33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
29 липня 2013 року Справа № 924/37/13-г
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Юрчук М.І. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі Макаревич В.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Панасенко К.М.
від відповідача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Хмельницької області від 28 березня 2013 року в справі №924/37/13-г (суддя Субботіна Л.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВП"
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 26 770 грн. 97 коп., набутих без достатньої правової підстави
Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «ВП» (надалі - Позивач) звернулося в господарський суд Хмельницької області з позовною заявою (а.с. 2-4) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі -Відповідач) про стягнення з Відповідача 26770 грн. 97 коп. набутих без достатньо правової підстави.
Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28 березня 2013 року (а.с. 111-112) з підстав, вказаних у цьому рішенні, позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 26770 грн. 97 коп. коштів, набутих без достатньої правової підстави.
Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Відповідач звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 118-119) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Рівненської області від 16 квітня 2013 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте на підставі неправильного застосування норм господарського-процесуального законодавства.
Ухвалою суду від 30 травня 2013 року (а.с. 132) апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10 липня 2013 року на 15 годину 30 хвилин.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (а.c. 145), в якому з підстав, вказаних в даному відзиві, просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 10 липня 2013 року (а.с.150), з підстав, висвітлених у даній ухвалі, розгляд справи було відкладено на 29 липня 2013 року на 14год..
В судовому засіданні від 29 липня 2013 року представник Відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, з підстав, вказаних у апеляційній скарзі.
В судовому засіданні від 29 липня 2013 року представник Позивача заперечив проти доводів Відповідача, висвітлених в апеляційній скарзі.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, письмові пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити, а оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. При цьому, суд виходив з наступного.
Рівненським апеляційним господарським судом встановлено, що протягом лютого-квітня 2010 року Позивач перерахував на рахунок Відповідача кошти на загальну суму 48 938 грн. 50 коп., з яких Позивачем заявлено до стягнення 26 770 грн. 97 коп. як кошти, набуті без достатньої правової підстави, в тому числі: згідно платіжного доручення № 18 від 12 березня 2010 року кошти в сумі 15 000 грн., з призначенням платежу "за матеріали згідно рахунка № 1-000006 від 9 березня 2010 року без ПДВ" (а.с. 15); згідно платіжного доручення № 19 від 16 березня 2010 року кошти в сумі 12 671 грн., з призначенням платежу "за матеріали згідно рахунка № 1-000007 від 10 березня 2010 року без ПДВ" (а.с. 16); згідно платіжного доручення № 26 від 22 березня 2010 року кошти в сумі 5 010 грн., з призначенням платежу "за матеріали згідно рахунка № 1-000007 від 10 березня 2010 року без ПДВ" (а.с. 17); згідно платіжного доручення № 28 від 8 квітня 2010 року кошти в сумі 5 027 грн. 50 коп. з призначенням платежу "за матеріали згідно рахунка № 1-000008 від 1 квітня 2010 року без ПДВ" (а.с. 18).
18 червня 2012 року Позивач направив на адресу Відповідача письмову вимогу (а.с. 26; доказ направлення на а.с. 25) про повернення коштів в розмірі 26 771 грн. на протязі 7 днів з дня отримання листа. Однак, Відповідач відповіді на вимогу не надав, кошти не повернув.
За таких обставин, Позивач з посиланням на положення статті 1212 Цивільного кодексу України звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача 26 770 грн. 97 грн., набутих без достатньої правової підстави. В обґрунтування підстав позову Позивач посилався на неотримання будь-якої продукції від Відповідача в рахунок оплати по вищевказаних платіжних дорученнях.
Колегія суду зауважує, що Позивачем до матеріалів справи також було додано й інші платіжні доручення, а саме: № 5 від 15 вересня 2009 року на суму 14941 грн. 50 коп. з призначенням платежу «Оплата товарів згідно рахунку № 14 від 15 вересня 2009 року (а.с. 9); № 12 від 8 жовтня 2009 року на суму 6000 грн. з призначенням платежу «Часткова оплата за товар, згідно рахунку № 14 від 15 вересня 2009 року (а.с. 10); № 18 від 12 листопада 2009 року на суму 7896 грн. 67 коп. з призначенням платежу «Остаточна оплата за отримані сільгоспматеріали згідно накладної № 19 та № 20 (а.с. 11); № 1 від 3 лютого 2010 року на суму 6218 грн. з призначенням платежу «Оплата згідно рахунка-фактури № 1-03 від 29 січня 2010 року» (а.с. 13); № 18 на суму 7896 грн. 67 коп. з призначенням платежу «Остаточна оплата за отримані сільгоспматеріали згідно накладної № 19 та № 20 (а.с. 55); № 26 від 22 березня 2010року на суму 5010 грн. з призначенням платежу за матеріали згідно рахунка № 1-000007 від 10 березня 2010 року (а.с. 54); № 28 від 8 квітня 2010року на суму 5027 грн. 50 коп. з призначенням платежу за матеріали згідно рахунка № 1-000008 від 1 квітня 2010 року (а.с. 56); № 49 від 20 серпня 2010 року на суму 20000 грн. з призначенням платежу «Оплата за товари згідно рахунку № 20 від 19 серпня 2010 року (а.с. 19); № 50 від 30 серпня 2010 року на суму 2230 грн. з призначенням платежу «Оплата за товари згідно рахунку № 20 від 19 серпня 2010 року, № 65 від 2 вересня 2010 року на суму 6400 грн. з призначенням платежу «Оплата згідно рахунка-фактури № 1-09 від 1.09. 2010 року (а.с. 21), № 96 від 10 листопада 2010 року на суму 22700 грн. з призначенням платежу «Оплата за комбікорм згідно рахунка на оплату від 10 листопада 2010 року (а.с. 22). Дані платіжні доручення підтверджують факт перерахування Позивачем на користь Відповідача коштів на загальну суму 104320 грн.34 коп..
В спростування доводів щодо нездійснення поставки, Відповідачем в матеріали справи надано накладні та видаткові накладні на підтвердження поставки Позивачу товарно-матеріальних цінностей (а.с. 75-99).
В силу діх статтей 174, 181 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, з акту управління господарською діяльністю, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
З положень статті 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до статті 526 Цивільного України: зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 612 Цивільнго кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до пункту 1 статті 692 Цивільного кодексу України: покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В даному випадку апеляційний суд зазначає, що досягнута між Позивачем та Відповідачем усна домовленість, шляхом проставлення підпису на видаткових накладних, щодо отримання товару, і виплати частини коштів (згідно платіжних доручень), містить в собі ознаки договору купівлі-продажу у відповідності до якого Відповідачем було взято на себе зобов'язання щодо передачі на замовлення Позивача товару, а Позивач зобов'язаний отримати даний товар та оплатити його вартість.
Відповідно, дослідивши дані матеріали справи апеляційний господарський суд констатує, що між Позивачем та Відповідачем був укладений правочин, який породжує певні обов'язки без дотримання письмової форми правочину, а надані Позивачем докази свідчать про те, що сторони погодили умови договору купівлі-продажу, тобто на підставі названого правочину у Позивача виникли майнові зобов'язання перед Відповідачем з оплати вартості товару, а у останнього виникло право вимоги виконання такої оплати.
Що стосується посилань Позивача на платіжні дорученння № 28 від 8 квітня 2010 року, № 19 від 16 березня 2010 року, № 26 від 22 березня 2010 року, № 18 від 12 березня 2010 року, згідно котрих він перерахував на рахунок Відповідача кошти на загальну суму 37 708 грн. 50 коп. та по яких просить повернути саме 26770 грн. 97 коп. (а не 37708 грн. 50 коп.), коштів набутих без достатньо правової підстави, оскільки як зауважує Позивач, товару по даним видатковим накладним він не отримував, то колегія суду зауважує, що дані кошти Позивач сплатив саме за поставку Відповідачем товару, котрий був прийнятий Позивачем, що підтверджується копіями накладних, наявних в матеріалах справи.
Як вбачається з письмових пояснень Позивача (а.с. 50-51), Позивач вказує на неотримання ним товару, котрий ним оплачено Відповідачу за платіжними дорученнями:
· № 1 від 3 лютого 2010 року в сумі 6218 грн. 00 коп.;
· № 17 від 3 березня 2010 року в сумі 5012 грн. 50 коп.;
· № 18 від 12 березня 2010 року в сумі 15 00 грн. 00 коп.;
· № 19 від 16 березня 2010 року в сумі 12 671 грн. 00 коп.;
· № 26 від 22 березня 2010 року в сумі 5010 грн. 00 коп.;
· № 28 від 8 квітня 2010 року в сумі 5027 грн. 50 коп.
Відповідно, Позивач по суті вказує, що перерахував за цими платіжними дорученнями 48939 грн. 00 коп., проте жодного товару за цими оплатами не отримав (разом з тим він наполягає на стягненні з Відповідача 26 770 грн. 97 коп.).
Всі ці оплати дублюються непідписанами примірниками видаткових накладних щодо отримання товару.
Оцінивши дані доводи в сукупності з доказами, наявними у справі, суд критично оцінює їх, оскільки в матеріалах справи наявні докази (накладні - а.с. 75-86), що вказують на те, що товари на перераховані суми Позивачем отримано в повному обсязі.
Так, за оплачені кошти в сумі 6218 грн. 00 коп. Позивач отримав від відповідача: ПК-Супорос в кількості 2002 кг., по ціні 2 грн. 50 коп. за 1 кг., на загальну суму 5005 грн. 00 коп.; інфомід рідкий в кількості 30 літрів, по ціні 40 грн. 60 коп. за 1 л., на загальну суму 1218 грн. 00 коп.. Відповідно, провівши вказану вище оплату Позивачем отримано товар на загальну суму 6223 грн. 00 коп. (що навіть перевищує суму оплати). Дане, в свою чергу, підтверджується накладною № 006 від 28 січня 2010 року (а.с. 76).
За сплачені кошти в сумі 5012 грн. 50 коп. Позивач отримав від Відповідача ПК-Супорос в кількості 2005 кг, по ціні 2 грн. 50 коп. за 1 кг., на загальну суму 5012 грн. 50 коп.. Дане, в свою чергу, підтверджується накладною № 006 від 28 січня 2010 року (а.с. 76).
За сплачені кошти (12,16 та 22 березня 2010 року) в загальній сумі 32681 грн. 00 коп. Позивач отримав від відповідача: ПК-Супорос в кількості 2004 кг., по ціні 2 грн. 50 коп., за 1 кг., на загальну суму 5010 грн. 00 коп.; поїлка чашечна чавунна для свиноматок та хряків в кількості 16 штук, по ціні 175 грн. за 1 штуку, на загальну суму 2800 грн. 00 коп.; поїлки чашечці чавунні для дорощ. та відгод. в кількості 30 штук, по ціні 149 грн. за 1 штуку, на загальну суму 4470 грн. 00 коп; поїлки чашечці чавунні для підсосних поросят в кількості 16 штук, по ціні 146 грн. за 1 штуку, на загальну суму 2336 грн. 00 коп.; дозатори 02-2 % в кількості 3 штуки, по ціні 3675 грн. за 1 штуку на загальну суму 11025 грн. 00 коп.; брудери в кількості 32 штуки по ціні 85 грн. за 1 штуку на загальну суму 2720 грн. 00 коп.; інфрачервоні лампи PAR2 в кількості 32 штуки, по ціні 65 грн. за 1 штуку, на загальну суму 2080 грн. 00 коп.; кормушки для підсосних поросят пластикові в кількості 16 штук, по ціні 140 грн. за 1 штуку, на загальну суму 2240 грн. 00 коп.. Тобто, Позивач отримав товар на загальну суму 32681 грн. 00 коп., що підтверджується накладною № 015 від 15 березня 2010 року (а.с. 77).
За сплачені кошти в сумі 5027 грн. 50 коп. Позивач отримав від Відповідача: ПК-Супорос в кількості 1702 кг., по ціні 2 грн. 50 коп. за 1 кг., на загальну суму 4255 грн.; ПК-Відгодівлю в кількості 309 кг., по ціні 2 грн. 50 коп. за 1 кг., на загальну суму 772 грн. 50 коп.. Тобто, Позивач отримав товар на загальну суму 5027 грн. 50 коп., що підтверджується накладною № 019 від 28 березня 2010 року (а.с. 77).
Поряд з тим, колегія суду зауважує, що інші поставки підтверджуються не лише підписаними накладними (а.с. 75-86), але й підписаними видатковими накладними (а.с. 87-90)
З огляду на усе вищеописане колегія суду приходить до висновку, що Позивач отримав повністю товар, за котрий ним перераховано грошові кошти в сумі 134 112 грн. 17 коп..
При цьому, лише одна з вищеописаних (та оспорюваних в частині поставки на ці суми товару) оплат проведена як передоплата, інші ж (як свідчать докази, наявні у справі) платилися ним вже за поставлений товар.
Колегія суду наголошує на тому, що дані первинні документи (накладні) відповідають вимогам чинного законодавства, в тому числі, містить всі передбачені законодавством реквізити та, відповідно, підтверджують факт здійснення господарської операції щодо приймання-передачі товару.
Дана правова позиція висвітлена в постанові Вищого господарського суду України № 12/82/2011/5003 від 11 березня 2013 року.
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до статей 34, 43 Господарського процесуального кодексу України: докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи усе вищеописане, у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 26770 грн. 97 коп. набутих без достатньої правової підстави, що розглянуті в оскаржуваному судовому рішенні, є недоведеними належними і допустимими доказами (в зв'язку з наявністю доказів щодо фаткту отримання товару Позивачем), спростовуються усім вищеописаним та наявними у справі доказами, а тому не підлягають до задоволення.
Враховуючи вищевказане, колегія суду погоджується з доводами апеляційної скарги щодо того, що Позивачем не доведено факту отримання коштів без достатньої правової підстави.
Відповідно, Рівненський апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 26 770 грн. 97 коп. набутих без достатньої правової підстави.
Враховуючи усе вищевказане в даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд констатує неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, та як наслідок невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи. Дане, в свою чергу, в силу дії пунктів 1, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування даного судового рішення.
З урахуванням усього вищевказаного, суд апеляційної інстанції задовольняє апеляційну скаргу Відповідача, скасовує судове рішення суду першої інстанції та приймає нове рішення, яким у позові відмовляє повністю.
Судові витрати, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на Позивача.
Керуючись статями 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - задоволити.
2. Рішення господарського суду Хмельницької області від 28 березня 2013 року в справі №924/37/13-г - скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ВП" (Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський район, с. Завалля, вул. Центральна, 44, код 36236784) на користь підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 код НОМЕР_1) - 860 грн. 25 коп. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
4. Доручити господарському суду Хмельницької області видати відповідний наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
6. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
7. Справу №924/37/13-г повернути господарському суду Хмельницької області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.