Справа № 2/1224/145/12
Провадження № 22ц/782/1967/13
23 липня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
Головуючого судді - Лозко Ю. П.
Суддів: Заіки В.В., Медведєва А.М.
При секретарі : Івасенко І.А.
За участю прокурора: Кудіної Т. А.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" на рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 березня 2013 року по цивільній справі за первісним позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", треті особи Служба у справах дітей Рубіжанської міської ради Луганської області, прокуратура м. Рубіжне, приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_5, Національний Банк України, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2011 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з вказаним позовом, в обгрунтування якого послався, що 31.05.2006 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником ВАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/0002/74/82021, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 100000,00 доларів США з виплатою процентів за його користування в розмірі 12% річних з кінцевим терміном повернення 30.05.2026 року. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором між банком та ОСОБА_3 31.05.2006 року було укладено договір іпотеки, предметом іпотеки якого був житловий будинок зі службовими будівлями АДРЕСА_1 Крім того позивач посилається на те, що в забезпечення виконання вказаного кредитного договору між банком та ОСОБА_4 31.05.2006 року було укладено договір поруки № 014/0002/74/82021/1, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язувався перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідати по зобов'язанням ОСОБА_3 за кредитним договором від 31.05.2006 року в повному обсязі.
Також позивач посилається на те, що у зв»язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 своїх зобов'язань по даному кредитному договору виникла заборгованість та 27.09.2010 року Банком було пред»явлено ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимоги про повне дострокове погашення кредиту та усіх нарахувань за ним, однак, вказані вимоги були ними проігноровані. У зв»язку з цим ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0002/74/82021 від 31.05.2006 року у загальній сумі 95 180,83 доларів США, що еквівалентно 758924,35 гривень, в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок зі службовими будівлями № 119-А по вулиці Трудовій в місті Рубіжне шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, виселити громадян, які мешкають у вказаному житловому будинку а також усіх інших осіб зареєстрованих за даною адресою, а також стягнути з відповідачів судові витрати в сумі 1820,00 гривень.
У вересні 2011 року ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічним позовом, в обґрунтування якого послалась на те, що кредитний договір № 014/0002/74/82021 від 31.05.2006 року був укладений з чисельними порушеннями норм чинного законодавства, а саме Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Цивільному кодексу України, а тому кредитний договір є недійсним, а недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Крім того зазначає, що у будинку мешкають неповнолітні діти ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, однак при укладенні кредитного договору 31.05.2006 року не було оформлено дозволу органу опіки і піклування на укладення договору іпотеки. Також, ОСОБА_3 вказує, що при перерахунку сплачених коштів по курсу долара до гривні на момент укладення договору, а не по курсу на момент виникнення заборгованості, її зобов'язання за кредитним договором у гривні виконані в сумі 376517,40 гривень і залишок складає всього 128482,60 гривні.
З урахуванням вказаного просить суд визнати недійсними пункт п.1.1 ( видача кредиту у доларах США) кредитного договору №014/0002/74\82021 від 31.05.2006 року; пункт 6.2 (незаконне підвищення процентної ставки банком в односторонньому порядку) договору про надання споживчого кредиту №014/0002/74\82021 від 31.05.2006 року; пункт п.п.3.7, 5.5, 9.2 договору про надання споживчого кредиту у частині примушення позичальника страхувати життя та майно; пункт 9.1 договору про надання споживчого кредиту у частині вираження пені в іноземній валюті. Визнати недійсним кредитний договір № 014/0002/74\82021 від 31 травня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Райффайзен банк Аваль». Визнати недійсним іпотечний договір від 31 травня 2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ « Райффайзен банк Аваль», посвідченого приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 Зобов'язати приватного нотаріуса Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано у іпотеку згідно вищезазначеного договору, зареєстрованого в реєстрі за № 1228 від 31.05.2006 року, а саме нерухоме майно - жилий будинок зі службовими будівлями АДРЕСА_1 Зобов'язати ПАТ «Райффайзен банк Аваль» прийняти від неї 128 482,60 гривень. Надати розстрочку для виконання зобов'язання, терміном на 182 місяці, при цьому щомісячний платіж буде складати 705 грн. 95 коп.
Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 березня 2013 року первісний позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0002/74/82021 від 31.05.2006 року в сумі 758924,35 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у сумі 1700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом та в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 березня 2013 року змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом Банку в особі Луганської обласної дирекції та задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судова колегія вважає, що судом вказані вимоги закону в повному обсязі не дотримано.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивача та стягуючи солідарно з відповідачів суму заборгованості, суд виходив з того, що відповідачкою належним чином не виконуються обов'язки за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню з неї, як боржника, та відповідача, як поручителя за договором поруки, солідарно, підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки не вбачається, оскільки об'єкт нерухомості за відповідачкою не зареєстрований і в ньому виконано перебудівлі, які не прийняті в експлуатацію, крім того, одночасне стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки не допускається.
Такі висновки суду є помилковими.
Згідно ч. 1 ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк згідно умов договору та закону. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається .
У відповідності зі ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі, кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Як передбачено ст.. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та порядку, що встановлені договором
Статтями 1050, 1052 ЦК України встановлено наслідки порушення позичальником умов договору позики, які застосовуються і до правовідносин за кредитним договором, згідно яких У разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів за договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 31 травня 2006 року між АППБ «Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 014/0002/74/82021, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в сумі 100 000,00 доларів США з виплатою процентів за його користування в розмірі 12% річних з кінцевим терміном повернення 30.05.2026 року для придбання вищевказаного житлового будинку. Факт надання кредиту банком підтверджується заявою про видачу готівки від 01.06.2006 року.
31 травня 2006 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі - продажу житлового будинку зі службовими будівлями за адресою : АДРЕСА_1 Продаж вказаного житлового будинку вчинено сторонами за 635536 грн. (т.1 а.с.62-63).
Також судом встановлено, що внаслідок порушення ОСОБА_3 умов укладеного кредитного договору утворилась заборгованість, розмір якої станом на 29.06.2011р. складає 95180,83 доларів США, яка складається з заборгованості по кредиту в сумі 86924,22 гривень, заборгованості по відсоткам у сумі 6723,37 доларів США, заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту у сумі 98,48 доларів, пені за несвоєчасно сплачені відсотки в сумі 1434,76 доларів США. Еквівалент суми заборгованості в гривні становить 758924,35 гривні, за курсом НБУ станом на дату здійснення розрахунку на 29.06.2011 року, відповідно до розрахунку заборгованості (том 1, а.с. 8).
Судом встановлено, що у забезпечення виконання зобов'язання відповідачки ОСОБА_3 за кредитним договором, 31.05.2006 року між банком та ОСОБА_3 був укладений іпотечний договір, за умовами якого остання передала в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок зі службовими будівлями АДРЕСА_1, що належить іпотекодержавцю, який було посвідчено приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу ОСОБА_5 31.05.2006 року за реєстром № 1228 (т.1, а.с. 15-17, 59-61).
Крім того в забезпечення виконання вказаного кредитного договору між банком та відповідачем ОСОБА_4 31.05.2006 року було укладено договір поруки № 014/0002/74/82021/1, відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язувався перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відповідати по зобов'язанням ОСОБА_3 за кредитним договором від 31.05.2006 року в повному обсязі.
В зв»язку з невиконанням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зобов»язань за кредитним договором та договором поруки, 27.09.2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» направив їм вимоги про повне дострокове погашення кредиту (т.1 а.с. 19,20).
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.
За таких обставин, суд дійшов правильного висновку щодо наявності права позивача вимагати дострокового повернення кредиту та сплати передбачених кредитним договором сум.
Разом з тим, висновки про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів та відмову у зверненні стягнення на предмет іпотеки, є помилковими.
Згідно зі ст. 575 ЦК України іпотека - застава нерухомого майна, є різновидом застави взагалі.
Відповідно до ст. 589, 590, 592 ЦК України у разі невиконання зобов'язання , забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет застави.
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо зобов'язання не було виконано у встановлений термін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання , забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена - звернути стягнення на предмет застави у тому числі, у випадках, встановлених договором. Правила щодо іпотеки регулюються Законом України „ Про іпотеку"
Відповідно до ст.. 33 Закону України „ Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно зі ст.. 35 Закону України „ Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та
боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти
рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.
Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може
спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення вимог стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК України).
Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз'яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", стягнення заборгованості та одночасне звернення стягнення на іпотечне майно іпотекодателя, який одночасно є боржником, не допускається.
Отже, враховуючи, що відповідачка одночасно є боржником за кредитним договором і іпотекодателем, у позивача виникло право тільки вимагати звернення стягнення на іпотечне майно, належне відповідачці ОСОБА_3
За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для стягнення з цієї відповідачки заборгованості за наявності договору іпотеки та вимог позивача про звернення стягнення на іпотечне майно, не вбачається, оскільки це потягне подвійне стягнення суми заборгованості.
Що стосується стягнення суми заборгованості з відповідача ОСОБА_4, судова колегія вважає, що суд дійшов правильного висновку про таке стягнення, однак таке стягнення має бути тільки з нього.
Згідно зі ст. ст. 553, ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за невиконання ним свого обов'язку.
Таким чином, оскільки відповідачкою ОСОБА_3 неналежним чином виконувалися обов'язки по поверненню кредиту та сплати інших платежів, передбачених кредитним договором, внаслідок чого створилася заборгованість, яку вона не сплатила, у позивача виникло право вимагати виконання зобов'язання за кредитним договором з відповідача ОСОБА_4, який є поручителем, у тому числі вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та відсотків.
Згідно зі ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.
Відповідно до ст. 554 ЦК України в разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, при солідарному обов'язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред'явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред'явити вимогу до іншого солідарного боржника.
Однак у даному випадку судова колегія не вбачає підстав для солідарного стягнення заборгованості з обох відповідачів, оскільки немає підстав для стягнення заборгованості з відповідачки, як боржника за кредитним договором та іпотекодателя, бо щодо неї застосовано звернення стягнення на іпотечне майно, що є перешкодою для солідарної відповідальності у вигляді стягнення суми заборгованості.
Отже в цій частині вимоги позивача про солідарне стягнення є безпідставними.
Враховуючи викладене, оскаржуване судове рішення у зазначеній частині у повній мірі не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору.
Згідно зі ст.. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.
За таких обставин, рішення суду підлягає зміни у зазначеній частині, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи що привело до неправильного вирішення спору в цій частині. .
Рішення суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_3 у задоволенні зустрічного позову ніким не оскаржувалось, а тому в силу вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційним судом в означеній частині не переглядається.
За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України.
Керуючись ст.. 303,307,309,313,314,315 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" задовольнити частково.
Рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 25 березня 2013 змінити.
Скасувати його в частині задоволення частини позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором № 014/0002/74/82021 від 31 травня 2006 року в сумі 758924, 35 (сімсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) гривні 35 копійок, та в частині відмови у задоволенні позову про звернення стягнення згідно договору іпотеки від 31 травня 2006 року укладеного між Акціонерним Поштово-пенсійним банком "Аваль" та ОСОБА_3, на предмет іпотеки - житловий будинок зі службовими будівлями АДРЕСА_1, належний ОСОБА_3.
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в цій частині задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4, як з поручителя за договором поруки № 014/0002/74/82021/1 від 31 травня 2006 року, заборгованість у сумі 758924,35 гр., яка утворилась за ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/0002/74/82021 від 31 травня 2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3.
Звернути стягнення заборгованості у сумі 758924, 35 (сімсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) гривні 35 копійок, за кредитним договором № 014/0002/74/82021 від 31 травня 2006 року, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_3, на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 31 травня 2006 року, - об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 належний ОСОБА_3.
В частині вимог про стягнення заборгованості у сумі 758924, 35 (сімсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот двадцять чотири) гривні 35 копійок солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_12 відмовити.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно але може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий :
Судді :