"01" серпня 2013 р.Справа № 916/454/13-г
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лавриненко Л. В.,
суддів: Пироговського В. Т., Філінюка І.Г.
(склад колегії суддів змінено на підставі розпорядження заступника голови суду від 09.07.2013 року № 482)
при секретарі судового засідання: Райлян І.Г.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 м. Луганськ,
на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2013 р.
у справі № 916/454/13-г
за позовом Заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради,
до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м. Одеса,
про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку-
за участю:
прокурора: Коломійчук І.О.
представників сторін:
від Одеської міської ради: Асташенкова О.І. - за дов.,
від фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м. Одеса: не з'явився, повідомлений належним чином,
від ОСОБА_1 м. Луганськ: не з'явився, повідомлений належним чином.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2013 року прийнята до провадження та призначена до розгляду апеляційна скарга ОСОБА_1 м. Луганськ на рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2013 року по справі № 916/454/13-г.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційна скарга розглянута в межах процесуального строку, визначеного ст. 102 ГПК України.
В лютому 2013 року заступник прокурора Суворовського району міста Одеси звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м. Одеса про зобов'зання відповідача звільнити та привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на території гідропарку „Лузанівка", шляхом звільнення земельної ділянки від павільйону кафе - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 55,9 кв. м. та літнього майданчику загальною площею 150 кв. м.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач використовує земельну ділянку на території парку - пам'ятки садового - паркового мистецтва ім. Катовського, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 на території гідропарку „Лузанівка", під розміщення кафе - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1" без правовстановлюючих документів.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.04.2013 року по справі № 916/454/13-г позов задоволено.
Судове рішення мотивоване тим, що спірна земельна ділянка фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 м. Одеса в установленому законодавством порядку не виділялась, а збудовані на цій земельній ділянці кафе - бар „ІНФОРМАЦІЯ_1" площею 55,9 кв. м. та літній майданчик площею 150 кв. м. є самочинним будівництвом.
Не погодившись з наведеним судовим рішенням, ОСОБА_1 м. Луганськ звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій наполягає на його скасуванні.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 м. Луганськ посилається на те, що місцевим господарським судом оскаржуване рішення розглянуто та винесене без участі відповідача, крім того, матеріали справи не містять доказів належного повідомлення відповідача про час, дату і місце розгляду справи, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Ще одним доводом апеляційної скарги є те, що при розгляді справи, суд першої інстанції не з'ясував всіх обставин справи, а саме того, яка спірна земельна ділянка, що розташована за адресою: АДРЕСА_1-а на території гідропарку „Лузанівка", належить громадянці України ОСОБА_1 м. Луганськ, на підставі розписки від 12.11.2012 року, укладеної між відповідачем та ОСОБА_1 м. Луганськ, якою відповідач продала ОСОБА_1 м. Луганськ за 35 000 дол. США усі майнові права на будівельні матеріали, які були використані для будівництва кафе - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", та дала згоду на легалізацію об'єкта кафе - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", як об'єкта нерухомості.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні неправомірно прийнято до уваги акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства Одеського управління земельних ресурсів від 28.03.2012 року № 000072, оскільки на думку скаржника, контроль за використанням земельних ділянок в м. Одеса та Одеській області покладено на Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Одеській області.
Враховуючи вище викладене, ОСОБА_1 м. Луганськ зазначає, що оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2013 року прийняте при неповному з'ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Заступником прокурора Суворовського району м. Одеси до Одеського апеляційного господарського суду подано відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 м. Луганськ, в якому прокурор зазначає, що рішення місцевого господарського суду є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін, в свою чергу апеляційна скарга залишенню без задоволення.
В судовому засіданні представником ОСОБА_1 м. Луганськ заявлено клопотання про зупинення провадження у даній справі.
Заявлене клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні Суворівського районного суду м. Одеси (суддя Гудіна Н.І.) знаходиться справа 523/8135/13-ц, порушена за позовом ОСОБА_1 м. Луганськ до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м. Одеса, Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради та Одеської міської ради про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності на не житлове приміщення.
В заявленому клопотанні представник скаржника зазначає, що між предметами спору у наведених справах існує взаємозв'язок, оскільки рішення по справі, що розглядається у Суворівському районному суді м. Одеси, матиме преюдиційне значення для справи, яка розглядається Одеським апеляційним господарським судом, оскільки об'єкт права власності, який є предметом спору в Суворівському районному суді м. Одеси, розташований на спірній земельній ділянці.
У задоволенні заявленого клопотання представнику ОСОБА_1 м. Луганськ було відмовлено з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Пов'язаність справ полягає в тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Враховуючи те, що розгляд справи № 523/8135/13-ц не впливає на збирання та оцінку доказів у даній справі, правові підстави для задоволення клопотання про зупинення провадження у справі № 916/454/13-г відсутні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення учасників судового процесу, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
В червні 2012 року прокуратурою Суворівського району м. Одеси проведено перевірку за додержанням вимог природоохоронного, земельного та містобудівного законодавства при розміщенні та експлуатації об'єктів, розташованих на узбережжі Чорного моря, якою встановлено, що на території парку - пам'ятки садово - паркового мистецтва ім. Котовського фізична особа - підприємець ОСОБА_3 м. Одеса самовільно використовує земельну ділянку площею 0,04 га.
Згідно довідки Головного управління Держкомзему у м. Одеса від 26.08.2012 № 01-04-04/2336 нормативно - грошова вартість 1 кв. м. земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, гідропарк „Лузанівка" складає 3023,65 грн./кв. м.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 лютого 2008 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 м. Одеса та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 укладено договір купівлі - продажу № 62, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_8, на підставі якого відповідач придбала у власність павільйон (кафе - бар „ІНФОРМАЦІЯ_1") площею 34,5 кв. м., розташований на території гідропарку „Лузановський" в м. Одесі., площа якого після реконструкції склала 55,9 кв. м.
Спеціалістами Одеського міського управління земельних ресурсів відділу самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотримання земельного законодавства проведено перевірку з дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої 28.03.2012 року складено акт № 000072. Зі змісту цього акту вбачається, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 приблизною площею 0,04 га, використовується фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 м. Одеса під розміщення павільйону - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1" без документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, що суперечить вимогам ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, заступником прокурора Суворівського району м. Одеси здійснено заходи, щодо виявлення дозвільних документів на використання спірної земельної ділянки фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 м. Одеса.
Довідкою Управління архітектури та містобудування від 28.03.2012 року № 99, повідомлено заступника прокурора, що спірний об'єкт не є капітальним та будь - яка проектно - правова документація до управління не надавалась та не узгоджувалась.
За інформацією Одеського міського управління земельних ресурсів від 30.03.2012 року № 01-19/492-08, Одеською міською радою не приймалися рішення про передачу у власність або у користування земельної ділянки під розміщення на території гідропарку „Лузанівка" павільйону - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1".
Згідно довідки КП „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" від 10.05.2012 року № 4321-04/388, право власності на нежитлове приміщення павільйону - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, гідропарк „Лузанівка" не зареєстровано.
Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 11.08.2011 року Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю в Одеській області прийнято рішення № 05/1-100 про заборону експлуатації закінченого будівництвом об'єкта, не прийнятого в експлуатацію кафе - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованого на території гідропарку „Лузанівка".
За результатами розгляду матеріалів справи суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 м. Луганськ задоволенню не підлягає за наступними підставами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Пунктом "а", ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України встановлено, що всі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, перебувають у комунальній власності.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування та в оренду врегульовано ст. 123 та ст. 124 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 - ч. 4 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення або формування нових земельних ділянок.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою.
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.
Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.
Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.
Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Відповідно до абз. 16 ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. № 963-IV (зі змінами та доповненнями) самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Враховуючи той факт, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 м. Одеса доказів передачі їй в установленому порядку у власність або тимчасове користування земельної ділянки під павільйоном кафе - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1" загальною площею 55,9 кв. м та літнього майданчика загальною площею 150 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, гідропарк „Лузанівка" не надала, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2013 року по справі № 916/454/13-г підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 м. Луганськ - без задоволення.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції, фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 м. Одеса не надавалося місцевому господарському суду доказів того, що відповідач розпискою від 12.11.2012 року продала гр-ці України ОСОБА_1 м. Луганськ майнові права на будівельні матеріали, які були використані для будівництва павільйону кафе - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1".
Статтею 101 Господарсько процесуального кодексу України визначені межі перегляду справи в апеляційній інстанції.
Приписами наведеної норми встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Проаналізувавши наведену норму, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави звернення скаржника з апеляційною скаргою не обґрунтовані, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності права власності на кафе - бар „ІНФОРМАЦІЯ_1", зареєстрованого у встановленому законом порядку, за ОСОБА_1 м. Луганськ, тому скаржником не доведено, чим саме порушені його права.
Крім того, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 м. Луганськ, про те, що акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.03.2012 року, складений Одеським управлінням земельних ресурсів, не є належним доказом порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 м. Одеса вимог земельного законодавства, оскільки має бути акт, складений Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області, з наступних підстав.
Статтею 140 Конституції України передбачено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійної вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належать до компетенції міських рад.
Відповідно до ст. 142 Конституції України матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є поряд з іншим земля й природні ресурси, що є власністю територіальних громад.
Згідно зі ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
В даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Одеська міська рада, оскільки відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад відноситься питання регулювання земельних відносин.
В силу положень глави 32 Земельного кодексу України контроль за використанням та охороною земель може бути державним, самоврядним та громадським.
Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.03.2012 року № 000072, Відділом самоврядного контролю за використанням і охороною земель та дотриманням земельного законодавства Одеського міського управління земельних ресурсів відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України здійснено самоврядний контроль фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м. Одеса за використанням та охороною земель. В свою чергу проведення відповідної перевірки Держземінспекцією означає здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
Таким чином, наявними в матеріалах справи документами підтверджено факт самовільного зайняття фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 м. Одеса земельної ділянки, розташованої під павільйоном кафе - бару „ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 гідропарк „Лузанівка".
Суд апеляційної інстанції не приймає доводи скаржника щодо неналежного повідомлення судом першої інстанції відповідача про час та дату розгляду позовних вимог заступника прокурора Суворівського району м. Одеси з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 21.02.2013 року Господарський суд Одеської області порушив провадження у справі 916/454/13-г за позовом заступника прокурора Суворівського району м. Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 м. Одеса, розгляд справи призначено на 14.03.2013 року.
Ухвала Господарського суду Миколаївської області від 21.02.2013 року по справі № 916/454/13-г направлена учасникам судового процесу 21.02.2013 року за вих. 916/454/13-г/4062/2013, що підтверджується відбитком штампу канцелярії Господарського суду Одеської області (а.с. 1 зворотній бік).
Відповідно до наявного в матеріалах справи поштового повідомлення (а.с. 59 - 60) поштове відправлення повернуто відправнику з відміткою „за закінченням терміну зберігання".
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою від 14.03.2013 року Господарський суд Одеської області відклав розгляд справи на іншу дату, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.
Наведена ухвала Господарського суду Одеської області від 14.03.2013 року по справі № 916/454/13-г направлена учасникам судового процесу 15.03.2013 року за вих. 916/454/13-г/5963/2013, що підтверджується відбитком штампу канцелярії Господарського суду Одеської області (а.с. 55 зворотній бік).
Відповідно до наявного в матеріалах справи поштового повідомлення (а.с. 57) поштове відправлення вручене фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 м. Одеса, 29.03.2013 року особисто під підпис.
Проте, відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був неодноразово повідомлений належним чином, про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, вимог суду першої інстанції викладених в ухвалах від 21.02.2013 року та від 14.03.2013 року не виконав, відзив по суті заявлених позовних вимог суду не надав.
За приписами ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарсько процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно зі ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що оскаржуване рішення від 04.04.2013 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 м. Луганськ без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 85, 91, 93, 99, 101-105 ГПК України, суд
Рішення Господарського суду Одеської області від 04.04.2013 року по справі № 916/454/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_1 м. Луганськ - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Повний текст постанови складено та підписано 02.08.2013 року.
Головуючий суддя Л.В. Лавриненко
Судді В.Т. Пироговський
І.Г. Філінюк