справа № 2-а-4395/08
категорія статобліку-60
10 вересня 2008 року м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В.М.
при секретарі Середа А.О.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Глушко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3021 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення матеріальних збитків,-
19 травня 2008 року ОСОБА_1 звернувся із адміністративним позовом до військової частини 3021, в якому просить:
- визначити протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень військової частини 3021 у вигляді невиплати позивачу грошової компенсації за продовольче забезпечення;
- стягнути з військової частини 3021 на користь позивача матеріальні збитки за не отримане продовольче забезпечення у розмірі 31834 грн. 55 коп.;
- визначити протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень військової частини 3021 у вигляді невиплати позивачу грошової компенсації за речове забезпечення;
- стягнути з військової частини 3021 на користь позивача матеріальні збитки за не отримане речове забезпечення у розмірі 1760 грн. 62 коп.;
- зобов'язати військову частину 3021 зробити перерахунки одноразової грошової допомоги за період календарної служби з 10.06.1997 року до моменту звільнення 01.09.2006 року;
- стягнути з військової частини 3021 на користь позивача невиплачену одноразову грошову допомогу;
- всі витрати пов'язані із розглядом цього позову покласти на відповідача.
В судовому засіданні позивач підтримав позов в повному обсязі, посилаючись на те, що він звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому вказав, що з 10 червня 1997 року по 01 вересня 2006 року проходив військову службу у військовій частині 3021, починаючи з посади командира 2 взводу контролерів спеціальної комендатури частини ( з охорони ядерного палива та спеціальних вантажів при їх перевезенні ) та закінчуючи оперативним черговим чергової служби штабу частини, останніх п'ять років у військовому званні майор, знаходився на всіх видах тилового забезпечення. Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 14 серпня 2006 року № 55 о\с звільнений у запас по ст. 63 п. "В" ( за станом здоров'я ). Та з 01 вересня 2006 року наказом командира військової частини 3021 № 172 виключений зі списків військової частини, з правом носіння військової форми одягу. На час звільнення зі служби з позивачем не був проведений розрахунок, а саме ОСОБА_1 не отримав одноразову грошову допомогу при звільненні та грошову компенсації замість речового майна, продовольчого забезпечення.
Представник відповідача позовні вимоги визнав в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлене наступне.
Позивач ОСОБА_1 з 10 червня 1997 року по 01 вересня 2006 року проходив військову службу у військовій частині 3021 ВВ МВС України і знаходився на всіх видах тилового забезпечення. Наказом командувача внутрішніх військ МВС України від 14 серпня 2006 року № 55 о\с звільнений у запас по ст. 63 п. "В" ( за станом здоров'я ). Та з 01 вересня 2006 року наказом командира військової частини 3021 № 172 виключений зі списків військової частини, з правом носіння військової форми одягу.
Відповідно до ч.2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"
Однак, статтею 188 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що військовослужбовцям у разі повторного звільнення зі служби грошова допомога, передбачена пунктом 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не виплачується за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на отримання цієї допомоги.
Судом встановлено, що відповідач до 1997 року вже звільнявся з військової служби і йому була виплачена грошова допомога при звільненні. У зв'язку з цим суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.
Дійсно, статтею 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року гарантувалось військовослужбовцям право на одержання за рахунок держави грошового забезпечення, а також на речове майно і продовольчі пайки або, за їх бажанням, грошову компенсацію замість них.
Але згідно з Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року було призупинено дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Військовослужбовці військової частини 3021 не відносяться до переліку військовослужбовців відносно яких дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не призупинено.
Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року є чинним, його не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку.
Також, незважаючи на те, що представник відповідача позов визнав, суд у відповідності до ч.4 ст.112 КАС України не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.
На підставі вищевикладеного суд доходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 122, 162 КАС України, суд,-
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини 3021 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 15 вересня 2008 року.
Суддя В.М.Олійник