Головуючий у 1 інстанції - суддя Смішлива Т. В.
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
21 січня 2009 року справа № 2-а-21776/08/1270
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26, 3 корпус
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання:
Міронової Г. М. Старосуд М. І. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
не з'явився, повідомлений належним чином,
від відповідача:
не з'явився, повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від 6 листопада 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-21776/08 (суддя Смішлива Т. В.)
за позовом
ОСОБА_1, сел. Краснолуцьке
до
Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області
про
зобов'язання здійснити виплату підвищення до пенсії за віком
Позивач звернувся 26 вересня 2008 року 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 3-6) до Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області (далі по тексту - УПФУ в м. Красному Лучі Луганської області) про зобов'язання УПФУ в м. Красному Лучі Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії за віком за 2006 - 2007 роки в розмірі 2733 грн. 30 коп.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2008 року (арк. справи 17) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Суд першої інстанції визнав протиправною бездіяльність УПФУ в м. Красному Лучі Луганської області щодо відмови у виплаті позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, зобов'язав УПФУ в м. Красному Лучі Луганської області нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, стягнув з державного бюджету України судові витрати в сумі 0, 85 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовив за необгрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Сторони про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді не скористалися.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1. згідно паспорту НОМЕР_1, виданого Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області області 4 листопада 1996 року (арк. справи 7), народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто станом на 2 вересня 1945 року йому було 7 років. Статус позивача як дитини війни підтверджується посвідченням (арк. справи 8).
Позивач зазначив, що має право на доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком.
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що відсутні нормативні акти згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Колегія суддів з приводу спірних правовідносин щодо неотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни за 2006 - 2007 роки зазначає наступне.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є вірним.
Згідно частини 2 статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року N 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року - 380 грн., з 1 квітня 2007 року - 410 грн. 06 коп., з 1 жовтня 2007 року - 415 грн. 11 коп. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" складає: з 9 липня 2007 року - 123 грн. 02 коп., з 1 жовтня 2007 року - 124 грн. 53 коп.
Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп. (91 грн. 26 коп. (410 грн. 06 коп. х 30 % : 31 день) х 23 дня (період з 9 липня 2007 року по 31 липня 2007 року) + 246 грн. 04 коп. (410 грн. 06 коп. х 2 місяці х 30 %) + 373 грн. 60 коп. (415 грн. 11 коп. х 3 місяці х 30).
Як вбачається з позову, до стягнення була заявлена сума 2733 грн. 30 коп. підвищення до пенсії за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року. З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення підвищення до пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710 грн. 90 коп. за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та судом першої інстанції була надана оцінка цим вимогам, але в резолютивній частині нічого не визначене, то в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, а постанова - зміні.
Стосовно визнання протиправної бездіяльності УПФУ в м. Красному Лучі Луганської області щодо відмови у виплаті позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату підвищення до пенсії як дитині війни, відповідач листом від 12 вересня 2008 року (арк. справи 9) відмовив в перерахунку підвищення до пенсії за заявою позивача, тобто мають місце протиправні дії, питання про визнання яких протиправними позивач не ставив, тому в цій частині постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність бюджетного фінансування в обсязі передбаченому Законом України "Про соціальний захист дітей війни" для здійснення соціальних виплат, з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Виходячи з вищевикладеного, з врахуванням приписів частини 1 статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішена справа, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, що обумовлює зміну постанови суду першої інстанції.
Керуючись статтею 24, частиною 1 статті 94, статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21776/08 задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду 6 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21776/08 змінити.
Виключити абзац 2 з резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду 6 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21776/08.
Вважати абзаци 3, 4, 5, 6, 7 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду 6 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21776/08 абзацами 2, 3, 4, 5, 6.
Змінити абзац 2 резолютивної частини постанови Луганського окружного адміністративного суду 6 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21776/08, виклавши в наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1 виплату підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 710 грн. 90 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України».
В іншій частині постанову Луганського окружного адміністративного суду 6 листопада 2008 року по адміністративній справі № 2-а-21776/08 залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 21 січня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді: /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ М.І.Старосуд
З оригіналом згідно:
Суддя В.Г.Яманко