22.07.2013
Справа № 369/4402/13-ц
Провадження № 2/369/2288/13
Іменем України
22.07.2013 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді: Коцюрби М.П.
за участю секретаря: Кучер В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -
У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності посилаючись на те, що 29 вересня 2012 року був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Договір купівлі продажу спірної квартири був укладений між продавцем ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_5 та покупцем ОСОБА_2. Продаж квартири вчинено за суму 609 149 грн 72 коп. На даний час договір не був зареєстрований в органах БТІ, а також в органах державної реєстраційної служби.
Відповідач є батьком померлого чоловіка ОСОБА_6, який помер, ІНФОРМАЦІЯ_1 Спірна квартира була набута позивачкою та її чоловіком коли вони проживали однією сім'єю та вели спільне господарство, кошти на спірну квартиру давала позивачка та частково померлий чоловік. Позивачка зазначає, що укладання договору на відповідача було необхідно, тому що у її померлого чоловіка були непогашені борги перед фізичними особами. Після укладення договору купівлі продажу спірної квартири вони одразу ж оригінал договору забрали до себе та не реєстрували його у органах БТІ. Позивачка зазначає, що відповідач ніколи не бачив дану квартиру, лише формально підписав договір купівлі-продажу.
Тому позивачка просила суд, визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 районну Київської області, визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 районну Київської області.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечували, та просив в його задоволенні відмовити.
Суд, заслухавши осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, знаходить, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав.
За правилами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь які дії, які не суперечать закону.
Згідно положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
В силу ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Представником позивача та позивачкою всупереч положень ст. 60 ЦПК України не надано жодних доказів щодо дійсності того, що оспорювана квартира була куплена за кошти позивачки, та її померлого чоловіка, не було надано суду розписок про передачу ОСОБА_1 ОСОБА_9 коштів для купівлі даної квартири.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серї НОМЕР_1 виданого 12.04.2011 року відділом держаної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції у Київській області шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 був розірваний 12.04.2011 року, актовий запис№ 124, а договір купівлі продажу квартири був укладений 29.09.2012 року, тобто на час укладення договору купівлі - продажу позивачка не перебувала в шлюбі з ОСОБА_8.
Оцінюючи добуті в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності не підлягає до задоволення. В ході судового розгляду підстави, на які посилається представник позивача є недостатніми для задоволення позову. Так, позивачка просила визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1 з підстав, що не знайшло свого підтвердження під час розгляду даної справи. Судом встановлено, що 29 вересня 2012 року відповідачем ОСОБА_9 та ОСОБА_10 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірної квартири, за умов якого до відповідача перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_1. На час розгляду справи вищевказаний договір купівлі-продажу є чинним. Позивачка не є стороною вищевказаного договору, про що свідчить договір купівлі-продажу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки в судовому засіданні не знайшло підтвердження факт того що позивачка давала кошти для купівлі оспоруваної квартири, не надала вагомих доказів, які підтверджують той факт що відповідач не купував дану квартиру за власні кошти. Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд не вбачає правових підстав визнання за позивачкою права власності на квартиру.
Керуючись ст.. 41 Конституції України, ст. ст. 15, 317, 319, 321, 328, 655 ЦК України, ст. ст. 10, 60, 88, 209. 212-215, 218 ЦПК України, -
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності - відмовити.
Зняти арешт накладений ухвалою від 27.05.2013 року Києво-Святошинським районним судом Київської області з квартири АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: М.П.Коцюрба