21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
27 грудня 2006 р. Справа 2/427-06
за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)
до: Державного підприємства «Вінницькі теплові мережі»(вул. 1-го Травня, 2, м. Вінниця, 21050)
про стягнення 897 592, 73 грн.
Головуючий суддя Мельник П.А.
При секретарі судового засідання Віннік О.В.
Представники
позивача : Бойко Д.Д., за довіреністю
відповідача : Горопашний І.В., за довіреністю
Посилаючись на умови договору №06/05-520-ТЕ-1 від 01.04.05 на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення , бюджетних установ та організацій та акти приймання-передачі позивач просить стягнути з ДП «Вінницькі теплові мережі»897 592, 73 грн., в тому рахунку 760208,14 грн. основного боргу, 73255,46 грн. пені, 44231, 62 грн. інфляційних втрат, 19897,51 грн. 3% річних.
Відповідач у своєму відзиві №16-02-390 від 20.11.2006 та у судовому засіданні проти суми основного боргу не заперечував, проте зазначив, що причинами заборгованості перед позивачем стали збитковий тариф на теплову енергію, що відпускається населенню, який не відшкодовує витрат на її виробництво і транспортування, відсутність відшкодування різниці в тарифах на теплову енергію та заборгованість населення і бюджетних установ. Разом з тим, відповідач просив відмовити в стягненні заявлених позивачем 44231,62 грн. інфляційних втрат на підставі того, що при розрахунку втрат від інфляції позивач нарахував інфляцію на суму вже проіндексованого боргу, що викликало завищення кінцевої суми втрат від інфляції. Крім того, відповідач просив не стягувати також 73255,46 грн. пені, посилаючись на Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги».
Розглянувши матеріали справи та додані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд, -
Відповідно до укладеного між сторонами договору №06/05-520-ТЕ-1 від 01.04.06, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу в 2005 році (в період з 1 квітня 2005 року по 30 вересня 2005 року) природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти та здійснити остаточний розрахунок за фактично спожиті та протранспортовані обсяги газу на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки.
Позивач свої зобов'язання згідно вказаного договору виконав, передавши відповідачу природний газ на протязі квітня -липня 2005 року в обсязі 16667,886 тис. куб.м на загальну суму 3556348,80 грн., що підтверджується актами передачі-приймання природного газу від 30.04.05, від 31.05.05, від 30.06.05, від 31.07.05, від 30.09.05, від 31.10.05, від 30.11.05, від 21.12.05.
Відповідач свої зобов'язання по договору виконав частково, оплативши поставлені обсяги природного газу у розмірі 2796140,66 грн.
Таким чином, борг відповідача за поставлений природний газ, з урахуванням проведеного розрахунку, становить 760208,14 грн.
Проти факту наявності вказаної заборгованості відповідач в судовому засіданні не заперечував.
Відповідно до ст.ст.525, 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 6.1 договору, остаточний розрахунок за фактично спожиті та про транспортовані обсяги газу на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа, наступного за місяцем поставки природного газу.
Враховуючи викладене та беручи до уваги, що на день розгляду справи у суді доказів погашення боргу відповідачем не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення основної заборгованості в розмірі 760208,14 грн. підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.
Крім суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 44231, 62 грн. інфляційних нарахувань та 19897,51 грн. 3% річних згідно наданого розрахунку.
Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач у своєму відзиві №16-02-390 від 20.11.06 проти стягнення заявлених позивачем втрат від інфляції заперечував, вказавши що позивачем завищено їх розмір внаслідок нарахування інфляції на суму вже проіндексованого боргу. Позивач у своїх запереченнях на відзив зазначив, що оскільки заборгованість відповідача змінювалась, то і індексація боргу проведена з урахуванням зміни його суми.
Разом з тим, відповідач не надав суду доказів неправильності обрахунку позивачем втрат від інфляції, їх завищення, не вказав яка саме сума інфляційних втрат мала б бути заявлена до стягнення та не обґрунтував її розмір.
Вислухавши представників сторін, дослідивши надані ними докази, суд дійшов висновку, що при заявленні вимоги щодо стягнення з відповідача 44231, 62 грн. інфляційних нарахувань позивачем вірно застосовано обрахунок цієї величини та правомірно враховано динаміку виникнення і погашення боргу та його розмір в кожному конкретно визначеному місяці, що узгоджується з частиною 2 статті 625 ЦК України, яка встановлює, що індекс інфляції нараховується за весь час прострочення боржником виконання зобов'язання.
Проти суми нарахованих 3% річних відповідач у відзиві та в судовому засіданні заперечень не висловив.
Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 44231, 62 грн. інфляційних нарахувань та 19897,51 грн. 3% річних підлягають задоволенню, з покладенням на відповідача відшкодування судових витрат.
Також, позивач заявив до стягнення 73255,46 грн. пені за період з 28.03.06 по 28.09.06.
Відповідно до п.7.2 договору за несвоєчасну або неповну оплату за спожитий газ відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Відповідно до п. 7.4 договору неустойка нараховується протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.
Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов, посилаючись на Закон України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги», просив не стягувати пеню в розмірі 73255, 46 грн. Позивач у запереченнях на вказаний відзив зазначив, що підписаним сторонами договором №06/05-520-ТЕ-1 від 01.04.06 встановлений розмір пені, порядок та термін її нарахування, а посилання відповідача на вказаний закон не може бути підставою для відмови в стягненні пені , оскільки статтею 1 Закону передбачено, що пеня не нараховується та не стягується з громадян України, тоді як відповідач є юридичною особою, зобов'язання якої сплатити штрафні санкції у вигляді пені виникли на підставі договору на постачання природного газу.
Разом з тим, як вбачається із тексту договору №06/05-520-ТЕ-1 від 01.04.06 про постачання природного газу, зокрема п. 1.4, газ, що постачається за даним договором, використовується покупцем ( відповідачем по справі) виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій.
Таким чином, оскільки основними споживачами теплової енергії, виробленої відповідачем за рахунок природного газу придбаного у позивача, є населення, в тому рахунку громадяни України, з яких відповідно до Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»за несвоєчасне внесення плати за спожиту теплову енергію пеня не стягується, прибуток відповідача та ступінь спроможності до здійснення розрахунку з позивачем фактично ставиться в залежність від обсягу розрахунків кінцевих споживачів перед відповідачем за спожиту ними теплову енергію.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем в 2005 році теплова енергія відпускалася споживачам за тарифами, що не відповідають фактичним витратам з надання послуг, тоді як дотацій на відшкодування різниці в цінах (тарифах) з міського бюджету не надавалось внаслідок чого відповідач отримав збитки на суму 2069 тис. грн.
Відповідно ж до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Крім того, відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи заперечення відповідача щодо стягнення штрафних санкцій, беручи до уваги майновий стан сторін, специфіку виробничої діяльності відповідача та правовідносин, що склалися між сторонами, а також суспільне значення діяльності відповідача щодо забезпечення постачання теплової енергії, у тому числі на потреби населення і державних установ та організацій, суд дійшов висновку про можливість зменшення пені, заявленої до стягнення позивачем, до 10 грн.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оцінивши надані позивачем докази суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню відповідно до чинного законодавства та у межах заявлених вимог частково в сумі 824347,27 грн. з покладенням на відповідача судових витрат.
Враховуючи викладене керуючись, ст. ст. 525, 526,527 ЦК України, ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 43, 47-1, 49, ст. 82, п. 3 ст. 83, ст.ст. 84, 85, 115,116 ГПК України, суд, -
1.Позов задовольнити частково в сумі 824347,27 грн. Зменшити розмір пені що підлягає стягненню до 10 грн.
2.Стягнути з Державного підприємства «Вінницькі теплові мережі»(вул. 1-го Травня, 2, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 0556955, р/р№ 260013016321 в філії ВЦВ «Промінвестбанк», МФО 302571) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 31301827, р/р №260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012) 760208,14 грн. (сімсот шістдесят тисяч двісті вісім грн. чотирнадцять коп. ) основного боргу, 44231, 62 грн. ( сорок чотири тисячі двісті тридцять одна грн. шістдесят дві коп. ) інфляційних нарахувань та 19897,51 грн. (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім грн. п'ятдесят одна коп. ) 3% річних та 10 грн. (десять грн.) пені, 8976 грн. ( вісім тисяч дев'ятсот сімдесят шість грн. ) відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою державного мита та 118 грн. (сто вісімнадцять грн.) відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Мельник П.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.85ГПК України 29.12.06