Головуючий у 1 інстанції - суддя Чиркін С. М
Суддя-доповідач - Яманко В. Г.
Україна
Іменем України
21 січня 2009 року справа № 2-а-15092/08/1270
зал судового засідання № 2 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Яманко В. Г.
суддів: при секретарі судового засідання
Міронова Г. М. Старосуд М. І. Білоус К. І.
за участю представників:
від позивача:
не з'явився, надана заява про розгляд справи за відсутності позивача,
від відповідача:
не з'явився, надана заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, смт. Станиця Луганська
на постанову Луганського окружного адміністративного суду
від
2 жовтня 2008 року
по адміністративній справі
№ 2-а-15092/08 (суддя Чиркін С. М.)
за позовом
ОСОБА_1, сел. Плотіна
до
Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, смт. Станиця
про
визнання незаконною бездіяльності, зобов'язання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни
Позивач звернувся 23 липня 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою (арк. справи 2-5) до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, смт. Станиця (далі по тексту - УПФУ в Станично-Луганському районі) про визнання бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 1 січня 2006 року, зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2006 - 2007 роки, зобов'язання відповідача визначити заборгованість, яка утворилися внаслідок недоплати підвищення до пенсії та здійснити індексування суми виплат за весь час прострочення, а також з нарахуванням 3 % річних від простроченої суми, з 1 січня 2006 року, стягнення з відповідача проіндексованої суми боргу, зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати виплату підвищення до пенсії як дитині війни.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2008 року (арк. справи 25-27) позовні вимоги ОСОБА_1. були задоволені частково. Суд першої інстанції визнав незаконною бездіяльність УПФУ в Станично-Луганському районі з невиплати підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року; зобов'язав УПФУ в Станично-Луганському районі здійснити ОСОБА_1. здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як прийняту з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Позивач та відповідач надали через канцелярію суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Колегія суддів зазначає, що з врахуванням частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний перегляд постанови суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційної скарги відповідача.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Закон України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18 листопада 2004 року (зі змінами та доповненнями станом на час розгляду спірних правовідносин), який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлює правовий статус дітей війни та визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 1 вказаного закону передбачено, що дитина війни це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Згідно посвідчення (арк. справи 6) ОСОБА_1 має статус дитини війни.
Відповідач в апеляційній скарзі посилався на відсутність нормативних актів згідно яких органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати заявлену позивачем доплату до пенсії як дитині війни.
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-IV, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року N 3367-IV, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
З огляду на те, що положення статті 110 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та відповідно правильно відмовив в задоволенні позову в цій частині.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про визнання права позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року є вірним.
З врахуванням вищевикладеного, а також того, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявами про виплату підвищення до пенсії як дитині війни та відповідно відсутні відповіді відповідача на такі звернення, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо визнання неправомірними бездіяльності відповідача щодо не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції справа вирішена з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлює залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтею 24, частиною 1 статті 94, статтями 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі, смт. Станиця на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-15092/08 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 2 жовтня 2008 року по адміністративній справі № 2-а-15092/08 - без змін.
Повний текст ухвали складений, підписаний колегією суддів у нарадчій кімнаті та проголошений в судовому засіданні 21 січня 2009 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення в повному обсязі.
Головуючий: /підпис/ В.Г.Яманко
Судді: /підпис/ Г.М.Міронова
/підпис/ М.І.Старосуд