Справа № 0907/2-7081/2011
Провадження № 22ц/779/1877/2013
Категорія 53
Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
30 липня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Фединяка В.Д.
суддів: Матківського Р.Й., Ясеновенко Л.В. секретаря Драганчук У.М.
з участю ОСОБА_2
представника ПАТ «Райффазен Банк Аваль»
Чабан Ю.В.
третьої особи ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Райффазен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні з роботи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 6 червня 2013 року, -
У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом і з врахуванням уточнених позовних вимог, зазначав, що з 2 вересня 2008 року перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Райффазен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції на посаді головного юрисконсульта відділу з проблемних кредитів і 5 серпня 2009 року був звільнений з роботи за згодою сторін.
Посилаючись на те, що у день звільнення з роботи за період з 25.05.2009 року по 29.05.2009 року йому не було виплачено заробітну плату у розмірі 880 грн.83 коп., просив стягнути з відповідача заборговану заробітну плату та 159643 грн. 95 коп. середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні з роботи та судові витрати.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 6 червня 2013 року ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового про задоволення позову, вказуючи на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, дав неправильну оцінку поданим доказам, допустив порушення норм матеріального і процесуального права й ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, суд не врахував того, що заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати з 25.05.2009 року по 29.05.2009 року він не писав, його підпис на такій заяві підроблений і підтверджується висновком експерта від 06.03.2012 року. Крім цього, зазначає, що відповідачем не надсилався йому акт про відмову в ознайомленні наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити цю скаргу.
Представник ПАТ «Райффазен Банк Аваль» Чабан Ю.В. і третя особа ОСОБА_5 апеляційну скаргу не визнали, вважають рішення суду законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст. 303 ЦПК України наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову ОСОБА_2 у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні позивача з роботи, в день звільнення було виплачено всі суми, що належали йому від ПАТ «Райффазен Банк Аваль».
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Встановлено, що ОСОБА_2 з 2 вересня 2008 року перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством «Райффазен Банк Аваль» в особі Івано-Франківської обласної дирекції на посаді головного юрисконсульта відділу з проблемних кредитів і 5 серпня 2009 року був звільнений з роботи за згодою сторін.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно меморіального ордера №024/200-73 від 5 серпня 2009 року ОСОБА_2 при звільненні з роботи в день звільнення отримав всі суми, що належать йому від ПАТ «Райффазен Банк Аваль».
Як убачається з матеріалів справи, з 16 червня 2010 року ОСОБА_2 оспорює розмір сум належних йому при звільненні з роботи посилаючись на те, що в день звільнення відповідачем йому не виплачено заробітну плату за період роботи з 25.05.2009 року по 29.05.2009 року у розмірі 880 грн.83 коп., тому просив стягнути з відповідача заборговану заробітну плату та 159643 грн.95 коп. середнього заробітку за час затримки виплати належних сум при звільненні з роботи.
Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Судом установлено що з 25.05. по 29.05.2009 року позивач перебував у відпустці без збереження заробітної плати. Даний факт підтверджується наказом №174 від 25.05.2009 року адміністрації ПАТ «Райффазен Банк Аваль» про надання відпустки ОСОБА_2 без збереження заробітної плати, даними, які містяться: в акті від 25 травня 2009 року про ознайомлення позивача з вказаним наказом та його відмову поставити підпис про ознайомлення з наказом; в корегованому табелі обліку робочого часу за 01.06.2009 року за ведення якого відповідальним згідно наказу адміністрації відповідача був ОСОБА_2; акті перевірки №09-01-010/28 від 28 лютого 2011 року та №01-04/204 від 24 лютого 2011 року Територіальної державної інспекції праці у Івано-Франківській області: показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7
При встановленні вищевказаних фактів щодо їх достовірності судом не було порушено норм процесуального права, правильно застосовано норми матеріального права.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив доводи позивача, що він не перебував у відпустці без збереження заробітної плати, та як не писав заяви про надання відпустки без збереження заробітної плати, що підтверджується висновком експерта №09/03-693 від 06.03.2012 року, оскільки в сукупності із встановленими обставинами, які підтверджені доказами суд дав правильну оцінку щодо перебування позивача у такій відпустці та правильно відхилив вимоги останнього про виклик свідків з його сторони, так як зазначені ним свідки також є позивачами з приводу аналогічного спору.
Суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що судом не було витребувано письмових доказів з приводу виконання ним трудових обов'язків у період з з 25.05. по 29.05.2009 року, так як при тимчасовій присутності у цей період на робочому місці безпосереднім керівником йому не поручалось виконання роботи за трудовим договором і на нього не розповсюджувались правила внутрішнього розпорядку. Крім цього, ОСОБА_2 не оспорював розміру заробітної плати за травень 2009 року при отриманні заробітної плати у червні 2009 року, що свідчить про перебування ним у відпустці без збереження та не оспорює наказ №174 від 25.05.2009 року адміністрації ПАТ «Райффазен Банк Аваль» про надання відпустки без збереження заробітної плати.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
Колегія суддів вважає оскаржуване рішення по суті правильним і таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування цього рішення, за доводами апеляційної скарги не встановлено.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити. Рішення Івано-Франківського міського суду від 6 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.Д. Фединяк
Судді: Р.Й.Матківський
Л.В.Ясеновенко