Апеляційний суд Житомирської області
Справа №282/782/13-ц Головуючий у 1-й інст. Шидловський В.Б.
Категорія 23 Доповідач Миніч Т. І.
31 липня 2013 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Миніч Т.І.,
суддів: Трояновської Г.С.,
Забродського М.І., при секретарі судового
засідання Ямковій О.М.
з участю представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Хмільницьке"
на рішення Любарського районного суду від 1 липня 2013 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю „Хмільницьке", третя особа відділ Держземагенства в Любарському районі про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними,
У травні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом. Просили визнати недійсними договори оренди землі, укладені від їх імені з ТОВ „Хмільницьке" 09.08.2012 року. При цьому посилалися на те, що зазначені угоди не підписували, а належні їм земельні ділянки передали в оренду у 2009 році ТОВ „А.Т.К.".
Ухвалою суду від 1 липня 2013 року позов ОСОБА_5 залишений без розгляду на підставі поданої ним заяви (а.с.74,77).
Зазначена ухвала не оскаржується сторонами.
Рішенням Любарського районного суду від 1 липня 2013 року позов задоволено. Визнані недійсними договори оренди земельних ділянок від 09.08.2012 року, укладені: між ОСОБА_3 та ТОВ „Хмільницьке", реєстраційний номер 182310004001730; та між ОСОБА_4 і ТОВ „Хмільницьке", реєстраційний номер 182310004001731.Цим же рішенням стягнуто з ТОВ „Хмільницьке" на користь позивачів по 114,7 грн. понесених судових витрат.
У поданій апеляційній скарзі ТОВ „Хмільницьке" порушує питання про скасування зазначеного рішення з ухваленням нового - про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Зокрема, вважає, що законних підстав для визнання недійсними оспорюваних договорів відповідно до ст.228 ЦК не було. На думку апелянта суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст.288 ЦК.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оспорювані договори є недійсними, оскільки не відповідають вимогам закону, а саме, не було законних підстав для їх повторної державної реєстрації.
Проте, в повній мірі погодитися з такими висновками суду неможливо.
Відповідно до ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (ч.4 ст.124 ЗК України).
Однією з підстав державної реєстрації прав є договір, укладений у порядку, встановленому законом (п.1 ч.1 ст.19 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень").
З матеріалів справи вбачається, що 17.03.2009 року позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали належні їм земельні ділянки в оренду ТОВ „А.Т.К." терміном на п"ять років (а.с.4-8,14-18).
Ті ж самі земельні ділянки були передані позивачами в оренду ТОВ „Хмільницьке" на підставі договорів від 05.10. та від 11.10.2011 року терміном на один рік (а.с.45-57).
При вирішенні спору, суд не з"ясував, яким чином оскаржувані договори порушують права позивачів. Їх представник пояснив, що орендну плату за користування землею від відповідача вони отримали.
При цьому поза увагою суду залишилась та обставина, що попередній орендар - ТОВ „А.Т.К." про порушення своїх прав не заявляв та до участі в даній справі не притягнутий, хоча його інтереси в цій справі зачіпаються.
В обох випадках договори оренди пройшли державну реєстрацію у відділі Держземагенства в Любарському районі. Вказані обставини представник третьої особи визнав в суді, хоча докази про повторну реєстрацію не надані. Наданий до суду витяг з книги реєстрації записів про державну реєстрацію договорів оренди стосується реєстрації договорів, укладених позивачами з ТОВ „А.Т.К." (а.с.68-73).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги, що в обгрунтування своїх вимог позивачі посилалися на те, що оспорювані договори не підписували. Проте, на підтвердження цих обставин будь-яких доказів не надали.
Представник позивачів в апеляційному суді пояснив, що заявлені в суді первісні вимоги позивачі не змінювали та підтримували їх протягом всього розгляду справи. Такі твердження відповідають технічній фіксації судового процесу в суді першої інстанції.
Крім того, із змісту поданої до суду позовної заяви вбачається, що оспорювані угоди позивачі вважали нікчемними, проте обгрунтування такого твердження не навели.
Посилання позивачів в позові на ст.228 ЦК не заслуговує на увагу, оскільки з цієї підстави визнавати недійсними договори оренди немає підстав через недоведеність вини відповідача в незаконному їх укладенні.
Зазначені обставини судом першої інстанції не з"ясовувалися та не перевірялися.
Безпідставними, на думку апеляційного суду, є також посилання позивачів на неможливість скасування в інший спосіб державної реєстрації оспорюваних договорів, ніж визнання договорів недійсними з цих підстав. Такі доводи грунтуються на неправильному тлумаченні вимог закону та спростовуються положеннями ч.2 ст.26 та ст.30 Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", згідно яких дії або бездіяльність державного реєстратора є самостійним об"єктом оскарження в судовому порядку та рішення про державну реєстрацію може бути скасовано судом.
Інші підстави для визнання недійсними оспорюваних договорів відсутні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, реєстрація оскаржуваних договорів здійснена 05.08.2012 року. Договори оренди укладені терміном на один рік. Тобто, термін їх дії спливає 05.08.2013 року і на даний час актуальність цієї справи втрачена.
За таких обставин підстав для задоволення позову не було.
З огляду на наведене та відповідно до п.п.1,4 ч.1 ст.309 ЦПК оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,314,316 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Хмільницьке" задоволити.
Рішення Любарського районного суду від 1 липня 2013 року скасувати, ухваливши нове.
Відмовити ОСОБА_3, ОСОБА_4 в задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю „Хмільницьке", третя особа відділ Держземагенства в Любарському районі про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: