Справа № 346/271/13-ц
Провадження № 22ц/779/1688/2013
Категорія 53
Головуючий у 1 інстанції Калинюк О.П.
Суддя-доповідач Матківський Р.Й.
02 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.
секретаря Турів О.М.
з участю позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Спільного Українсько-Ізраїльського підприємства ТзОВ «Лісова компанія «Лаванда» про стягнення заборгованої заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, з апеляційною скаргою директора Спільного Українсько-Ізраїльського підприємства ТзОВ «Лісова компанія «Лаванда» на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 березня 2013 року,-
У січні 2013 року із зазначеним позовом в суд звернувся ОСОБА_2, щоб ухвалити рішення, яким стягнути з спільного Українсько-Ізраїльського підприємства ТзОВ «Лісова компанія «Лаванда» на його користь заборговану заробітну плату за березень-квітень 2012 року в розмірі 1770,17 гривень, середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 13 254, 03 гривень по день фактичного розрахунку та моральну шкоду в розмірі 500 гривень.
Заявлені вимоги обґрунтував тим, що 17 квітня 2012 року звільнений з роботи за власним бажанням, проте відповідач не провів з ним повний розрахунок в день звільнення. З квітня 2012 року звертався до адміністрації підприємства виплатити належні йому при звільнення суми, однак йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю коштів. Вважає, що відповідач повинен виплатити йому заборговану заробітну плату та середній заробіток за весь час затримки починаючи з 18 квітня 2013 року по день фактичного розрахунку.
Крім того, невиплата розрахункових сум у термін, визначених законом спричинила моральні страждання позивача.
Заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду від 29 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто із спільного Українсько-Ізраїльського підприємства ТзОВ «Лісова компанія «Лаванда» на користь ОСОБА_2 1770, 17 гривень невиплаченої заробітної плати за березень-квітень 2012 року, 12 656, 48 гривень середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 18 квітня 2012 року до 29 березня 2013 року, 300 гривень морального відшкодування та 750 гривень витрат на правову допомогу. В решті позовних вимог відмовлено.
На дане рішення директор Спільного Українсько-Ізраїльського підприємства ТзОВ «Лісова компанія «Лаванда» подав апеляційну скаргу, просив його скасувати в частині стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати за період з 18 квітня 2012 року по 29 березня 2012 року.
Апелянт вимоги скарги обґрунтував тим, що рішення є незаконним, необґрунтованим, суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи.
Вважає, що ОСОБА_2 будучи звільненим 17 квітня 2012 року звернувся до суду тільки через 10 місяців, тобто пропустив строк звернення до суду.
Вислухавши суддю-доповідача, позивача, який вимоги скарги не визнав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Відповідач за обставинами справи не заперечив, що після звільнення позивача 17 квітня 2012 року, йому не виплачена заробітна плата за березень та квітень 2012 року.
Статтею 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Судом встановлено, що 17 квітня 2012 року згідно наказу №17-к від 02 квітня 2012 року ОСОБА_3 звільнений із посади помічника оператора котельні цеху №2 на підставі п.1 ст. 38 КЗпП за власним бажанням (а.с. 5).
Крім того, відповідно до роз'яснень, що містяться в ч. 5 п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.
Судом першої інстанції встановлено, що виплата всіх належних позивачу від роботодавця сум не проведена з часу звільнення до часу ухвалення рішення у справі, що підтверджується листом територіальної державної інспекції з питань праці в Івано-Франківській області, а тому доводи апелянта про пропуск позивачем строку звернення до суду не заслуговують на увагу.
Відсутність коштів у підприємства не може бути підставою для звільнення від відповідальності.
При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.
Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу директора Спільного Українсько-Ізраїльського підприємства ТзОВ «Лісова компанія «Лаванда» на заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 березня 2013 року відхилити.
Заочне рішення Коломийського міськрайонного суду від 29 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий Р.Й. Матківський
Судді І.В. Бойчук
Л.В. Ясеновенко