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-21182/08 (суддя Гончарова І. А.)
за позовом
ОСОБА_1, смт. Нижнє
до
Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області
про
визнання протиправної бездіяльності, зобов'язання виплатити підвищення до пенсії за віком
Позивач звернувся 23 вересня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 2-3) до Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області (далі по тексту - УПФУ в м. Первомайську Луганської області) про визнання протиправної бездіяльності УПФУ в м. Первомайську Луганської області щодо відмови в виплаті підвищення до пенсії протягом липня-грудня 2007 року та січня-липня 2008 року, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язання УПФУ в м. Первомайську Луганської області виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 1 липня 2007 року по 31 липня 2008 року в сумі 1402 грн. 30 коп., зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області в подальшому при підвищенні встановленого законом розміру прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, збільшувати з дня встановлення нового розміру вказаного прожиткового мінімуму розмір підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року (арк. справи 13) позовні вимогиОСОБА_1 задоволені частково. Суд першої інстанції визнав неправомірною відмову УПФУ в м. Первомайську Луганської області у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком, зобов'язав УПФУ в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, стягнув з Державного бюджету на користь позивача судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп., у задоволенні решти позовних вимог відмовив за необгрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Позивачем 19 січня 2009 року через канцелярію Донецького апеляційного адміністративного суду була надана заява про розгляд справи за його відсутністю (арк. справи 28).
Відповідач зазначив в апеляційній скарзі про розгляд справи за відсутністю представника (арк. справи 17-18).
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1 згідно паспорту НОМЕР_1, виданого Золотівським ВМ Первомайського МВ УМВС України в Луганській області (арк. справи 4), народилася 4 серпня 1936 року, тобто станом на 2 вересня 1945 року їй було 8 років. Статус позивача як дитини війни підтверджується довідкою (арк. справи 5).
Позивач зазначив, що має право на доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що відсутні нормативні акти згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Колегія суддів з приводу спірних правовідносин щодо неотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни за 2007 - 2008 роки зазначає наступне.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є вірним.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.
Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп. (91 грн. 26 коп. (410 грн. 06 коп. х 30 % : 31 день) х 23 дня (період з 9 липня 2007 року по 31 липня 2007 року) + 246 грн. 04 коп. (410 грн. 06 коп. х 2 місяці х 30 %) + 373 грн. 60 коп. (415 грн. 11 коп. х 3 місяці х 30).
Як вбачається з позову, до стягнення була заявлена сума 735 грн. 30 коп. підвищення до пенсії за липень-грудень 2007 року, суд першої інстанції надав оцінку цим вимогам, але в резолютивній частині нічого не визначив. З огляду на те, що сума підвищення до пенсії за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року 710 грн. 90 коп., то в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а постанова - зміні.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при цьому зміни
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Суд першої інстанції правильно визначив, виходячи з рішення Конституційного суду N 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, що передбачене статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком діяло з 22 травня 2008 року.
За приписами статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-VI для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць: з 1 квітня 2008 року по 30 червня 2008 року в розмірі 481 грн., з 1 липня 2008 року по 30 вересня 2008 року в розмірі 482 грн., з 1 жовтня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 498 грн. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 22 травня 2008 року - 144 грн. 30 коп. (481 грн. х 30%), з 1 липня 2008 року - 144 грн. 60 коп. (482 грн. х 30%).
Стосовно позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача по невиплаті позивачу підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся 19 вересня 2008 року до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії як дитині війни (арк. справи 7), відповідач листом від 19 вересня 2008 року (арк. справи 6) відмовив в перерахунку підвищення до пенсії за заявою позивача, тобто мають місце протиправні дії, питання про визнання яких протиправними позивач не ставив.
Частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Суд першої інстанції обґрунтував вихід за межі позовних вимог в частині визнання незаконними дій відповідача щодо відмови в виплаті позивачу підвищення до пенсії наявністю в матеріалах справи доказів звернення позивача про захист свого права на виплату підвищення до пенсії, відповіді відповідача на таке звернення, рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007.
Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання неправомірною відмову УПФУ в м. Первомайську Луганської області у перерахунку та виплаті позивачу підвищення до пенсії за віком.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Стосовно позовних вимог позивача - зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області в подальшому при підвищенні встановленого законом розміру прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб, збільшувати з дня встановлення нового розміру вказаного прожиткового мінімуму розмір підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», колегія суддів погоджується з відмовою судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки в межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов'язання Управління Пенсійного фонду в подальшому робити перерахунок пенсії з її збільшенням згідно змін, що будуть вноситися до законодавства, є безпідставним, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні або зміненні в сторону зменшення шляхом внесення змін до закону.
Частиною 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено дві вимоги, тому враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, сплаченого за квитанцією № 159 від 19 вересня 2008 року (арк. справи 1), яка повинна бути стягнута на користь позивача складає 1 грн. 70 коп.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтею 24, частиною 1 статті 94, статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21182/08 задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21182/08 змінити.
Змінити абзац 2 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21182/08, виклавши в наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 710 грн. 90 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України та з 22 травня 2008 року».
Змінити абзац 4 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21182/08, виклавши в наступній редакції:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1 грн. 70 коп.».
В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21182/08 залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 21 січня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді: /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ М.І.Старосуд
З оригіналом згідно:
Суддя В.Г.Яманко