Ухвала від 19.12.2008 по справі 22-а-13390/08

Суддя І інстанції- Мясоєдова С. С.

Суддя-доповідач - Малашкевич С. А.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

«19» грудня 2008 року справа № 22-а-13390/08

м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Малашкевича С. А.

суддів Геращенко І. В., Арабей Т. Г.

при секретарі судового засідання Літвіновій Л. О.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача - не прибули

розглянувши апеляційну скаргу

УПСЗН Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області, Головного Управління ДКУ в Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду

від

09 червня 2008 року

по адміністративній справі

№ 2-а-2453/08

за позовом

ОСОБА_1

до третя особа про

УПСЗН Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області Головного Управління ДКУ в Луганській області визнання дій незаконними, зобов'язання до перерахунку і стягнення разової грошової допомоги до 5 травня та на оздоровлення

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою (з урахуванням уточнень) до УПСЗН Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області, третя особа - ГУ ДКУ в Луганській області про визнання дій незаконними, зобов'язання до перерахунку і стягнення разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в сумі 2920,48 грн. та на оздоровлення за 2007 рік в сумі 2180 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2008 року у справі № 2-а-2453/08 позовОСОБА_1задоволений в повному обсязі.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає зазначене рішення суду першої інстанції незаконним та необгрунтованим.

Третя особа - ГУ ДКУ в Луганській області надала заяву від 12.11.08 р. № 14-07/6081 про приєднання до апеляційної скарги, в якій підтримала вимоги апеляційної скарги відповідача, зокрема просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09 червня 2008 року у справі № 2-а-2453/08 та прийняти нову постанову, в якій відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. Окрім того, просить розглянути справу без участі його представника.

Відповідно до ст. 192 КАС України, особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов»язки, у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду мають право приєднатися до апеляційної скарги, підтримавши її вимоги.

Від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника.

Позивач в запереченнях на апеляційну скаргу доводи скарги заперечив, просив останню залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги, вважає останні необґрунтованими, а постанову суду першої інстанції такою, що підлягає залишенню без змін з наступних підстав.

Апеляційним судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, є інвалідом 2 групи, у зв»язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивач має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.

Фактично позивач отримав від відповідача в 2007 році - 360 грн.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку, у тому числі, органів державної влади.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 2, 3 ст. 22 Конституції України передбачено, що «Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів, або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод».

Правовий статус інвалідів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ч. 5 ст. 13 цього Закону щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком.

Колегія суддів вважає неправомірним довід заявника скарги щодо правомірності застосування у 2007 році розміру таких виплат, встановленому п. 13 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якого у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень; учасникам бойових дій - 280 гривень; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною - 450 гривень; членам сімей загиблих та дружинам (чоловікам) померлих інвалідів війни та дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни - 150 гривень; учасникам війни - 55 гривень, оскільки положення зазначеної норми Закону - визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України у справі № 6-рп від 09.07.2007 року.

Таким чином, відповідач не довів правомірність дій щодо нарахування позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік в розмірах, встановлених Законом України “Про Державний бюджет на 2007 рік», а не в розмірі, встановленому Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивачу фактично щорічна допомога на оздоровлення за 2007 рік виплачена у розмірі - 120 грн. відповідно до положень Постанови Кабінету Міністрів України від від 12.07.05 р. № 562.

Як вважає заявник скарги, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення треба керуватись розміром такої допомоги, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 48 спеціального Закону щорічна допомога на оздоровлення сплачується органами соціального захисту населення за місцем проживання громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, якою затверджений Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, встановлено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, відповідач є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з державного бюджету та нього покладений обов'язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів вважає необґрунтованим застосування відповідачем при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення розміру таких виплат, який встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме у розмірі 120 грн.

Статтею 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щорічна допомога на оздоровлення особам, зокрема, інвалідам І-ІІ групи 1 категорії - у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, ІІІ групи - у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Тобто, нормами спеціального Закону визначений розмір щорічної допомоги як величина, кратна розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на час здійснення виплати.

Всупереч нормам спеціального закону, зазначеною постановою встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно частини 4 статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу у відповідності до пункту 2 Указу Президента України “Про Єдиний державний реєстр нормативних актів» від 27.06.1996 року стосовно преюдиції нормативних актів.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню норми ст. 48 Закону “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки, а не вказана Постанова КМУ.

Конституція - Основний Закон України і має найвищу юридичну силу, а тому колегія суддів приходить до висновку, що у зазначеній ситуації, суд першої інстанції вірно застосував конституційні положення щодо пільг, компенсацій і гарантій, які Держава надає громадянам.

Таким чином, дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 р. у розмірі п»яти мінімальних заробітних плат, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправними та стягнув недоплачену суму такої допомоги за 2007 роки у розмірі 2180 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 71, 160, 167, 192, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу УПСЗН Новопсковської районної державної адміністрації в Луганській області, Головного Управління ДКУ в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.08 р. у справі № 2-а-2453/08 - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 09.06.08 р. у справі № 2-а-2453/08 - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні. Ухвала у повному обсязі складена 24 грудня 2008 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий С. А. Малашкевич

Судді І. В. Геращенко

Т. Г. Арабей