Дата документу Справа №
Справа № 22-ц/778/4130/13 Головуючий у 1 інстанції: Нікандрова С.О.
Суддя-доповідач: Дашковська А.В.
« 30» липня 2013 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бондаря М.С.,
суддів: Дашковської А.В.,
Кримської О.М.,
при секретарі: Евальд Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 28 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,
В травні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Зазначило, що, відповідно до укладеного договору № б/н від 20 лютого 2007 року, ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та Банком договір, підтверджується підписом у заяві.
У порушення ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав та станом на 30 березня 2013 року має заборгованість 22653,10 грн., яка складається з наступного: 6990,94 грн. - заборгованість за кредитом; 10751,58 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3355,67 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. (фіксована частина) та 1054,91 грн. (процентна складова).
Просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 22653,10 грн. за кредитним договором № б/н від 20 лютого 2007 року та судові витрати у розмірі 229,40 грн.
Заочним рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 28 травня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20 лютого 2007 року в сумі 22653,10 грн., судовий збір в сумі 229,40 грн., а всього 22882,50 грн.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
За положеннями ст.ст. 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2007 року Банком з ОСОБА_3 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 7000 грн. встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на залишок заборгованості з терміном повернення кредиту, що відповідає строку дії картки.
При оформленні кредитної картки позичальник був ознайомлений і погодився з Умовами і правилами надання банківських послуг, в тому числі щодо сплати 3% за місяць на залишок кредиту і банківської комісії, тарифами банку, що підтверджується його підписом на заяві про видачу кредиту (а.с.14).
Факт отримання ОСОБА_3 кредитної картки відповідачем не заперечувався в суді першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
В заяві про відкриття банківського рахунку і отримання кредитної картки відповідач зазначив про свою згоду з тим, що вказана заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг складають договір, укладений між ним і банком про надання банківських послуг (а.с.14).
Умовами і правилами надання банківських послуг передбачено, що погашення кредиту здійснюється шляхом поповнення рахунку готівкою або у безготівковому порядку. Боржник зобов'язався також сплачувати комісію за надання банківських послуг. Строк погашення кредиту в повному обсязі - не пізніше останнього дня місяця, зазначеного на платіжній картці (а.с.44-47).
На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі вносив несвоєчасно, внаслідок чого станом на 30 березня 2013 року у нього утворилась заборгованість, яка складається з: заборгованість за кредитом в сумі 6 990,94 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 10 751,58 грн.; заборгованість по комісії за користуванням кредитом в сумі 3 355,67 грн.(а.с.5-12).
Зазначена сума заборгованості підтверджується витягом із особистого рахунку відповідача, а тому, на підставі ст.ст.1054, 1055, 1056-1 ЦК України, підлягає стягненню з боржника на вимогу кредитора.
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення зазначеної суми заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, порушує умови кредитного договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед банком, яка підлягає стягненню з відповідача.
За змістом ст.ст. 530, 631 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно з положеннями статей 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до п.п. 3.1.1,3.1.3 Правил користування платіжною карткою, строк дії платіжної карки вказаний на лицевій стороні картки. По закінченні строку дії картки відповідна картка продовжується Банком на новий строк, якщо раніше, до закінчення строку дії, не надійшла письмова заява клієнта про закриття картрахунку.
Доказів того, що він звертався до Банку із заявами про закриття картрахунку, ОСОБА_3 не надав.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що суд необгрунтовано не застосував до спірних правовідносин позовну давність, колегія судів вважає неприйнятними.
Проте, вирішуючи спір щодо стягнення штрафу на підставі п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг, суд першої інстанції не надав оцінку запереченням відповідача щодо змісту Умов та правил надання банківських послуг, Пам'ятки клієнта ОСОБА_3, наданих відповідачем в якості доказів (а.с.43-47).
Заперечуючи проти стягнення штрафу в сумі 500 грн. (фіксована частина) та в сумі 1054,91 грн. (процентна складова), відповідач посилався на те, що Умови та правила надання банківських послуг, які надавались ОСОБА_3 Банком в якості складової кредитного договору при укладанні зазначеного договору не містять пункту 8.6, на який позивач посилається, як на підставу для стягнення штрафу у випадку порушення клієнтом строків платежів за грошовими зобов'язаннями.
Зазначені обставини підтверджуються змістом Умов та правил надання банківських послуг, наданих відповідачем, пам'яткою клієнта ОСОБА_3 із зазначенням номеру платіжної картки, виданих банком, які не містять пунктів про підстави стягнення штрафу.
Посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції на той факт, що банк мав право після укладення договору з відповідачем змінити тарифи та Умови та правила надання банківських послуг, що підтверджується приміткою, яку містить Пам'ятка клієнта, не заслуговують на увагу, оскільки про такі зміни, відповідно до примітки, банк повинен був проінформувати клієнта не менш, ніж за 30 днів до вступу їх в силу (а.с.43). Однак доказів на підтвердження такого повідомлення банком не надано.
Виходячи з вимог змагальності сторін, обов'язків доказування і подання доказів, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог Банку про стягнення штрафу в сумі 500,00 грн. (фіксована частина) та в сумі 1054,91 грн. (процентна складова) на підставі ч.1,2 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову у цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Таким чином, за вимогами ст.88 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь Банку підлягає судовий збір в сумі 210 грн. 98 коп. (а.с.1). Рішення суду в частині стягнення судового збору за вказаних обставин підлягає зміні із зазначенням про зменшення судового збору, стягнутого на користь банку, з 229 грн.40 коп. до 210 грн. 98 коп..
Керуючись ст.ст. 88,303,307,309,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 28 травня 2013 року у цій справі скасувати в частині стягнення штрафу (фіксованої частини) в сумі 500 гривень, штрафу (процентної складової) в сумі 1054 гривень 91 коп. та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні вимог в цій частині.
В решті рішення суду змінити, виклавши резолютивну частину наступним чином. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» за договором б/н, укладеним 20 лютого 2007 року, станом на 30.03.2013 року: заборгованість за кредитом в сумі 6 990,94 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 10 751,58 грн.; заборгованість по комісії за користуванням кредитом в сумі 3 355,67 грн., судовий збір в сумі 210 грн. 98 коп., а всього 21309 грн. 17 коп.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: