23 липня 2013 р.Справа № 1570/7617/2012
Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Потапчука В.О.,
- Семенюка Г.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі про зобов'язання вчинити певні дії,-
Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси звернулось до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси, в якому позивач просив суд зобов'язати Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси прийняти до заліку суми та відшкодувати у розмірі 366 217, 17 грн. з червня по листопад 2012 року.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеною постановою позивач подав апеляційну скаргу, згідно якої просив скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Колегією суддів замінена сторона у справі, а саме неналежного відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Приморському районі м. Одеси замінено на правонаступника - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі, згідно з наказом Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про внесення змін до структури робочих органів виконавчої дирекції Фонду в Одеській області» від 26.03.2013 року № 148 та на підставі відповідного клопотання.
Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі надав письмові заперечення на апеляційну скаргу позивача (а.с.78-82), за змістом яких просив залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
В судове засідання представник позивача - Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання повістки про виклик до суду (а.с.77), причини неприбуття суд не повідомив.
Представник відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі у судове засідання, також, не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.76), причини неприбуття суд не повідомив.
Згідно вимог ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Крім того, відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Колегія суддів, з огляду на зазначене, а також враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи, - дійшла висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, при складанні Управлінням Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за червень - листопад (включно) 2012 року відповідачем не було прийнято до заліку (не враховано) суми витрат на виплату державної адресної допомоги, що виплачується згідно із Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265, у загальному розмірі 366 217, 17грн.
Вказане відображено та підтверджується наявними у матеріалах справи протоколами розбіжностей до актів помісячної звірки (а.с.5-16).
Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, суд першої інстанції виходив з того, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги, отже вимоги позивача щодо прийнятті до заліку та відшкодування вказаних витрат є безпідставними.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, пунктами 5, 6, 7 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 04.03.2003 року № 5-4/4 встановлено, що органи Пенсійного фонду щомісяця проводять з відділеннями виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків звірку витрат по особових справах потерпілих, складають акт щомісячної звірки, в якому визначають загальну суму витрат, що підлягає відшкодуванню, та до 15 числа місяця, наступного за звітним, подають його відповідно головним управлінням Пенсійного фонду і управлінням виконавчої дирекції Фонду на місцях.
Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів, а саме: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію; допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію; сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Даний перелік є вичерпним і до нього не внесено адресну допомогу до пенсії, яка призначена і виплачена позивачем згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застрахованої особи.
Зазначеним Законом не передбачено відшкодування витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги, встановленою постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Згідно з вимогами зазначеного вище Порядку Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відшкодовуються Пенсійному фонду України витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Таким чином, оскільки відшкодування витрат на виплату державної адресної допомоги не передбачено вищенаведеними нормами законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси щодо відшкодування вказаних витрат у розмірі 366 217, 17 грн. за рахунок Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі задоволенню не підлягають.
Окрім викладеного, колегія суддів зазначає, що пунктом 2 зазначеного вище Порядку передбачено, що даний Порядок визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону).
Проте, даний Порядок не врегульовує спірних правовідносин щодо зобов'язання відповідача прийняти до заліку витрати понесені позивачем, бо фактично вони зводяться до підписання актів звірки і розраховані на відсутність спору.
У разі незгоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, позивач на підставі ст. 12 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» має право звернутися до адміністративного суду з вимогами до відповідача про відшкодування понесених ним витрат на виплату та доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, не прийнятих до заліку.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що заявляючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти до заліку витрати на виплату щомісячної державної адресної допомоги у розмірі 366 217, 17 грн. позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, а відтак вимоги позивача в цій частині, також, задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують, колегія суддів на підставі ст. 200 КАС України приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 березня 2013 року по справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одесі про зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: /М.П. Коваль/
Суддя: /В.О. Потапчук/
Суддя: /Г.В. Семенюк/