Справа № 22-а-13245/08 Суддя 1-ї інстанції Могильницький М.С.
Суддя - доповідач Сухарьок М.Г.
5 грудня 2008 року м. Донецьк
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Сухарька М.Г.
суддів Білак С.В.,
Гаврищук Т.Г.
при секретарі Безруковій В.М.
за участі сторін ОСОБА_1
представника позивачаОСОБА_2.
представника відповідача Новак Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року по справі № 2-а-13749/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську Донецької області про зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії за вислугу років у розмірі, встановленому діючим законодавством з 1 листопада 2007 р.
Свої вимоги мотивує тим, що, має загальний стаж роботи у закладах охорони здоров'я з 1975р. по 2006 р на посаді дієтсестри, що дає право на отримання пенсії за вислугу років, у лютому 2006 р. вийшла на пенсію і з того часу отримувала пенсію за вислугу років.
З листопада 2007 р. виплату пенсії відповідачем було припинено. УПФУ Слов'янську Донецької області пояснило свої дії тим, що позивачка не має права на отримання пенсії за вислугу років, тому що, як вважає відповідач, згідно з розділом 1.4 Номенклатури закладів охорони здоров'я, затвердженої Міністерством охорони здоров'я України, санаторно-курортні заклади не передбачають пансіонати, а тому її робота за період з 1980р. по 1993 р. до стажу, що дає право на отримання пенсії за вислугою років, не зараховується.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволений у повному обсязі.
Відповідач не погодився із зазначеною постановою та подав апеляційну скаргу, в якій він просив постанову суду скасувати, відмовивши позивачу в задоволенні його позовних вимог у повному обсязі. Свої вимог відповідач мотивує порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме розділу 1.4 "Санітарно-курортні заклади" Номенклатури закладів охорони здоров'я, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28 жовтня 2002 р. №385.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги викладені в апеляційній скарзі залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно із ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення" пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
У відповідності до ст. 55 вказаного Закону такими працівниками є працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Позивач, ОСОБА_1, в період з 11 липня 1975 р. по 1 лютого 2006 р. працювала на посадах медичної сестри та дієтсестри, в тому числі, з 6 червня 1980 р. по 1 квітня 1993 р. - на посаді дієтсестри в пансіонаті "Донець".
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про курорти" санаторно-курортні заклади - це заклади охорони здоров'я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують подання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.
Санаторно-курортні заклади створюються в порядку, передбаченому статтею 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я та іншими нормативно-правовими актами.
Перелік видів санаторно-курортних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я.
Напрями спеціалізації санаторно-курортних закладів визначаються центральним органом виконавчої влади з охорони здоров'я з урахуванням лікувальних властивостей природних лікувальних ресурсів курортів.
Типове положення про санаторно-курортний заклад затверджується Кабінетом Міністрів України.
У відповідності з п.1 Постанови КМУ №805 від 11.07.2001 року «Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад" санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров'я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.
На підставі п.8 зазначеної Постанови санаторії створюються для лікування захворювань органів кровообігу, травлення, обміну речовин, хвороб нервової системи, опорно-рухового апарату, органів дихання нетуберкульозного характеру, жіночої статевої сфери, шкіри, нирок, сечовивідних шляхів тощо.
Згідно розпорядження Слов'янської територіальної ради з управління курортними профспілками №121 від 19.09.1979 року Слов'яногірське об'єднання будинків відпочинку, до якого позивач прийшла на роботу, з 01.01.1980 року реорганізоване в об'єднання санаторно-курортних закладів у складі санаторію «Сонячний" для лікування хворих з хворобами органів кровообігу та нервової системи і пансіонату «Донець" для лікування батьків з дітьми з хворобами органів кровообігу та нервової системи.
Постановою колегії Української республіканської ради з управління курортами профспілок від 20.06.1979 року було прийнято рішення про перепрофілювання з 01.01.1980 року будинку відпочинку «Донець" у пансіонат з лікуванням.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обгрунтованного висновку та задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Судова колегія вважає, що рішення першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду є законною і обґрунтованою.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 2, 11, 21, 70, 71, 159, 160, 184, 195, 196, 198 - 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року по справі № 2-а-13749/08 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Слов'янську Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 3 вересня 2008 року по справі № 2-а-13749/08 - залишити без змін.
Ухвала постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частин в судовому засіданні 5 грудня 2008 року.
Ухвала виготовлена у повному обсязі 10 грудня 2008 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий: Сухарьок М.Г.
Судді: Білак С.В.
Гаврищук Т.Г.