Справа № 345/1049/13-ц
Провадження № 22ц/779/1855/2013
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Кардаш Олександра Іванівна
Суддя-доповідач Матківський Р.Й.
30 липня 2013 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Матківського Р.Й.
суддів Мелінишин Г.П., Ясеновенко Л.В.,
секретаря Драганчук У.М.
з участю позивача-відповідача - ОСОБА_2, відповідача - ОСОБА_3, представника Луківської сільської ради - Киращука П.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи на стороні відповідача - ОСОБА_5 та Луківська сільська рада Калуського району про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Луківської сільської ради про встановлення факту проживання однією сім'ю чоловіка та дружини без шлюбу, встановлення факту прийняття спадщини, визнання права на частку у майні колгоспного двору та визнання права власності на обов'язкову частку у спадковому майні, з апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Калуського міськрайонного суду від 13 червня 2013 року,-
У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася із зазначеним позовом до ОСОБА_3 та просила встановити факт прийняття нею спадщини, що відкрилася внаслідок смерті її діда ОСОБА_6, визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме: житловий будинок вартістю 35251 гривень, стайню - 9357 гривень, стодолу - 3782 гривень, сарай - 662 гривень, гараж - 3026 гривень, криницю - 971 гривень, огорожу - 2106 гривень, ворота - 772 гривні, ворота - 393 гривні загальною вартістю 56320 гривень, яке знаходиться по АДРЕСА_1
Заявлені вимоги обґрунтувала тим, що ще за життя померлий дід ОСОБА_6 склав заповіт, в якому все належне йому майно заповів їй. Через те, що була неповнолітньою, її батько ОСОБА_6 почав оформляти спадкові документи, проте не встиг отримати свідоцтво. На час звернення із заявою до нотаріуса про видачу свідоцтва їй було відмовлено через відсутність правовстановлюючих документів на домоволодіння. У квітні 2013 року із зустрічною позовною заявою в суд звернулась ОСОБА_5 та після уточнення позовних вимог просила ухвалити рішення, яким встановити факт проживання однією сім'єю як подружжя її та померлого ОСОБА_6 з 1982 року, встановити факт прийняття нею спадщини, що відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_6, визнати за нею як членом колгоспного двору та спадкоємцем після смерті ОСОБА_6 право власності на 7/12 будинковолодіння по АДРЕСА_1 яке складається з житлового будинку загальною площею 75,8 кв.м., стайні, стодоли, шопи, гаража, криниці, воріт, огорожі інвентаризаційною вартістю 32 853, 33 гривень.
Вимоги обґрунтувала тим, що до правовідносин, що виникли слід застосовувати норми ЦК в редакції 1963 року, оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після його смерті відкрилася спадщина. Здійснювала поховання за місцем їх фактичного проживання, тому вступила у володіння та управління спадковим майном. Не заперечує проти визнання права на частку у спадковому майні за внучкою чоловіка, проте вважає, що має право на 7/12 будинковолодіння.
Ухвалою Калуського міськрайонного суду від 23 квітня 2013 року позовні заяви об'єднано в одне провадження.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 13 червня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати та задоволити її позов.
Скаргу обґрунтувала тим, що рішення є незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають матеріалам справи, тому просила скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення її позову.
Апелянт зазначає, що висновок суду про пропуск нею трирічного строку позовної давності є неправильним, оскільки перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Її право на спадщину не було порушено до цього часу, оскільки ніхто не оформляв права власності на спірне домоволодіння.
Помилковим є висновок суду про те, що батько позивачки ОСОБА_7 після смерті спадкодавця ОСОБА_6 вчиняв дії по оформленню спадщини на ОСОБА_2.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, яка вимоги скарги не визнала, відповідача ОСОБА_3, який вимоги скарги визнав, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 про встановлення факту прийняття нею спадщини, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачка ОСОБА_2 прийняла спадщину, у 6 місячний термін після смерті діда ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 вступивши у фактичне управління та володіння майном як це було передбачено ст. 549 ЦК в редакції 1963 року.
Апелянт ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_3 не заперечують, що позивачка по заповіту від померлого має право на спадкове майно, прийняла спадщину, однак їй не належить все спадкове домоволодіння, яке належало померлому ОСОБА_6 в селі Лука Калуського району.
Крім цього, відповідно до копії на а.с. 66, ОСОБА_2 16 листопада 2012 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом від спадкодавця ОСОБА_6 на земельну частку (пай).
У зустрічних позовних вимогах ОСОБА_5 обґрунтовувала своє право на частку в спадковому майні тим, що з 1982 року по день смерті проживала з спадкодавцем без реєстрації шлюбу, постійно вела з ним господарство, була членом його колгоспного двору набувши права на частку в цьому майні та як непрацездатна дружина померлого має право на обов'язкову частку у спадщині.
Відмовляючи в задоволенні цих вимог суд першої інстанції правильно вважав, що позивачка по зустрічному позову не має права на ? частину в майні колгоспного двору ОСОБА_6 в АДРЕСА_1 оскільки в дворі не проживала та не набула прав члена двору і не набула права на спадщину як непрацездатна дружина.
З 1 січня 2004 р. набрав чинності ЦК.
Відповідно до пунктів 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким зі спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
З огляду на зазначене суд першої інстанції правильно вважав, що до відносин спадкування які склались між сторонами по справі необхідно застосовувати законодавство, що діяло на час відкриття спадщини, - ЦК 1963 р.
Згідно зі ст. 524 ЦК спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, якщо воно не змінено заповітом.
Неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) й утриманці померлого успадковують незалежно від змісту заповіту не менше 2/3 частки, яка б належала кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка) (ст. 535 ЦК).
Апелянт ОСОБА_5 проживала у незареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 в с.Підгірки Калуського району, не була його дружиною, тому за діючим на той час законодавством не мала права на частину спадщини як непрацездатна дружина.
Відповідно до ст. ст. 120, 123 ЦК України 1963 року, чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності.
Судом встановлено, що будинковолодіння та земельний пай в АДРЕСА_1 до набуття чинності Законом України «Про власність» відносився до суспільної групи - колгоспний двір.
Згідно записів в по господарських книгах, які досліджувалися в суді першої інстанції, головою колгоспного двору був ОСОБА_6, інших зареєстрованих та проживаючих осіб у колгоспному дворі зареєстровано не було.
Апелянт не заперечила, що проживала постійно в іншому населеному пункті.
Сул першої інстанції правильно відмовив ОСОБА_5 в задоволенні зустрічного позову за недоведеністю. Зазначення в резолютивній частині рішення про одночасну відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності не може бути підставою для скасування рішення, яке ухвалене по суті правильне і справедливе.
При вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.
Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313- 315 ЦПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 13 червня 2013 року залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом 20 днів з часу набрання нею законної сили.
Головуючий Р.Й. Матківський
Судді Г.П. Мелінишин
Л.В. Ясеновенко